WEB-ресурс научно-практических конференций

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Грабко Є.В.

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної Академії Державного Управління при Президентові України

Ефективність   корпоративного управління стає вирішальним фактором успішної роботи компаній в ринкових   умовах. Для багатьох компаній, фінансових інститутів, бірж і урядів країн ця вимога ринку є на сьогодні однією з головних. За відсутності ефективної структури, що визначає взаємини ради директорів, виконавчого органу та акціонерів, українські компанії та економіка в цілому будуть постійно стримуватися в своєму розвитку нестачею капіталу [6].

Українські компанії мали б змогу конкурувати зі своїми західними колегами на основі позитивного досвіду. Основна умова – інвестування у відновлення інфраструктури, модернізацію виробництва, впровадження управлінських інформаційних систем з метою   протистояти впливам зовнішнього ринку та політичних потрясінь. Недостатній розвиток корпоративного управління є   інституційною   перешкодою залученню зарубіжних інвестицій та активізації вітчизняної інвестиційної ініціативи.  

На шляху підвищення ефективності корпоративного управління в Україні вже здійснено перші кроки [4]. Зокрема, нещодавно запропоновано впровадження концепції так званого “незалежного директора” спостережної ради, яка є новою   для всього українського корпоративного сектору.   Незалежний директор – це особа, незалежна від керівництва та основних акціонерів, яка може бути об'єктивною при оцінці ситуацій та неупередженою, є нейтральним представником акціонерів меншості та усіх зацікавлених сторін і діє лише в інтересах корпорації. Спостережна рада, що працює належним чином, здатна неупереджено консультувати, контролювати   керівництво, виходячи з об'єктивної оцінки стану справ у компанії/банку. Це спрацьовує навіть коли корпорацією (банком) управляє її найбільший акціонер. Незалежні директори дають Спостережній раді змогу повною мірою здійснювати незалежний та об'єктивний контроль керівництва компанії/банку [4]. З метою   вдосконалення корпоративного управління в українських банках в 2005 році Міжнародною фінансовою корпорацією був організований проект “Корпоративне управління в банківському секторі України", що мав на меті допомогти українським банкам уникнути небезпеки, яку являють собою слабкі Спостережні ради. П'ять банків-клієнтів цього Проекту і призначили до своїх Спостережних рад незалежних директорів. Цими банками є " ТАС-Комерцбанк ", " Укргазбанк ", " Дністербанк " (Львів), " Мегабанк " (Харків) та " Укргазпромбанк ".

Характерною особливістю акціонування державних підприємств є розпорошеність акцій серед численних акціонерів. У нашій країні (за станом на 2004 рік) створено понад 35 тис. акціонерних товариств, кількість власників акцій досягла цифри в 33 млн., загальний обсяг емісії становив 100 млрд. грн. [2, c. 32]. З іншого боку, відсутність належного інституційного забезпечення процесів масової приватизації та   дієвих механізмів захисту прав акціонерів в процесі приватизації    призвело до масових порушень та зловживань у корпоративному секторі.   Природно, вплив цих обставин на інвестиційний імідж українського корпоративного сектора негативний.

Формальний за сутністю розгляд скарг, які щороку надходять до Державної комісії з цінних паперів, радикально не вирішує системних проблем розвитку корпоративного сектора. Проблеми покращення якості корпоративного управління стримують розвиток фондового ринку, приплив прямих та портфельних інвестицій. За оцінками експертів компанії McKenzie 63 % інвесторів уникають інвестування в компанії, а 31% - в країни з низьким рівнем корпоративного управління. З іншого боку, інвестори готові платити на 30-39 % більше від ринкової ціни за акції компаній з якісним корпоративним управлінням [5]. Органи державного управління приділяють недостатньо уваги проблемам корпоративного управління в Україні, хоч і визнають їх беззаперечну актуальність. Разом з тим, процес ринкових перетворень в нашій країні вимагає активнішого втручання держави в процеси вдосконалення корпоративного управління, розробки конкретних проектів та їх практичного впровадження. Також, однією з проблем корпоративного управління сьогодні є   значна концентрація прав власності на підприємстві.  

За такого стану корпоративного управління важко спрогнозувати добровільне   запровадження належного рівня якості корпоративного управління. Єдино можливою передумовою свідомого вдосконалення корпоративного управління на своєму підприємстві є бажання власника вийти на міжнародні ринки капіталів, у середовище, що вимагає дотримання високорозвинених правових норм та процедур корпоративного управління.

Таким чином, становлення корпоративних відносин в Україні супроводжується   виникненням ряду істотних проблем,   серед яких можна виділити такі:

- українські акціонерні товариства на етапі свого становлення не в повній мірі сприймають сучасні тенденції розвитку корпоративного управління, засновані на побудові якісно нових взаємин суб'єктів корпоративного управління;

- акціонерні товариства слабко сприймають так звану "соціальну функцію" як необхідний елемент існування корпорацій;

- акціонерний капітал не став основним джерелом росту загальноукраїнського організованого фондового ринку;

- сучасний рівень українського законодавства в сфері корпоративного управління не повністю відповідає міжнародним стандартам. У ньому немає ефективно діючих норм, регулюючих відповідальність керівників корпорацій за свої дії на шкоду акціонерному товариству,   закріплюючих відповідальність за зловживання акціонерів;

- наявність специфічних "тісних" відносин між керівництвом   і власниками великих пакетів акцій. Формування такої структури акціонерного капіталу затвердило орієнтацію не на ріст капіталізації, а на збереження існуючих взаємин з підприємством.

Поліпшення рівня корпоративного управління   є чинником підвищення інвестиційної привабливості та формування вторинного ринку цінних паперів [1, c. 31]. З метою підвищення рівня корпоративного управління в Україні є доцільним:

1. Перехід до   Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (ІАS) та Міжнародних стандартів аудиту (ISA).

2. Запровадження єдиних принципів корпоративного управління.

3. Законодавче   закріплення   вимог щодо частки незалежних директорів у Наглядовій раді. Для середнього бізнесу частка незалежних членів має складати 25 %, для великого - більш, ніж 50 %.

4. Запровадження   єдиної   методики регулярного розрахунку і публічного представлення індексів корпоративного управління [5] .

5. Ініціювання та підтримка, у тому числі фінансова, державою судових позовів з боку міноритарних акціонерів з питань порушень правил корпоративного управління.

Список використаних джерел:

1. Венгер Л.А. Еволюція формування системи корпоративного управління: світовий досвід та українська практика //Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №1 (67).

2. Шеремет О. Удосконалення корпоративного управління // Економіка України. – 2004. – №1.

3. Корпоративное управление :   Учеб . пособие/Под ред А.П.   . Шихвердиева . – Изд-во Академии Государственной службы . - 2003г. -   92с.

4. www.leasing.org.ua

5. www.niss.gov.ua

6. www.w3c.org.ua