WEB-ресурс научно-практических конференций

Богачев Р.М. , Слинько М.С. *

Київський політехнічний інститут , Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана *

РОЗДУМИ НАД СУТНІСТЮ ГРОШЕЙ

У всі часи могутність пов'язувалася із володінням та своєчасним використанням необхідної інформації - від часів фараонів до часів біржових спекуляцій, фінансизму. Недаремно існує приказка «хто володіє інформацією, той володіє світом». Поняття грошей, інформації, влади невіддільні.

1. Якщо розглядати гроші як інформаційний потік, що опосередковує взаємовідносини (певна кількість грошей несе в собі інформацію про те, що людина, яка ними володіє, має право на еквівалент – певні соціальні відносини), то при розгляді ефекту затриманого споживання (при накопиченні багатства) має місце затримана/прихована інформація, невикористані можливості встановлення та використання взаємовідносин в процесі діяльності. Зважаючи на опосередковуючу роль, яка може реалізовуватися (а не здійснюватися на відміну від сутності) лише в певній формі, відбувається локалізація "суспільного потенціалу" задля його зберігання шляхом розробки та впровадження певних форматів взаємовідносин з метою зменшення витрат ex-post (в т.ч. шляхом створення страт за ознакою доходів). Таким чином, опредметнені суспільні відносини, що знайшли втілення в опосередкованій формі (грошах) виключаються з процесу обміну - проходить сповільнення соціальної активності, а головне самодіяльності індивіду, який втрачає все багатство та розмаїття суспільних відносин як можливостей поставання індивідуальності.

2. Дещо інші процеси протікають п ід час стимулювання культу споживання, споживацтва. Споживацтво зумовлює не накопичення та відкладання споживання, а непропорційне зростання споживання над виробництвом. Примат споживання над виробництвом, заміна понять товар та вартість на благо та цінність проголошено австр ійською школою граничної корисності, яка базувалася на суб'єктивному ідеалізмі, принципах емпіріокритицизму та теорії граничної корисності. В подальшому ця школа запропонувала теорію проценту та розподілу, які лягли в основу монетарної доктрини. Примат споживання визначає некотрольованість процесу виробництва, регулювання еквівалентності обміну лише ф інансовими інструментами. Тобто заперечується необхідність контролю над процесом опредметнення людиною своїх суспільних стосунків у продукті. Це замінено контролем над опосередковуючим засобом - гр ішма. Таким чином, питання щодо внесення людиною відповідного внеску в суспільний продукт не ставиться взагалі, стимулюється лише здобуття права отримання через опосередковуючу форму, яка становиться самодостатньою, самоціллю, а людина лише засобом її реалізації. Так виникає ф інансизм як перетворена форма.

3. В наш час відбувається п ідміна суспільних відносин грошима, тобто опосердковуючою формою. Тому виникає не еквівалентний обмін, п ідміна (обман). Наочний приклад можна привести у контексті св ітової кризи – ніхто не може дати чіткої відповіді, що в товарній масі вартують на сьогодні $100 або 100 гривен.

4. В 1825 році перша св ітова криза була повязана з перевиробництвом товарів як опредметнених відносин, що не змогли вступити в процес обміну - затримане споживання. В 2008 році криза повязана з перевиробництвом грошей як перевиробництвом інформації, що не несе за собою ніяких суспільних стосунків, не може бути опредметнена в них. В обох випадках втрата економікою ресурсі в та зневіра людей. Розглянемо суспільні відносини та роль грошей в них з точки зору д іалектики формування індивідуальності.

5. Розгортання внутрішньої суперечності ХОЧУ - ПОВИНЕН в напрямку поставання усвідомленого МОЖУ на базі цілісного св ітогляду можливо представити наступним чином. ХОЧУ є особистісною формою СВОБОДИ, ПОВИНЕН – особистісна форма НЕОБХІДНОСТІ. Їх синтезом, д іалектичною єдністю є МОЖУ (ДІЯЛЬНІСТЬ).

6. Якщо роглядати цю суперечність з правової точки зору, наприклад, формально-логічного мислення людини економічної, то ХОЧУ перетворюється у ПРАВО, як правову форму СВОБОДИ, а ПОВИНЕН перетворюється в ОБОВ'ЯЗОК, як правову форму НЕОБХІДНОСТІ. Їх д іалектичне взаємопроникнення породжує ПОВНОВАЖЕННЯ – правову форму МОГУТНОСТІ. Правова сфера регулюється державою, яка в свою чергу виступає опосередковуючою формою суспільства та є середою формування людини соц іальної як першого заперечення людини економічної. Якщо на етапі людини економічної діють критерії економічності та ефективності, та на етапі людини соціальної – етичність, естетичність.

7. З етичної точки зору ПРАВО, як усвідомлене ХОЧУ постає у ПРАГНЕННІ, а ОБОВ'ЯЗОК, як усвідомлене ПОВИНЕН постає у В ІДПОВІДАЛЬНОСТІ. Їх синтезом виступає ЦІЛЕСПРЯМОВАНОСТІ (САМОДІЯЛЬНІСТЬ). Гармонійне поєднання всіх трьох аспектів: особистісного, правового та етичного (МОЖУ+ПОВНОВАЖЕННЯ+ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ) - постає у ТВОРЧОСТІ, яка характеризує наступний етап розвитку людини-творця.

8. Що стосується ролі грошей у цих взаємовідносинах, то в особистісному аспекті вони відсутні, оскільки з’являються як еквівалент при виникненні суспільних відносин. В правовій державі гроші є результатом виконання обов'язків та використовуються для реалізації прав. Як тільки хтось намагається замінити грошима свої обов'язки, виникає перекіс: гроші перестають бути лише еквівалентом, інструментом, засобом, а перетворюються на замінник суспільних відносин, самоціль.

9. В той же час, на етичному р івні цілеспрямованість перетворюється на спрямованність до грошей, інші цілі зникають. В такому разі такі поняття як ПРАГНЕННЯ та ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ стають неактуальними, оскільки ПРАГНЕННЯ скочуються до єдиного – грошей, зникає їх різномаїття, що є їх суттю, а В ІДПОВІДАЛЬНІСТЬ взагалі перестає існувати, оскільки виконання обовязків не відбувається. В результаті етична форма також зникає як така, оскільки вона існує за гармонійного існування правового та етичного аспектів. Отже, людина залишається на р івні людини економічної. Мета останньої – не самореалізація та могутність (у сенсі творчості), а лише отримання прибутку будь-якими методами та могутність у сенсі свавілля.