WEB-ресурс научно-практических конференций

Богданюк О.В.

Національний університет біоресурсів і природокористування

БІОЛОГІЧНІ АКТИВИ САДІВНИЦТВА В КОНТЕКСТІ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

Постановка проблеми. Протягом багатьох років вітчизняні науковці і виробники докладали значних зусиль для пошуку інтенсивніших та більш прибуткових технологій в садівництві, які б забезпечили високу конкурентоспроможність галузі. Проте, такий підхід призвів до підвищення енергонасиченості та збільшення хімізації садівництва - надмірного застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин. При інтенсивному веденні садівництва не були враховані такі можливі негативні екологічні наслідки, як виснаження природного потенціалу ґрунту, забруднення довкілля, виробництво неякісної продукції з точки зору екології та безпеки харчування людей. Тому, подальші дослідження у садівництві мають враховувати альтернативні технології вирощування біологічних активів галузі, з метою ефективного управління забезпеченням сталого її розвитку.

Біологічні активи садівництва, як і ліси, відіграють велику роль у забезпеченні стійкого клімату. У плодових насадженнях не спостерігається прогресуючого виснаження ґрунтів, у них зменшуються ерозійні та зсувні процеси, що сприяє і оздоровленню екологічної ситуації [1, С.82].

З іншого боку, продукція садівництва має винятково важливе значення в раціоні харчування людини, а садові насадження - є джерелом забезпечення населення цінною продукцією, а промисловість - сировиною. Враховуючи важливість біологічних активів садівництва для забезпечення сталого розвитку необхідно дотримуватися екологічної безпеки у виробництві плодоягідної продукції, що можна забезпечити тільки застосовуючи новітні технології.

На думку Ю. Сологуба, критерієм діяльності сільського господарства має стати не тільки збільшення обсягів виробництва, а й прагнення до зниження собівартості, отримання максимального прибутку і збереження природних ресурсів [ 2 ]. Досягнути даних цілей можна завдяки ефективному управлінню, метою якого є забезпечення підвищення якості продукції, що на сучасному етапі можна досягти завдяки впровадженню органічних технологій вирощування біологічних активів та зниженням їх собівартості.

Усвідомлення зростання екологічної небезпеки, та загрози знищення довкілля внаслідок інтенсивного ведення землеробства і надмірної хімізації сільського господарства, призвело до зміни наукових поглядів на традиційну парадигму економічного розвитку, основним пріоритетом якої є досягнення високих темпів зростання національного доходу. Еволюція у напрямі екологізації теоретичних уявлень започаткувала новий етап у розвитку економічної думки. На сучасному етапі велика кількість наукових праць провідних українських та зарубіжних вчених присвячена екологізації сільськогосподарського виробництва. Слід відзначити праці таких вчених: Векліч О,. Горлова О., Загвойська Л., Кірейцев Г., Кобець М., Малюга Н., Пінчук Н., Рульєв В., Яхеєва Т. та інших науковців.

Про важливість біологічного різноманіття в існуванні людства наголошується в Конвенції ООН «Про біологічне різноманіття» [3]. Зокрема, зазначається, що біологічні ресурси є капітальними ресурсами з великим потенціалом в плані забезпечення сталих благ.

Подальший розвиток землеробства, пошук альтернативних шляхів підтримання його високої продуктивності потребують наукових та практичних досліджень. Вчені та практики країн Європи та Америки запропонували перейти на біологічне, або альтернативне землеробство, яке останнім часом набуває свого поширення і в Україні. Проте, економіка такої технології виробництва в нашій країні є ще мало дослідженою, та потребує пошуку шляхів подальшого розвитку.

Мета дослідження. Оцінка впровадження органічного землеробства в технологію виробництва біологічних активів садівництва, для підвищення ефективності управління забезпеченням сталого розвитку галузі.

Виклад основного матеріалу. Згідно проекту Закону України «Про органічне виробництво», органічне виробництво - це виробництво за встановленими правилами, які дозволяють продукувати органічні продукти з оздоровчими властивостями, а також зберігати та відновлювати природні ресурси у процесі виробничої діяльності [4].

Під терміном «органічне землеробство» більшість людей розуміє ведення сільського господарства без використання пестицидів і добрив. Найточніше визначення, на нашу думку, дає Кобець М.І., він визначає органічне виробництво як систему сільськогосподарського менеджменту агроекосистем, що грунтується на максимальному використанні біологічних факторів підвищення родючості грунтів, агротехнологічних заходах захисту рослин, а також на використанні комплексу інших заходів, які забезпечують екологічно-, соціально- та економічно доцільне виробництво сільськогосподарської продукції й сировини [5].

Якщо говорити про органічний сад, то за словами Горлової О.В., основними принципами такого садівництва - не боротьба із шкідниками, а створення таких умов, при яких вони не розмножуються [ 6, С. 4 ].

Досвід показує, що сучасне промислове садівництво є досить енергомістке та хімізоване, що ставить вітчизняну галузь в неконкурентні умови виробництва. Захоплення високими дозами мінеральних добрив, хімічними засобами захисту рослин, інтенсивний обробіток грунту важкою технікою спричиняють порушення біологічної рівноваги, втрати зв’язку між біологічними активами садівництва та іншими рослинами і тваринами, які в поєднанні створюють гармонійну екосистему.

Виробництво продукції садівництва в Україні характеризується високою собівартістю та низькою продуктивністю. Така ж тенденція спостерігається і в господарствах Вінницької області, де у 2007 році собівартість виробництва плодів була на рівні собівартості виробництва ріпаку, картоплі, сої та соняшника (табл. 1).

Тому, важливим завданням для садівницьких підприємств України є пошук можливих резервів зниження виробничої собівартості продукції. Враховуючи те, що витрати продукції рослинництва від шкідливих організмів (збудників хвороб, бур’янів, шкідників) досягають 50%, використання біологічних засобів захисту рослин в садівництві є доцільним. Доцільність застосування біологічних методів захисту рослин підкреслюється практикою ведення садівництва у господарствах .

Таблиця 1. Виробництво та собівартість основних культур рослинництва по Вінницькій області у 2007 році [7]

З метою визначення економічної доцільності переходу на технологію органічного виробництва в садівництві, нами був проведений порівняльний аналіз діяльності господарств, які займаються вирощуванням біологічних активів садівництва. Об’єктами дослідження стали ТОВ „Киянівка”, Вінницької області, де виробляють сертифіковану органічну продукцію; та СГК „Осламово”, Хмельницької області, де вирощування біологічних активів ґрунтується на традиційній технології, а частка витрат на хімічні засоби захисту плодів становить 20,4 відсотка. Частка витрат на мінеральне удобрення плодових культур, в аналізованому господарстві, становить 1,3 відсотка.

Під час дослідження були враховані: фенофази рослин; засоби захисту, добрива, їх норми витрачання та вартість. Кількість обробок і строки їх застосування в даних господарствах подібні, що дозволяє провести порівняльну оцінку двох різних систем захисту плодових насаджень. Результати проведених досліджень свідчать, що при традиційній технології вирощування вартість обробітку 1га яблуневого саду у 2008 році становила 2108,41 грн., що у два рази більше, ніж при застосуванні біологічних препаратів захисту рослин. Зауважимо, що врожайність плодових насаджень в аналізованих господарствах майже однакова.

Отже, можна зробити висновок, що застосовування технології органічного землеробства при вирощуванні біологічних активів садівництва дасть можливість знизити собівартість виробництва продукції, за рахунок зниження частки витрат на засоби захисту рослин; підвищити цінність продукції завдяки екологізації виробництва.

У даний час національні виробники садівницької продукції через брак коштів, необізнаність нових власників садів, не здатні забезпечити високий рівень якості продукції, а отже, і належну конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках. Порівнюючи українські та європейські стандарти якості на продукцію садівництва, можна зробити висновок, про відмінність цих стандартів. Наприклад, український стандарт ГОСТ 2122-75 „Яблука свіжі. Технічні умови” допускає вмісту в яблуках таких шкідливих для здоров’я людини речовин, як ртуть, мідь, цинк та миш’як, в той час, як аналогічний європейський стандарт - Положення Комісії (ЄС) №85/2004 не допускає вміст згаданих речовин у продукції. Таким чином, для забезпечення конкурентоспроможності садівницької продукції, необхідно перш за все підвищити її якість, поліпшити яку можна завдяки виробництву сертифікованої органічної продукції, яка здатна конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Світовий досвід показує, що виробництво органічної продукції супроводжується зниженням урожайності культур. Однак воно має компенсуватися за рахунок зниження виробничої собівартості продукції, а також підвищення ціни на органічну продукцію. Проте, в Україні ще не сформувався ринок даної продукції, не існує також спеціальних технологічних ліній з переробки продукції садівництва. Вивчення діяльності національних виробників органічної садівницької продукції, що сертифіковані іноземними компаніями і які експортують свою продукцію за межі держави, показало, що на зовнішньому ринку попит на таку продукцію значно перевищує її пропозицію.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Впровадження прогресивних технологій у виробництво продукції садівництва дасть можливість: по-перше, знизити собівартість виробництва; по-друге, отримати якісну продукцію; по-третє, зберегти природні ресурси та покращити екологічну ситуацію.

Література

1. Рульєв В.А. Екологізація виробництва плодоягідної продукції та її роль у продовольчому забезпеченні населення // Оптимизация экологических условий в садоводстве: Сборник научных трудов ІІІ Международная научно-практическая конференция (г. Ялта, май 2004г.). - 122с.

2. [ Електронний ресурс ] . Режим доступу: http :// www . lol . org . ua .

3. Програма дій „Порядок денний на ХХІ століття”. Ухвалена конвенцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт „Планета Земля”, 1992р.)

4. Проект Закону України «Про органічне виробництво», від 21.02.2008р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http :// www . minagro . gov . ua .

5. Кобець М.І. Організація землеробства в контексті сталого розвитку.// Проект «Аграрна політика для людського розвитку» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www. clubofrome . org . ua .

6. В ыращивание овощей методами органического земледелия (методические рекомендации) // Под ред. Горловой Е.В. - Д.: Ассоциация органического земледелия и садоводства, 2007. - 72с.

7. Статистичний бюлетень „Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2007 рік”. Держ. Ком. Стат. України. В., 2008. - 107с.