WEB-ресурс научно-практических конференций

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Мельник О.В., Жувагіна Т.Б.

Первомайський факультет Харківського державного університету харчування та торгівлі

У сучасних соціально-економічних умовах одним із завдань, що стоїть перед системою освіти є надання широким верствам населення якісного, доступного освіти й задовольняти принципу гуманістичності в частині того, щоб ніхто не повинен бути позбавлений змоги вчиться через бідність, географічній ізольованості, соціальній незахищеності й неможливості відвідувати освітні установи внаслідок фізичних вад або зайнятості виробничими й особистими справами.

Вихід знаходиться в пошуку нових форм освіти. Однією з них виявилось дистанційне навчання. Будучи наслідком об'єктивного процесу інформатизації й вбираючи в себе кращі риси інших форм, ДО ввійшло в ХХ століття як найбільш перспективна, синтетична, гуманістична, інтегральна форма освіти.

Розвиток світового ринку дистанційного навчання продовжує розвиватись досить активно, чому сприяє з однієї сторони підвищення попиту на освітні послуги, а з іншого боку - розвиток інформаційних технологій, ріст інтернет-аудиторії . По ряду прогнозів, до 2008 року доступ до мережі у світі будуть мати близько 1,3 млрд. чоловік, що дозволяє аналітикам малювати досить оптимістичну картину подальших можливостей дистанційного оволодіння знаннями.

Розвиток ДО не варто розцінювати винятково як додатковий сервіс для клієнта-учня. У цьому зацікавлені й самі навчальні заклади, і держава, що вишукують шляхи збільшення числа студентів при одночасному прагненні до загального зниження витрат.

У даний момент більше 250 університетів США пропонують дистанційне навчання. В 2006 році онлайнові академічні курси надали вже 95% коледжів Америки. Кількість онлайнових курсів зростає приблизно на 30-40% щороку, і в майбутньому ця тенденція буде зберігатися. По даним IDС, оборот усього ринку ДО в 2006 році в США склав 13 млрд. Прогнозують, що в 2007 році дистанційно будуть навчатися вже 5,5 млн. американських студентів (дані IDC).

Українські вузи й навчальні центри стали замислюватися про диверсифікацію хоча б частини своїх навчальних програм в онлайновий режим відносно недавно. Певних результатів тут уже вдалося досягти - віртуальними «філіями» уже володіють, наприклад, Українська академія державного управління при Президенті України; Харківський національний політехнічний університет; Київський національний політехнічний університет і багато інших.

Ті або інші системи дистанційного навчання починають також використовувати деякі українські підприємства - зрозуміло, «великого» бізнесу.

Розвиток ДО в системі української освіти буде тривати й цілком імовірно, у найближчі роки активізується: незважаючи на існуючі проблеми, реальна економія коштів для вузів і корпорацій тут очевидні.

Підбиваючи підсумок, можна відзначити, що дистанційне навчання в ідеальному випадку:

- надає можливість проходити навчання, не залишаючи місця проживання й у процесі виробничої діяльності;

- забезпечує широкий доступ до освітніх ресурсів;

- надає можливість одержати освіту для рішення різних життєвих завдань і при будь-якому рівні початкової освіти й підготовки;

- надає можливість переривання й продовження освіти залежно від індивідуальних можливостей і потреб;

- значно розширює коло людей, яким доступні всі види освітніх ресурсів без вікових обмежень;

- знижує вартість навчання за рахунок широкої доступності;

- дозволяє формувати унікальні освітні програми за рахунок комбінування курсів які надаються освітніми установами;

- дозволяє підвищити рівень освітнього потенціалу суспільства і якості освіти;

- задовольняє потреби країни в якісно підготовлених фахівцях і кваліфікованих робітниках;

- сприяє збереженню збільшенню знань, кадрового й матеріального потенціалу, накопиченого вітчизняною освітньою системою;

- зберігає й розвиває єдиний освітній простір на території України й закордонних країн, де проживає російськомовне населення.

Список використаних джерел:

1. Андрєєв А.А. Введення в дистанційне навчання. ч.II . – М.: МЭСИ, 2005.