К.е.н. Котикова О.І.

Миколаївський державний аграрний університет

Аналіз відповідності економічного стану вимогам стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування в Україні

Управління процесом стійкого розвитку, оцінка ефективності використовуваних засобів, оцінка рівня досягнутого вимагають розробки індикаційної моделі стійкого розвитку. На сьогодні розробкою системи показників стійкого розвитку сільськогосподарського землекористування в Україні займаються Тихонов А.Г., Гребенюк Н.В., Тихоненко О.В., Феденко В.П. та інші науковці. Разом з тим єдиної системи показників, яка б давала змогу здійснювати спостереження за розвитком землекористування, визначати рівень його стійкості та індикацію цього процесу в часі досі не існує.

Ми поставили за мету провести дослідження індикації економічного стану сільськогосподарського землекористування в Україні на основі обґрунтованих нами раніше показників [1].

Ще донедавна Україна посідала чільне місце серед країн світу за обсягами виробництва сільськогосподарської продукції. Натомість за результатами господарювання 2006 року рівень самозабезпеченості основними видами продовольства (виробництво до внутрішнього використання на території України) значно перевищував стовідсотковий бар’єр лише по зерновим, а по м’ясу та м’ясним продуктам, картоплі, плодам, ягодам та винограду взагалі був нижчим від ста.

Дослідження частки сільського господарства у загальному обсязі валової доданої вартості показали, що значення зазначеного показника постійно зменшувалось – з 24,5% у 1985 році до 8,7% у 2006 році (на 15,8 пунктів). При цьому сукупний індекс витрат на виробництво сільгосппродукції, визначений у % до значень попереднього року, найменшим був у 2002 році (102,5), а після цього постійно зростав і в 2006 році склав вже 124,4%. Тобто рівень витрат на виробництво продукції сільського господарства зростає при зменшенні її частки в сукупному обсязі валової доданої вартості.

Позитивним є збільшення землевіддачі – з 0,16 до 0,28 грн./грн. однак, в умовах, коли вартість землі визначається як грошова оцінка 1996 року, проіндексована на коефіцієнт інфляції, не можна сподіватися на високу об’єктивність такого індикатора.

Позитивною динамікою відзначається також інвестування сільськогосподарського виробництва – осяг інвестицій в розрахунку на 1 га сільгоспугідь в 2006 році склав 195,37 грн., що в 4,8 рази перевищує показник 2001 року. При цьому прямі іноземні інвестиції в сільське господарство в 2006 році становили 383 млн. дол. США , що в 4,5 рази більше, ніж в 2001 році.

Однак позитивні зрушення щодо інвестування не дали бажаного результату. Показник виходу валової продукції сільського господарства (в порівняльних цінах 2005 року) в розрахунку на 100 гектарів сільгоспугідь протягом 1990-2006 років постійно зменшувався: порівняно з базовим роком у 2006 році він знизився з 352,57 тис. грн. до 257,86 тис. грн., тобто на 26,9%.

Продуктивність худоби та птиці по господарствах усіх категорій за період з 1985 по 1995 рік зменшувалась, а потім зростала, крім настригу вовни від вівці, який постійно становив 3 кг. Середній річний удій молока від однієї корови з 1985 по 2006 рік зріс на 1062 кг (на 41,0%); с ередня річна несучість курей-несучок зросла з 207 до 271 штуки на курку-несучку (на 30,9%). Проте, зовсім інші висновки про ефективність використання земельних угідь щодо виробництва продукції тваринництва матимемо, якщо порівняти в динаміці показники виходу тваринницької продукції в розрахунку на 100 га відповідних угідь. Так, порівняно з 1990 роком в 2006 році в розрахунку на 100 сільгоспугідь було отримано на 39,0% менше молока, на 68,7% яловичини, на 87,5% вовни; в розрахунку на 100 га ріллі – на 66,0% свинини; в розрахунку на 100 га посівів зернових – на 12,2% яєць та 16,3% м’яса птиці.

Урожайність більшості видів сільськогосподарських культур за період з 1990 по 2006 рік також знизилась, особливо по кормових культурах, адже протягом досліджуваного періоду рівня 1990 року так і не було досягнуто. В середньому щорічне зниження врожайності по групі кормових складало: 8,3 ц з 1 га по кормових коренеплодах; 4,1 ц з 1 га по цукрових буряках на годівлю худоби ; 3,5 ц з 1 га по кукурудзі на силос, сінаж, зелений корм ; 4,6 ц з 1 га по багаторічних травах на зелений корм .

Рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств, а також виробництва продукції рослинництва і тваринництва за період 1990-2006 роки зазнав відчутних змін. У 1990 році рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств становив 42,6%, а в 2000 році становив -1,0%. Після цього року постійної тенденції не відмічено – показник зростав (по відношенню до 1995 року) в 2001 та 2003 роках, а в інші роки був значно нижчий від значення 1995 року.

Починаючи з 2004 року індекс продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах (розрахований до базового 1990 року) почав зростати і в 2006 році склав 153,6%, в тому числі в рослинництві – 152,8%, в тваринництві – 157,2%. Однак, офіційна статистика по наведених даних викликає сумнів, оскільки показники ефективності і натуральні, і вартісні погіршились.

Значно погіршилась ситуація щодо фондо- та енергозабезпеченості сільгосппідприємств. Так, вартість основних засобів сільгосппідприємств в 2006 році порівняно з 2000 роком зменшилась майже вдвічі – щороку в середньому на 8126,2 млн. грн. Знижуються в сільгосппідприємствах енергетичні потужності – в розрахунку на 100 га посівної площі в 1990 році припадало 484 кінських сил, а в 2006 році – 322 (на 33,5% менше).

Підводячи підсумок проведеної індикації економічного стану розвитку землекористування в Україні, можна зробити такі висновки:

1) за роки перебудови агропромислового сектора економіки частка сільського господарства у загальному обсязі валової доданої вартості постійно зменшується, не зважаючи на збільшення інвестицій в основний капітал сільського господарства та постійно зростаючий рівень витрат на виробництво сільгосппродукції; постійно зменшується виробництво сільгосппродукції як у цілому, так і по галузях;

2) катастрофічно знижується продуктивність рослинництва і тваринництва, про що свідчить зниження врожайності більшості сільгоспкультур і хоча продуктивність тварин дещо зросла, в розрахунку на використовувану площу земельних угідь показники погіршуються;

3) як наслідок низького рівня ефективності землекористування знижується рентабельність сільськогосподарських підприємств;

4) постійно знижується забезпеченість сільськогосподарських підприємств основними засобами, що свідчить про відсутність у переважної більшості господарств новітніх технологій виробництва продукції;

5) зниження енергетичних потужностей сільськогосподарських підприємств як в цілому, так і в розрахунку на 100 га посівної площі свідчить, що енергоозброєність праці в сільському господарстві вкрай низька. В умовах застосування передових технологій такі показники можна було б вважати досягненням, проте в сучасних умовах це свідчить про нерозвиненість технічної бази сільгосппідприємств;

6) індикація економічного стану розвитку землекористування в Україні свідчить, що воно не відповідає вимогам стійкого розвитку.

Література

1. Котикова О. І. Методологічні основи комплексної оцінки сталого розвитку землекористування / О. І. Котикова // Щоквартальний науково-педагогічний та економічний журнал. Молодь і ринок. – 2006. – №7 (22). – С. 108–111.