WEB-ресурс научно-практических конференций

Бохоновська О.В., Марущак О.В., Олексійчук О.П.

Хмельницький національний університет

ПЕРЕХІД ДО БЕЗДОКУМЕНТАРНОЇ ФОРМИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Розроблено науково-практичні рекомендації щодо переходу до виключно бездокументарної форми існування цінних паперів в Україні. Визначено превентивні заходи для зниження потенційно ризикових наслідків такого переходу.

Актуальність теми. Фондовий ринок є невід'ємною складовою фінансового ринку кожної країни. Одним із показників ефективності функціонування ринку цінних паперів є пріоритетний розвиток його організованого сектору, який характеризується прозорістю проведення операцій із цінними паперами, ліквідністю, формуванням справедливої ціни на активи. Проте в Україні частка організованого ринку в загальному обсязі торгів цінними паперами надзвичайно мала. До факторів, які стримують розвиток організованого ринку цінних паперів, можна віднести проблеми у сфері реєстрації та обліку цінних паперів. Депозитарна система, що виникла в розвинених країнах задля прискорення обігу цінних паперів саме на організованій частині ринку, в Україні ще не набула закінчених рис та не впливає на вирівнювання диспропорції в бік організованого ринку. Тому побудова ефективної депозитарної системи надзвичайно актуальна для нашої держави.

Аналіз останніх публікацій . Проблемами й перспективами розвитку вітчизняного ринку цінних паперів займаються чимало українських науковців, зокрема В. Загорський, В. Ляшенко, В. Колесник, Ю. Кравченко, О. Мендрул , О. Мозговий , Л. Худолій . Окремо питання функціонування депозитарної системи України, а саме створення центрального депозитарію, вивчення досвіду розбудови депозитарних систем зарубіжними країна­ми, діяльність банків як елементів інфраструктури ринку цінних паперів, розглядаються у працях О. Барановського, А. Головка, В. Лісового, О. Науменка, М. Ройка, С. Хорунжого та інших. Однак, на нашу думку, у вітчизняних наукових публікаціях недостатню уваги приділено перспективам переходу до бездокументарного обігу іменних цінних паперів та змінам у депозитарній системі України внаслідок цієї події, що дасть змогу поліпшити ліквідність вторинного ринку, усунути можливість підробки паперових сертифікатів та ліквідувати витрати на обіг матеріальних носіїв цінних паперів, підвищити довіру до інститутів обліку й реєстрації прав власності на цінні папери, яка похитнулася через штучне затягування та інші правопорушення у сфері перереєстрації та обліку прав власності на цінні папери.

Метою статті є розробка науково-практичних рекомендацій щодо переходу до виключно бездокументарної форми існування цінних паперів в Україні. На досягнення мети дослідження спрямовані його основні завдання:

- дати загальну характеристику стану випусків цінних паперів в Україні у розрізі форми їх існування;

- обґрунтувати переваги й недоліки можливого переходу до бездокументарного обігу цінних паперів;

- запропонувати шляхи подолання недоліків дематеріалізації цінних паперів.

Виклад основного матеріалу. Етапи розвитку ринку цінних паперів тісно пов'язані з домінуванням певних форм їх існування (документарні й бездокументарні ) та випуску (на пред'явника, іменні й ордерні). Так, у світовій практиці на початковій стадії формування фондового ринку превалюють цінні папери на пред'явника. Згодом (як це сталося в Україні на законодавчому рівні з акціями) перевага надається іменним цінним паперам, які, на відміну від цінних паперів на пред'явника, характеризуються більшим ступенем контрольованості з боку емітентів і держави. Наступним якісним етапом, перехід до якого відбувається або вже відбувся в багатьох розвинених країнах світу, є поступова заміна документарної форми існування цінних паперів бездокументарною . Це зумовлено абсолютним збільшенням випусків цінних паперів, особливо акцій і облігацій, ефективність обслуговування яких можлива лише за умови обігу у вигляді електронних записів; відсутністю потреби в матеріальному носії для здійснення прав, які дістає власник цінних паперів; здатністю бездокументарної форми цінних паперів прискорювати, спрощувати та здешевлювати розрахунки, рух від одного власника до іншого, зберігання й облік, оподаткування тощо. Обіг цінних паперів може трансформуватися як за рахунок збільшення питомої ваги бездокументарних емісій, так і шляхом знерухомлення документарних цінних паперів власниками чи емітентами. Що стосується знерухомлення , то власник обмежений належним йому портфелем цінних паперів. Отже, виконавцем переходу до бездокументарного обігу цінних паперів повинен бути емітент, який переведе існуючі документарні емісії в бездокументарну форму, а майбутні випуски проводитиме вже з допомогою глобальних сертифікатів.

Сьогодні в Україні система обліку права власності на цінні папери складається із двох функціонально відокремлених компонентів: обліку права власності, який здійснюється реєстраторами, та депозитарного обліку права власності на цінні папери. Саме в основу депозитарного обліку покладається облік цінних паперів, випущених у бездокументарній формі або знерухомлених цінних паперів, що “ трансформувалися” у записи на рахунках через необхідність надати більшої мобільності такому фінансовому інструменту, як паперовий цінний папір.

Законом “Про Національну депозитарну систему” депозитарний облік визначається як облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів. Із прийняттям згаданого закону депозитарний облік отримав своє нормативне закріплення як технологічно більш досконала система, що відповідає потребам часу.

Сьогодні в Україні відбувається реформа, суть якої полягає у переведенні більшості цінних паперів із документарної у бездокументарну форму випуску. Проте через нерозвиненість концепції “ бездокументарних” цінних паперів постають проблеми правового регулювання процедур і умов щодо дій з цінними паперами.

Вимога щодо „ бездокументарності” цінного паперу у системі депозитарного обліку, насамперед, ґрунтується на технічних вимогах до створення сучасної інфраструктури фондового ринку в Україні. Закріплення Законом “ Про Національну депозитарну систему ” поняття рахунків у цінних паперах як рахунків, що ведуться зберігачами для власників цінних паперів та депозитаріями для зберігачів щодо обслуговування операцій із цінними паперами, стало остаточним кроком до перетворення цього поняття із виключно облікової на правову категорію.

Важливість цього питання полягає у тому, що саме зміна записів на рахунку у цінних паперах тягне за собою передачу прав за цінними паперами при „ бездокументарній” формі цінного паперу. У такому значенні рахунок є синтетичним носієм інформації, який є еквівалентом паперового цінного паперу.

Так, станом на 31.12.2005 загальному випуску цінних паперів в Україні частка бездокументарних випусків становила 19,28 %, а вже на 31.12.2007 - 27,54 % (таблиця 1). Але досі значна кількість цінних паперів в Україні залишається в документарній формі існування. Як видно з таблиці, в аналізованому періоді номінальна вартість цінних паперів, які не були знерухомлені й досі обертаються у вигляді сертифікатів, у абсолютному виразі навіть має тенденцію до збільшення: з 82,95 млрд грн станом на 31.12.2005 до 90,80 млрд грн на 31.12.2007. Це автоматично виключає їх із обігу на вітчизняних організованих ринках цінних паперів, де угоди укладаються тільки зі знерухомленими цінними паперами, як зазначено в Законі “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” . Водночас треба підкреслити позитивну динаміку, яка проявляється у зменшенні частки іменних цінних паперів у документарній формі існування на обліку в реєстраторів без знерухомлення в загальному обсязі випусків, зареєстрованих ГКЦБФР : з 57,20 % станом на 31.12.20 05 , до 31,19 % на 31.12.200 7 [ 4 ] . Але зменшення цієї частки відбулося за рахунок зростання загального випуску цінних паперів, насамперед бездокументарних випусків, а не за рахунок активного знерухомлення цінних паперів і переведення документарних випусків у бездокументарні .

Оскільки можна впевнено прогнозувати перехід світового ринку цінних паперів на бездокументарний обіг, Україні слід робити кроки на випередження, тобто законодавчо закріпити випуск лише бездокументарних цінних паперів, доки національний ринок характеризується порівняно невеликими обсягами угод.

До речі, спроба виправити недоліки в системі обліку прав власності на цінні папери вже була, у 200 6 році, коли було зареєстровано законопроект “ Про систему депозитарного обліку цінних паперів ” , що передбачав випуски іменних цінних паперів у електронній формі. На жаль, через непорозуміння щодо формування в країні центрального депозитарію він був відкликаний [ 5 ] .

Таблиця 1 - Дані про облік документарних і бездокументарних цінних паперів у Національній депозитарній системі України [ 4 ]

Запровадження бездокументарного обігу цінних паперів обов'язково викличе зміни в депозитарній системі - ліквідації реєстраторів, що також породжує дискусії щодо необхідності цього заходу. Головними аргументами проти введення такого обігу є перешкода вільній конкуренції у сфері обліку цінних паперів та відмін­ність мети створення й клієнтської бази реєстраторів і депозитарних установ.

Проте контраргументів набагато більше. По-перше, в реєстраторів і депозитарних установ один спільний обов'язок - облік прав власності, інше має другорядне значення. По-друге, власне інститут реєстраторів є загрозою вільній конкуренції та прозорості на ринку цінних паперів через грубі порушення ними чинного законодавства. Реєстратори іноді виступають “ кишеньковою” зброєю емітентів і в жодному разі не захищають найголовнішого учасника ринку цінних паперів - інвестора. Саме реєстраторам закидалося навмисне затягування або відмова в реєстрації та перереєстрації прав власності (замість 1-3 днів із моменту отримання необхідного пакета документів перереєстрація прав власності триває від 14-ти до 30-ти днів)[ 2 ], обмеження доступу до інформації власникам цінних паперів, зокрема про проведення загальних зборів акціонерів, ведення подвійних реєстрів акціонерів одного емітента, недодержання вимог щодо кваліфікації персоналу тощо.

Таким чином, переходу до бездокументарного обігу цінних паперів в Україні перешкоджає, по-перше, відсутність законодавчого закріплення відповідної норми та, по-друге, затягування формування центрального депозитарію. Причому найбільше занепокоєння всього вітчизняного ринку цінних паперів викликає конфронтація між Національним депозитарієм і Міжрегіональним фондовим союзом ( МФС ), яка триває понад 7 років через суперечності щодо бази створення центрального депозитарію, пропорцій їх можливого злиття та підконтрольності - державі чи професійним учасникам фондового ринку України [ 2 ].

На наш погляд, перехід до бездокументарних випусків цінних паперів в Україні приведе до таких позитивних змін, як:

- збільшення потенційної бази цінних паперів для торгівлі на організованому ринку паперів в Україні;

- прискорення обігу цінних паперів і відповідне зростання ліквідності вторинного ринку;

- зростання впевненості громадськості в безперешкодній реалізації прав власності на цінні папери;

- ліквідація витрат на обслуговування паперових сертифікатів, пов'язаних із їх перевіркою на достовірність, перевезенням, переоформленням при здійсненні корпоративних дій або операцій купівлі-продажу, спадкування тощо.

Крім переваг необхідно дослідити й негативні або потенційно ризикові наслідки запровадження обігу цінних паперів лише у вигляді електронних записів, із точки зору розробки комплексу превентивних заходів. Зокрема, проблемним питанням є захист власників цінних паперів від базового депозитарного ризику. Мінімізацію такого ризику в Україні, на нашу думку, повинна забезпечувати система захисту, розроблена як професійними учасниками, так і державними органами.

З метою зниження ризикованості депозитарних операцій доцільно ширше використовувати в роботі депозитарних установ в Україні принципи ризик-менеджменту з практики іноземних депозитарних установ. Деякі з цих принципів вже активно застосовуються національними зберігачами .

Державними органами повинна бути розроблена система як добровільних, так і обов'язкових заходів захисту власників бездокументарних цінних паперів. При цьому депозитарну систему і зберігання цінних паперів на електронних рахунках певною мірою можна ототожнити з банківською системою та зберіганням депозитів клієнтів. Якщо для захисту вкладів у банках було створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, постійно переглядається максимальний розмір компенсаційних виплат, то цілком логічно створити й централізований фонд гарантування електронних рахунків у цінних паперах. На початковому етапі створення до його фінансування треба залучити бюджетні кошти, а потім первинні й періодичні внески самих депозитарних установ. Початковий внесок може бути однаковим для всіх або пропорційним статутним фондам депозитарних установ, а наступні внески - розраховані виходячи з номінальної вартості взятих на обслуговування цінних паперів. Суми коштів, внесених у централізований фонд гарантування електронних рахунків у цінних паперах депозитарними установами, повинні бути зараховані до їх валових витрат і не обкладатися податком на прибуток. Якщо створювати такий фонд, то участь у ньому повинна бути обов'язковою для всіх учасників депозитарної системи.

Висновки. Перехід до виключно бездокументарних випусків цінних паперів, насамперед корпоративних, буде одним із наступних якісних етапів розвитку національного ринку цінних паперів України. Але такий перехід не можливий без збалансованої системи захисту власників цінних паперів та відповідальності депозитарних установ за безпечність обліку й реєстрації прав на бездокументарні цінні папери.

Література:

1. Білоченко А.М. Перспективи розвитку депозитарної системи в Україні та можливості використання досвіду Республіки Польща // Фінанси України. – 2007. - №2. – С.71.

2. Дідівський Є. Ризики депозитарної діяльності // Банківська справа. – 2007. - №3. – С.55.

3. http://www.justinian.com.ua

4. http://www. mfs . kiev . ua

5. http://www. ssmsc . gov . ua