WEB-ресурс научно-практических конференций

ТРАНСФОРМАЦІЯ НАПРЯМКІВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

К.е.н . Іринчина І.Б.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

Вступ. В останні десятиріччя міжнародна спеціалізація зазнала суттєвих змін: обумовленість спеціалізації суто природними перевагами замінилась обумовленістю ступенем техніко-технологічного розвитку країни, рівнем кваліфікації її робочої сили, сучасністю методів управління, стабільністю валютної системи тощо. Це призвело до більш інтенсивного розвитку предметної, по-детальної та технологічної спеціалізації порівняно із загальною та галузевою. Наслідками цього стало залучення все більшої кількості країн у міжнародну торгівлю та посилення залежності внутрішньої економіки різних країн від результативності зовнішньоторговельної діяльності. Провідним напрямком сучасного етапу розвитку світової економіки є утворення інтегрованої системи світового господарства, яке відбувається завдяки двом взаємопов’язаним процесам – поглибленню поділу праці на всіх рівнях, тобто спеціалізації на виробництві вузької номенклатури товарів та послуг, і посиленню інтеграції національних економік, оскільки спеціалізація передбачає розвинений товарообмін між ними [1]. Нормалізація внутрішньої економіки України неможлива без раціоналізації зовнішньоторговельних зв'язків. В свою чергу, зовнішньоторговельна діяльність, ефективність її розвитку мають виключне значення для успішного ринкового реформування. Ідея вилучення вигоди з торгівлі спроможна стати о дним з найоптимальніших засобів підняття економіки за умов впровадження державою активної торговельної політики.

Постановка завдання. Завоювання Україною світових ринків розпочалося з позиції торговельного аутсайдера, й, на сьогодні, залишається переважно експортером сировини і напівфабрикатів   у галузі чорної і кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості . Залежність зовнішньої торгівлі від світових цін на сировину дестабілізує перспективи нарощування національної присутності на світових ринках товарів і послуг. Отже, експортний потенціал галузей економіки використовується лише незначною мірою й напрям його використання не відповідає сучасним тенденціям розвитку світового господарства. Першочерговою постає проблема диверсифікації експортних потоків за рахунок товарів з підвищеним рівнем обробки та необхідність раціоналізації структури та обсягів імпорту.

Результати дослідження. Проведений а наліз показав, що сучасну структуру зовнішньоторговельних зв'язків не можна вважати придатною для вирішення проблеми ефективної інтеграції України до міжнародного торговельного середовища. Динаміка розвитку зовнішньої торгівлі завдячує традиційній регіональній структурі господарювання, енергетичній залежності, зростанню обсягів продажу (валютних надходжень до бюджету країни) переважно за рахунок напівфабрикатів, лому і відходів, гарячокатного плоского прокату [2, с.34-65]. Слід констатувати періодичну, граничну збитковість експорту та нераціональну товарно-регіональну структуру імпорту [ 2, с.45 ] . Сировинна спрямованість експорту зумовлює його вразливість до коливань цін на світовому ринку. Висока енергоємність зорієнтованих на експорт галузей (металургії, хімічної промисловості тощо) спричиняє залежність експорту від імпорту енергоносіїв, не дає можливості спрямовувати валютні надходження на технологічне оновлення виробництва, перешкоджаючи нарощуванню експорту кінцевої продукції. У загальних об'ємах імпорту частка продукції, яка використовується для задоволення потреб національного виробництва складає більш як 80%, що піднімає проблему оптимізації промислово-виробничого імпорту, скорочення дефіциту торговельного балансу [2, с.67].

Рівнем конкурентоспроможності країни на світових товарних ринках визначаються не тільки світогосподарські позиції держави, а й політичний «комфорт» та економічна безпека. Необхідність завоювання конкурентних позицій на світових ринках спираючись на використання власних переваг й існуючого потенціалу, обумовили впродовж попередніх 15 років незалежності, розвиток національної конкурентоспроможності України за сценарієм найпримітивнішої моделі — моделі «становлення та виживання» у жорсткому конкурентному середовищі на основі факторів виробництва. Тенденції розвитку світового господарства спонукають до збільшення експортного потенціалу в сферах матеріального виробництва і послуг за рахунок як раніше опанованих, так і нових ринків, що дозволить "до завантажити" вітчизняну економіку. Це, в свою чергу, потребує переорієнтації наявного науково-промислового потенціалу в експортоорієнтовані галузі, з метою набуття порівняльних переваг, які полягають не тільки у достатності природних ресурсів, але й у науково-технічних ресурсах, високій кваліфікації й порівняно дешевій робочій силі та пріоритетних напрацюваннях по окремим ключовим позиціям НТП.

Висновки. Ознаками потенційної важливості регіонального напрямку зовнішньоторговельної орієнтації повинно бути: значна частка країни-партнера в експорті/імпорті товарів і послуг; вагомі обсяги прямих іноземних інвестицій; наявність крупних коопераційних проектів у пріоритетних для України галузях. Однобічна орієнтація на мету: входження до євроатлантичних структур виглядає недостатньо раціональною, зважуючи попередній досвід зовнішньоторговельної співпраці. З точки зору надання оптимальності національній зовнішній стратегії, доцільно більш ефективно використовувати геостратегічне положення, економічний й людський потенціал та сучасну міжнародну ситуацію. Скоординована одночасна співпраця з країнами ЄС, СНД (Росія, Казахстан та ін.) і Східної (Китай) та Південної (Індія) Азії могла б бути найпродуктивнішою.

За умов об'єднання "агресивної" зовнішньоторговельної політики держави із зусиллями національних товаровиробників по використанню реальних прискорювачів процесу посилення конкурентних позицій ймовірне швидке формування новітньої трансформованої у відповідності з сучасними вимогами торгово-економічної спеціалізації України у міжнародному середовищі. Досконала товарна та регіональна структура зовнішньої торгівлі сприятиме подоланню уособлення економіки країни від світогосподарської системи й підвищенню добробуту населення України.

Список використаних джерел:

1. Пахомов Ю. Извилистый путь в Европу // Зб . наук . п раць ; Ред . В.Є Новицький . – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004 . - Вип.43 .

2. Україна в процесах міжнародної інтеграції / За ред. В.Р. Сіденка . – Х . : Форт, 2003 . - С.19-25, 78-81 .