WEB-ресурс научно-практических конференций

Федоненко М.Є.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

ТЕНДЕНЦІЇ ІННОВАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Постановка проблеми: В сучасних умовах ефективний процес розробки і впровадження нових технологій є визначальним фактором забезпечення високого рівня міжнародної конкурентоспроможності будь-якої країни.

Актуальність: Науково-технологічна та інноваційна взаємодія держав, використання переваг міжнародної спеціалізації, кооперації у сфері НДДКР стають обов’язковою умовою подальшого розвитку цивілізації .

Роль інновацій у формуванні конкурентних переваг національної економіки виявляється у зростанні продуктивності праці, структурному оновленні економіки, розширенні ринків збуту завдяки вищій якості продукції та кращому врахуванню індивідуальних потреб споживачів, що створює матеріальне підґрунтя для соціального добробуту нації. Ві д вибору інноваційної стратегії значною мірою залежить характер досягнутих конкурентних переваг та р івень конкурентоспроможності країни .

Сучасні темпи науково-технічного прогресу та залежність економічного зростання провідних країн і світового господарства в цілому від ефективності використання науки і технологій зробили необхідним поєднання зусиль та ресурсів різних країн для досягнення національних і глобальних науково-технологічних цілей. Саме у науково-технологічній галузі на сучасному етапі найбільше проявляється динаміка процесів інтернаціоналізації та глобалізації, що створює підґрунтя для ефективного розвитку всіх сфер суспільства. Науково-технічний прогрес супроводжується не тільки значним зростанням масштабів господарства, а й інтенсивною диверсифікацією його відтворювальної та галузевих структур, подальшим розвитком суспільного і міжнародного поділу праці, процесів спеціалізації та кооперування. Розвиток технологічних зв’язків реалізується і в тому, що поряд із міжгалузевим поділом праці дістає подальший розвиток внутрішньогалузева спеціалізація у сфері виробництва не лише кінцевої продукції, а й деталей, вузлів тощо.

Міжнародний ринок технологій можна поділити на 3 сегменти:

- ринок обладнання і устаткування;

- ринок науково-технічних послуг;

- ринок ліцензій і патентів.

У процесах інтернаціоналізації та глобалізації науково-технічної діяльності, які вийшли на якісно новий рівень починаючи з 1990-х років, можна виділити такі головні детермінанти:

- дослідження та використання технологій у глобальному масштабі;

- світове науково- технологічне співробітництво;

- виникнення та виробництво технологій у глобальному масштабі.

У цих детермінант можна виділити низку особливостей:

- розвиток інтернаціоналізації визначається фундаментальними, глибинними передумовами, що закладені у традиційній економічній і технологічній спеціалізації каїн. Важливу роль при цьому відіграє національна економічна політика всередині держави;

- світовий ринок технологій є основною детермінантою сучасного етапу інтернаціоналізації сфери науки і технологій. Йому властиві найбільша інтенсивність розвитку і високий ступінь монополізації: глобальну спрямованість науково-технологічного прогресу формують країни „Великої сімки”. 40% науково-технічних ресурсів сконцентровано у США, 30%- в Японії, 13%- у ФРН . Одночасно в цей процес активно залучаються нові індустріальні країни П івденно-Східної Азії;

- використання досягнень сучасних комп’ютерних та інформаційних технологій, створення розгалуженої мережі телекомунікацій відкривають нові, значно більші можливості проведення спільних досліджень на всіх рівнях;

- наукові співтовариства промислово розвинутих держав та країн, що розвиваються, дедалі більше орієнтуються на проведення спільних НДДКР. Це пов’язано з діяльністю ТНК і прагненням урядів різних країн отримувати інноваційну продукцію найвищого рівня за мінімальних витрат;

- поширенню інтернаціоналізації науково-технологічної сфери слугують спеціальні міжнародні програми різної тематики, які вводять у процес досліджень та реалізації винаходів університети, науково-дослідні центри та промислові фірми різних країн;

- для рівноправного залучення тієї чи іншої держави до глобальної науково-технологічної сфери важливого значення набувають рівень розвитку національної інноваційної системи, політика уряду в цьому напрямі.

- у світі зберігається технологічний розрив між розвинутими країнами, в яких панують четвертий та п‘ятий технологічні уклади (індустріальний і постіндустріальний типи розвитку), та менш розвинутими державами. Це обмежує можливості країн, що розвиваються, у використанні результатів спільної науково-технологічної діяльності для реалізації національних інтересів.

Отже, конкурентоспроможність країни у стратегічному вимірі забезпечується активною інноваційною політикою, котра має формуватися на всіх рівнях управління економікою і враховувати глобальний характер інновацій. Для ефективної реалізації інноваційної політики необхідні вітчизняні корпоративні структури, що здатні створити інноваційне ядро національної економіки за рахунок венчурних інвестицій і на вигідних засадах брати участь у міжнародній науково-технічній кооперації.