WEB-ресурс научно-практических конференций

Мусієнко С.В.

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН В УМОВАХ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

Сучасна світова економічна система за умов глобалізації є надзвичайно вразливою, саме тому проблема розвитку світова економічна системи, зважаючи на всеохоплюючий характер світової економічної кризи та взаємозалежності країн, є надзвичайно актуальною.

Зниження темпів економічного зростання США та інших країн світу може спричинити нову хвилю посилення протекціоністських заходів в зовнішній політиці країн світу в цілому.

На думку спеціалістів ОЕСР ВВП ЄС знижується одночасно із зниженням ВВП в решті розвинених країн світу і така тенденція спостерігається вперше з часів Другої світової війни. Стабілізація економіки прогнозується лише в третьому кварталі 2009 року [2].

В цілому, як зазначають аналітики PricewaterhouseCoopers (PWC), економічний спад носить несиметричний характер: економіки країн, що розвиваються, зазнали значно менших втрат, ніж розвинуті країни. Згідно даних, одержаних спеціалістами PWC, у 2013 р. країни, що мають динамічні економіки – такі як Китай та Індія, володітимуть 50% світового ВВП.

Для порівняння: темпи економічного зростання Китаю впродовж наступних п’яти років становитимуть в середньому 9%, в Індії аналогічний показник становитиме 8% в рік, в той час як в США, Великобританії та країнах Єврозони темпи щорічного економічного зростання прогнозуються на рівні 2% [3] .

США і надалі залишатиметься світовим економічним лідером, проте частка США в світовому ВВП зменшиться з теперішніх 21,3% до 18,8% в 2013 р. [3].

Таким чином, вірогідним є те, що впродовж наступних п’яти років ситуація на світовій арені зміниться на користь Китаю, який, забравши першість лідерства у ЄС, стане другою світовою економікою після США, Індія та Японія розділять четверте місце, а частка країн БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай) у світовому ВВП досягне 26,5%.

Схожі дані наводить Національна рада розвідки (NIC) США у доповіді "Світові тенденції 2025: Трансформація світу" ( Global Trends 2025: A World Transformed ). Згідно даних доповіді в 2025 році позиції країн-лідерів виглядатимуть наступним чином: США, Китай, Європа, Індія, Японія, Росія. Цьому сприятиме підвищений попит на нафту, проте роль США послабиться внаслідок наукового прогресу в інших країнах та посилення ролі збройних сил. Міждержавні конфлікти будуть зумовлені стратегічною конкуренцією між цими державами в сфері торгівлі, інвестицій та інновацій [6].

Для подолання глобальної кризи Єврокомісія виділила 200 млрд. дол.. та розробила "план підйому" економіки ЄС. Відомо, що даний план передбачає жорсткий контроль бюджетних коштів, скорочення податків, зниження ставки ПДВ для окремих галузей, зниження облікової ставки Європейського центрального банку та адміністративного тиску на бізнес, фінансування інфраструктурних об’єктів тощо [4]. Щодо зовнішньої торговельної політики ЄС, то можна стверджувати, що ЄС націлений на економічну співпрацю з країнами Східної Європи та Росією. Свідченням цього стало підписання Східного партнерства, що націлене на співробітництво з Україною, Грузією, Молдавією, Азербайджаном и Вірменією, а також, можливо, з Білорусією за умов демократизації білоруського суспільства та наближення до стандартів ЄС. В перспективі планується створення між цими державами зони вільної торгівлі, безвізовий режим, та включення цих країн до європейської енергетичної системи в рамках формування єдиного вільного ринку енергоресурсів. Таким чином, мова йде саме про майбутнє торговельно-економічне партнерство, а не європейську інтеграцію [5] .

Зважаючи на всеохоплюючий характер світової економічної кризи, уряд Китаю оголосив про запровадження власного плану підтримки економіки на період до 2010р., вартістю у 585 млрд дол.., основною метою якого буде лібералізація фінансового сектору, зниження податкового навантаження, зростання соціальних витрат. Зовнішньоторговельна політика Китаю свого курсу не змінюватиме [4].

Росія усвідомлює свій позиції на світовій арені як країни - природної монополії, і усвідомлює той рівень залежності від неї, в якому перебувають країни-сусіди. Якщо нещодавно уряд Росії прогнозував темпи економічного зростання на рівні 7%, то сьогодні, такий прогноз є сумнівним і Росія вже почала відчувати на собі прояви глобальної економічної кризи. Тим часом, російський уряд вже розробив план боротьби з кризою, подібний до плану Китаю, а ось чи зміниться торговельна політика цієї країни, покаже час.

Як підсумок можна зробити такі висновки:

– глобальний характер світової економічної кризи є лише ще одним доказом взаємозалежності та вразливості світової економічної системи;

– впродовж наступних п’яти років роль США дещо послабиться і ситуація на світовій арені зміниться на користь таких країн як Китай, Індія, Японія та Росія;

– зовнішньоторговельна політика країн-лідерів формуватиметься в умовах стратегічної конкуренції між цими державами в сфері торгівлі, інвестицій та інновацій.

Література :

1. Всеукраїнська експертна мережа. – http://experts.in.ua/baza/prognoz/index.php?ELEMENT_ID=25988

2. Ділова мережа. Rb.ru Russian business . – http://www.rb.ru/topstory/economics/2008/11/14/175535.html

3. Ділова мережа. Rb.ru Russian business . – http://www.rb.ru/topstory/economics/2008/11/14/175535.html

4. Ділова мережа. Rb.ru Russian business . – http://www.rb.ru/topstory/economics/2008/11/26/173349.html

5. Ділова мережа. Rb.ru Russian business . – http://www.rb.ru/news/politics/2008/12/08/200209.html

6. Ділова мережа. Rb.ru Russian business . – http://www.rb.ru/topstory/politics/2008/11/21/140829.html

7. Данильниченко Т.С. Міжнародні організації в системі сучасних міжнародних відносин // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 3. – С. 102–104.

8. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. Міжнародна економіка: Підручник для студ . вищ . навч.закл . – 3-тє вид. – К.: Центр учбової літератури, 2009. - С.74-80.