WEB-ресурс научно-практических конференций

Островська А.М.

ПВНЗ "Університет економіки і підприємництва"

ПЕРСПЕКТИВИ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В XXI СТОЛІТТІ

Постановка проблеми. Будь-яка система освіти історична і тісно пов'язана з еволюцією суспільства. Певній стадії розвитку кожного суспільства, як правило, відповідає і певна система освіти і виховання, представлена відповідними інститутами, тому у кожному суспільстві та в кожному історичному періоді існує свій механізм здобування освіти.

Актуальність. Одна з головних характеристик, що відрізняють людей двадцятого сторіччя від їх попередників, - їх здатність вчитися. Двадцяте сторіччя було періодом "великого вивчення". Але і зараз межі освіти постійно розширюються у двох напрямках: освіта поступово досягає нових верств населення і з'являється в нових стадіях життя (наприклад, доросла освіта і освіта для людей з відставанням у розвитку). Тоді як двадцяте сторіччя лише заклало рішучі аванси в цьому відношенні, поточне сторіччя характеризуватиметься розширенням освіти до всіх стадій життя. Цей перехід до навчання протягом життя запустить новий кількісний стрибок вперед щодо зусиль і ресурсів, присвячених освіті і навчанню.

Навчання протягом життя – нова концепція, яка отримала свій розвиток у XXI столітті, і яка вимагає нових підходів до діяльності сучасних університетів.

Виклад основного матеріалу. Проекти модернізації системи вищої освіти України і тенденції її поступової трансформації, що відбуваються під впливом усесторонніх ліберальних економічних і соціально-політичних реформ, вимагають аналізу перспектив і цілей, які можуть бути досягнуті.

Ціль 1. Створення спільної Зони європейської вищої освіти ( також у документах зустрічається аналогічне поняття: європейський простір вищої освіти ) до 2010 року.

Перехід на європейську систему освіти, пов'язаний із входженням України у 2005 році у Болонський процес є і перспективою для сучасної університетської освіти, і проблемою одночасно. Проблемою цього переходу є збереження багатих традицій української вищої школи, оскільки успіхи європейської вищої школи, її рекордні показники, зачаровують і створюють ілюзорні уявлення про те, що пряме копіювання структури, рівнів освіти, методик освітніх технологій і інших атрибутів, властивих вищій школі Європи, дозволить не тільки повторити її досягнення, але і добитися істотного просування вперед.

Кращі традиції української освіти підтримують професорсько-викладацькі кадри, проте їх середній вік постійно збільшується, отже, необхідне залучення в університети молодих викладачів. Також гостро стоїть питання про якість платної освіти і про реорганізацію професійної освіти.

Перспективами ж є сприяння мобільності шляхом подолання перешкод для забезпечення руху студентів, викладачів та дослідників, і як наслідок – зростання якості національної освіти та її конкурентоспроможності.

Ціль 2. Адаптація університетами своєї основної діяльності, навчання і науково-дослідної роботи до потреб процесів розвитку бізнесу (на регіональному, національному і міжнародному рівнях).

Тісна взаємодія підприємств малого і середнього бізнесу з університетами може створити надійну основу для формування цінностей сумісної співпраці, особливо за наявності інформаційної і маркетингової підтримки на національному рівні, що жоден університет не в силах зробити самостійно. Метою такої адаптації може виступати просування практичного досвіду вузів і забезпечення доступу бізнесу до їх інформаційних ресурсів і професійних навиків.

Співпраця бізнесу та університетів може зняти ще дві проблеми української вищої освіти – її перебудову на відповідність запитам ринку праці та отримання додаткового недержавного фінансування для підтримки стратегічно важливих напрямів науково-дослідної діяльності університетів.

Перешкодами розвитку цієї перспективи можуть стати політика уряду в сфері освіти (оскільки досі всі навчальні плани затверджуються міністерством освіти і студенти не вільні обирати курси, які відповідають їх інтересам) та людський фактор (неспроможність частини викладацького складу університетів пристосуватись до нових умов та звичка діяти "як склалось історично")

Ціль 3. Застосування сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.

В даний час сучасні інформаційні і комунікаційні технології дозволяють надавати дистанційне навчання по всьому світу, і нові ключові учасники освітнього процесу, такі як підприємства сфери телекомунікацій , всі більшою мірою проявляють свою готовність до співпраці. Розвиток нових технологій вимагає від університетів внутрішньої структурної перебудови, тобто необхідності створення відділів дистанційного навчання. Кожен сучасний університет повинен мати власний сайт у всесвітній мережі Інтернет, щоб забезпечити максимальний доступ до нової інформації всіх зацікавлених учасників освітнього процесу. Частково забезпечення даного процесу здійснюється за рахунок реалізації Державної програми “Інформатизація та комп’ютеризація вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації на 2005-2008 роки” та Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки [1], але все-таки основний тягар лягає на плечі безпосереднього керівництва ВНЗ.

Неспроможність університетів використати переваги новітніх технологій вже призводять до появи нових конкурентів в освітній галузі – закладів "мережевої" освіти і навіть вимоги ліцензування не здатні зупинити цей процес.

Ціль 4. Подальше зростання якості вищої освіти та, відповідно, рейтингів університетів.

У 2008 році уперше було проведено комплекс заходів з боротьби з псевдоосвітою й підвищення якості освітніх послуг. Закрито або припинено діяльність більше двохсот псевдовузів та їхніх філій, також було запроваджено зовнішнє оцінювання якості знань учнів і студентів.

Ще одним важливим кроком було формування рейтингів вищих навчальних закладів. Так, наприклад, ПВНЗ "Університет економіки і підприємництва" отримав інтегральний рейтинговий індекс 0,8225 і посів 36 місце серед приватних закладів вищої освіти України [2]. Для XXI століття буде характерним наростання конкуренції серед університетів, що призведе до пропонування більш якісного освітнього продукту.

Висновки. М ісце України в XXI столітті в світовому економічному суспільстві буде залежати від того, чи зможе вона спрямувати внутрішні та зовнішні резерви на відновлення освітнього потенціалу, здатного відродити національну економіку. Саме тому перспективи розвитку університетської освіти повинні стати пріоритетними для національної політики на наступні роки.

Література

1. Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2008 рік [ інтернет ресурс: http://zakon1.rada.gov.ua/gi-bin/laws ].

2. Рейтинг МОНУ 2007: Ранжування вищих навчальних закладів в межах груп [ інтернет ресурс: www . osvita . org . ua ]