Порівняння методів аналізу фінансового стану підприємств в Україні та на Заході

Клімова О.І.

Донецький державний університет управління

В умовах ринкової економіки аналіз фінансового стану підприємств і організацій набуває актуального значення. Ринкова економіка обумовлює необхідність розвитку фінансового аналізу в першу чергу на мікрорівні – тобто на рівні окремих підприємств, тому що саме підприємства (будь-якої форми власності) складають основу ринкової економіки. В сучасних економічних умовах діяльність кожного суб’єкта господарювання є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій та осіб), що зацікавлені у результаті його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації названі особи прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Основним інструментом для цього служить фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні та зовнішні відносини об’єкта, що аналізується: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і доходність діяльності, перспективи розвитку, а потім за його результатами прийняти обґрунтовані рішення. Сучасний фінансовий аналіз в Україні має деякі відмінності від аналізу фінансово-господарської діяльності за кордоном. Це зумовлено тим, що формування ринкових відносин в Україні, на відміну від країн Заходу, розпочалося значно пізніше.

Метою даної статті є порівняння методів аналізу фінансового стану підприємств в Україні та на Заході.

Фінансова-економічна теорія та практика містить багатий спектр прийомів, методів та моделей фінансового аналізу, аналітично-оціночних показників, які можна класифікувати за різними ознаками. Основною метою аналітика на початковому етапі процесу аналізу діяльності будь-якого об’єкту є визначення мети, періодичності фінансового аналізу, і відповідно до цього вибір комплексу аналітично-оціночних показників: показників оцінки майнового стану підприємств, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості й стабільності, рентабельності, ділової активності та ін. [1, с. 24-25].

В Україні на сучасному етапі відбулась трансформація системи бухгалтерського обліку, що призвело до необхідності аналізу об’єктивності та доцільності показників за сучасних умов. Тобто виникла необхідність в перегляді методики обчислення показників фінансового стану підприємства.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати наступні показники, що обчислюються у відповідному порядку:

- сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства;

- питома вага активної частини засобів;

- коефіцієнт зношення основних засобів;

- коефіцієнт оновлення основних засобів;

- коефіцієнт вибуття основних засобів.

Результати оцінки майнового стану дадуть змогу визначити ступень ефективності використання майна підприємства, проаналізувати процес оновлення основних засобів та устаткування, а також виявити потенційні можливості підвищення ефективності використання майна підприємства.

Для аналізу прибутковості використовуються наступні показники:

- прибутковість інвестицій у звичайній формі;

- прибутковість інвестицій у фірму;

- головний показник прибутковості;

- прибутковість активів;

- оборотність матеріальних активів;

- прибутковість реалізації.

Аналіз прибутковості підприємства за зазначеними показниками дозволяє зробити висновки щодо резервів зростання прибутковості.

Для оцінки ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства використовується низка показників:

- поточний коефіцієнт покриття;

- загальний коефіцієнт покриття;

- коефіцієнт загальної ліквідності;

- коефіцієнт строкової ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- частка обігових коштів у активах;

- коефіцієнт покриття запасів;

- тривалість кредиторської заборгованості;

- коефіцієнт автономії;

- оборотність матеріальних запасів та ін.

Всебічний аналіз показників, що зазначені вище, дозволяє здійснити в динаміці оцінку стану і тенденції ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства, визначити вузькі місця, ліквідація яких сприятиме підвищенню цих показників.

Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства набуває великого значення в сучасних умовах. Рекомендовано здійснювати оцінку за наступними показниками:

- коефіцієнт автономії;

- коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів;

- коефіцієнт довгострокового залучення капіталу;

- коефіцієнт маневреності власних коштів;

- коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємства;

- коефіцієнт концентрації власного капіталу;

- коефіцієнт фінансової залежності;

- коефіцієнт концентрації залученого капіталу;

- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

- коефіцієнт структури залученого капіталу;

- показник заборгованості кредиторам;

- показник заборгованості акціонерам.

Аналіз динаміки фінансової стійкості й стабільності підприємств дозволяє оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості будь-якої діяльності, а також потенційні резерви підвищення фінансової стабільності.

Оцінка рентабельності здійснюється через розрахунок показників:

- рентабельність продажу;

- рентабельність основної діяльності;

- рентабельність основного капіталу;

- рентабельність власного капіталу;

- період окупності власного капіталу;

- рентабельність усього капіталу підприємства;

- рентабельність перманентного капіталу.

Оцінка рентабельності дозволяє скласти характеристику основних показників рентабельності та зробити загальні висновки.

Показники ділової активності є узагальнюючими характеристиками:

- загальна оборотність капіталу;

- оборотність мобільних коштів

- оборотність матеріальних обігових коштів;

- оборотність готової продукції;

- оборотність дебіторської заборгованості;

- середній строк обороту дебіторської заборгованості;

- оборотність кредиторської заборгованості;

- середній строк обороту кредиторської заборгованості;

- фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів;

- оборотність власного капіталу.

На основі аналізу показників ділової активності можна зробити висновок про резерви прискорення обороту складових майна та коштів підприємства [2, с. 154-159].

На Заході існують декілька відмінні від вітчизняної практики підходи до аналізу коефіцієнтів ліквідності.

Західні спеціалісти для аналізу ліквідності використовують лише два коефіцієнта: коефіцієнт поточної ліквідності та коефіцієнт швидкої ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу, як було зазначено вище, ліквідність балансу зазвичай характеризується трьома показниками коефіцієнтів: загальної ліквідності, коефіцієнтом строкової ліквідності і коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Незважаючи на різні назви, порядок розрахунку коефіцієнтів поточної та швидкої ліквідності, які використовуються в працях західних аналітиків, співпадає з порядком розрахунку відповідно коефіцієнта загальної ліквідності і строкового коефіцієнта ліквідності. Варто відмітити, що назви цих коефіцієнтів в різних джерелах не співпадають. У зв’язку з цим необхідно звертати увагу на якісний склад таких показників [3, с. 51-53].

Окрім усіх зазначених показників, на Заході широко розповсюджена система фінансового аналізу «Дюпон» (The Du Pont System of Analysis ), розроблена менеджерами компанії «Дюпон», відома іще за назвою « Дюпон-каскад », або просто «Каскад». За цією системою метою аналізу є:

- визначити п’ять основних співвідношень (коефіцієнтів) за даними бухгалтерської звітності (нетто-прибутковість власного капіталу, нетто-прибутковість активів, нетто-прибутковість продажів, оборотність активів, мультиплікатор акціонерного (власного) капіталу);

- отримати уявлення про розвиток компанії в часі (проаналізувавши динаміку коефіцієнтів);

- виділити основні напрямки поглибленого вивчення діяльності компанії.

В основу системи « Дюпон-каскад » покладено так зване рівняння Дюпон ( Du Pont ), яке показує взаємозв’язок між прибутком на інвестований капітал, оборотністю активів, чистим доходом та лівериджем .

Рівнянням Дюпон називають вираз:

Нетто-прибутковість активів = Нетто-прибутковість продажів * Оборотність активів

Нетто-прибутковість власного капіталу є головним підсумковим показником, який характеризує діяльність підприємства. Максимізація цього показника – основне завдання управління підприємством. Даний показник визначається як відношення чистого прибутку до власного капіталу підприємства.

  Нетто-прибутковість власного капіталу = чистий прибуток / власний капітал

Нетто-прибутковість власного капіталу залежить від трьох факторів – загальної прибутковості підприємства, структури капіталу, обертання наявних фондів. За показником нетто-прибутковості власного капіталу роблять висновок про перспективи бізнесу, стійкості підприємства на ринку, наявності фінансових резервів підвищення конкурентоздатності підприємства.

Нетто-прибутковість продажів визначається за формулою:

  Нетто-прибутковість продажів = чистий прибуток / сума продажів

Оборотність активів визначається за формулою:

  Оборотність активів = сума продажів / сума активів

Нетто-прибутковість активів визначається за формулою:

  Нетто-прибутковість активів = чистий прибуток / сума активів

Мультиплікатор акціонерного капіталу розраховується за формулою:

  Мультиплікатор акціонерного капіталу = сума активів / власний капітал

Мультиплікатор акціонерного (власного) капіталу відображає структуру капіталу підприємства, оскільки:

Активи підприємства = пасиви = власний капітал + позиковий капітал.

Високе значення показника можуть собі дозволити підприємства, у яких налагоджено стабільне надходження грошових коштів в оплату за відвантажену продукцію або в структурі балансу велика доля активів, що швидко реалізуються і активів, що реалізуються з середньою швидкістю.

Використовуючи рівняння Дюпон, можна побудувати цілий ряд співвідношень, які дозволяють проаналізувати вплив різних факторів на фінансовий результат. Зокрема:

Нетто-прибутковість власного капіталу = Нетто-прибутковість активів * Мультиплікатор акціонерного капіталу =
= (чистий прибуток / сума продажів) * (сума активів / власний капітал) = чистий прибуток / власний капітал

З даних співвідношень можна визначити, якими факторами викликані зміни прибутковості власного капіталу – прибутковістю активів, чи способом фінансування підприємством своєї діяльності (фінансування за рахунок власного чи залученого капіталу). Для порівняння необхідно розглянути динаміку показників.

Нетто-прибутковість активів , яка за рівнянням Дюпон дорівнює добутку нетто-прибутковості продажів на оборотність активів, можна подати також у вигляді:

Нетто-прибутковість активів = (чистий прибуток / сума продажів) * (сума продажів / сума активів) = чистий прибуток / сума активів

Така форма рівняння Дюпон дає можливість визначити основні фактори, які впливають на формування нетто-прибутковості активів. Нетто-прибутковість активів має дві складові формування: прибутковість продажів та оборотність активів. Обидва показники впливають на значення нетто-прибутковості активів [4, с. 67-72].

Порівнюючи методи аналізу фінансового стану підприємств в Україні та на Заході ми приходимо до висновку, що методи фінансового аналізу в різних країнах дещо відрізняються.

По-перше, в західних країнах не існує єдиної узгодженої системи фінансового аналізу підприємств. Кожна країна має свою систему фінансових коефіцієнтів для аналізу фінансового стану підприємства, але при цьому існують деякі спільні фінансові коефіцієнти, що використовуються в усіх країнах.

По-друге, в розвинутих капіталістичних країнах давно сформована ринкова економіка, що й знайшло відображення у змісті прийнятої методики фінансового аналізу.

В цілому, в країнах Заходу для характеристики фінансового стану підприємств використовується до 80 фінансових коефіцієнтів.

В Україні інструментарій сучасного фінансового аналізу також поширюється за рахунок нових прийомів і засобів. Залежно від мети та практичного призначення аналізу в кожному конкретному випадку обирається оптимальний комплекс видів і прийомів аналізу.

Порівняння закордонного та власного досвіду фінансового аналізу підприємств, а також повного урахування потреб ринку, на наш погляд, дасть змогу удосконалити систему управління діяльністю суб’єктів господарювання в Україні.

Список використаних джерел:

1. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 387 с.

2. Савчук В.П. Финансовый анализ деятельности предприятия ( международные подходы ) . – М.: Финансы и статистика, 2005. – 429 с.

3. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навч . посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 132 с.

4. Harvey B. Lermack . Steps to a Basic Company Financial Analysis . – Philadelphia , PA ., 2003. – 276 p .