WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Абсава Л.О.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування»

ФАКТОРИ РИЗИКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ КРИЗИ

Глобальна продовольча криза 2007-2008 років внесла істотні корективи в діяльність світової системи продовольчої безпеки й поставила під загрозу досягнення цілей розвитку тисячоріччя щодо викорінюванню голоду й бідності. Криза виявила застарілу хворобу - багаторічна недостатня увага у світі до питань сільського господарства й продовольства, звідси - недофінансування цієї важливої галузі, зокрема в плані модернізації сільської інфраструктури й розвитку аграрної науки.

Перші "антикризові" заходи вже розпочаті. Значно збільшився "кошик" надзвичайної допомоги. Ріст обсягів сільгоспвиробництва в провідних аграрних країнах збалансував співвідношення попиту та пропозиції й трохи стабілізував продовольчий ринок. Це дозволило запобігти появі нових секторів голоду, пригальмувати зростання продовольчих цін, знизити ризик виникнення голодних бунтів і соціальної напруженості. Разом з тим погроза подальшої ескалації кризи, як і його базові причини, на жаль, нікуди не зникли.

Криза стала не просто "черговим" нагадуванням міжнародному співтовариству про колективну відповідальність за долю 925 мільйонів голодуючі планети. Співпавши із масштабними потрясіннями всієї світової економічної й фінансової системи, він поставив світ перед стратегічним вибором - чесно визнати недосконалість сформованої архітектури продовольчого забезпечення й скоординувати зусилля по пошуку взаємоприйнятих рішень.

Калейдоскоп подій останніх місяців демонструє розуміння світовим співтовариством всієї серйозності цього виклику. Концептуальною платформою для дискусії є Підсумкова декларація Римської конференції високого рівня щодо продовольчій безпеці (червень 2008 року), що сформулювала алгоритм: погодженість дій і сполучення короткострокових заходів реагування з довгостроковими "рецептами" оздоровлення. У дусі "римських" принципів будується робота заснованої Генеральним секретарем ООН у квітні 2008 року Цільової групи високого рівня щодо глобальної продовольчої кризи. Ця структура, що об'єднала керівників профільних інститутів ООН, Міжнародного валютного фонду, Всесвітньої торговельної організації, розробила програму дій - свого роду ідеологію подальших кроків у сфері продовольчої безпеки. Багато в чому здорові й цікаві ідеї, які там викладені, вимагають конкретизації й адаптації до реальних регіональних і національних потреб.

З перших днів продовольчої кризи провідні держави прийнялися висувати власні різні ініціативи. У підсумковій заяві лідерів "вісімки" сформульований важливий імператив - усвідомлення колективної відповідальності й політичної волі всіх учасників, включаючи національні уряди, інститути ООН, фінансові установи, ділові й наукові кола, за потребуючу відновлення систему продовольчої безпеки. Втілити цю нову філософію пропонується через установу Глобального партнерства. Роль "локомотивів" партнерства повинна бути закріплена за профільними римськими установами ООН, у першу чергу ФАО. Ці організації забезпечили істотний внесок у вироблення "екстрених заходів" щодо боротьби з голодом. Вони мають унікальну структурну й експертну базу для подальшої координації творчої роботи з капітального перекроювання глобальної продовольчої системи.

Загальний принцип цієї системи - усвідомлення того, що за рахунок простого розширення виробництва сільгосппродукції проблеми не вирішити. Нехай і не відразу, але повинні бути створені стійкі фінансові механізми розвитку сільського господарства. На перший план виходить завдання різкого збільшення державних інвестицій в інфраструктуру аграрного сектора й в аграрну науку, що дозволить підвищити продуктивність АПК, забезпечити масове поширення інноваційних технологій, передових досягнень в області селекції, агрохімії й інженерії. Заслуговують подальшого розвитку положення "Берлінського консенсусу" про перехід до широкого продовольчого сприяння, оскільки продовольча допомога в "чистому вигляді" набагато менш ефективна. Буде потрібно розробка принципово нових підходів до керування світовим сільським господарством, у тому числі в плані створення більше стійких регулюючих режимів торгівлі сільськогосподарською продукцією.

Кризові явища у світовій системі продовольчої безпеки прямо зачіпляють інтереси України, що обумовлює двома взаємозалежними факторами.

Перше - ми не можемо залишатися байдужими до кардинальних змін, що відбуваються, у міжнародній системі продовольчої безпеки й повинні реалізовувати свої пріоритетні завдання.

Друге - криза актуалізувала завдання забезпечення продовольчої безпеки усередині країни й підштовхнула до розробки відповідної національної доктрини. Ця надзвичайно важлива робота вже почалася.

Україна як імпортер продовольства поставлена в певну залежність від коливань цінової кон'юнктури на міжнародному продовольчому ринку. В умовах глобалізації світової економіки це нормальна практика. Але при кризових явищах вона створює додаткові фактори ризику й вимагає докладного аналізу ситуації на міжнародних продовольчих ринках.

Література:

1. http://faostat.fao.org/default.aspx

2. Шубравська О.В. Ризики розвитку аграрного сектора економіки України в умовах лібералізації зовнішньої торгівлі // Економіка і прогнозування. – 2007. – N 2. – С. 88-99.