WEB-ресурс научно-практических конференций

Глінський Є.Г.

Національний університет Державної податкової служби України

РОЗВИТОК КОНКУРЕНТНИХ ВІДНОСИН У БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ СТРАТЕГІЙ БАНКІВ

На сьогодні питання щодо розвитку конкурентних відносин у банківській сфері та ефективного реформування банківської системи є надзвичайно актуальними, оскільки саме зараз необхідно активізувати функції банків як фінансових посередників на ринку капіталів, здатних забезпечити зростання економіки та якнайшвидший вихід з фінансово-економічної кризи. З іншого боку, необхідно забезпечити їх конкурентоздатність, як необхідну умову їх безпекової діяльності, що можливо лише завдяки державному регулюванню банківської діяльності у поєднанні з саморегулюванням самих банків.

За класичним визначення, конкуренція у банківській сфері – це суперництво банків на ринку банківських послуг за отримання якомога більших прибутків та за кращі умови купівлі і продажу продуктів та послуг [1] .

Конкурентне середовище, в якому функціонують вітчизняні банки, предсталене трьома комплексними ринками: ринок операцій, які є винятковою прерогативою банків; ринок операцій, які дозволені банкам та іншим фінансово-кредитним організаціям; загальний ринок, де можуть здійснювати свою діяльність будь які установи та господарюючі субєкти.

До характерних рис, притаманих розвитку конкурентних відносин у банківському секторі України на сучасному етапі, можна віднести наступні:

1. Дерегуляція банківського бізнесу, що проявляється у пом’якшенні або повній відміні обмежень (стосовно територіальної експансії, рівня процентних ставок, спектру використовуваних фінансових інструментів тощо), встановлених на різних історичних етапах з метою убезпечення банків від надмірного ризику.

2. Функціонування на банківському ринку фінансових інститутів, основна діяльність яких не пов’язана з наданням банківських послуг.

3. Бурхливий розвиток банківських інформаційних технологій. Впровадження у повсякденну банківську практику останніх досягнень науково-технічного прогресу дає можливість скорочувати витрати на інфраструктуру, персонал, знижувати вартість та покращувати якість обслуговування .

4. Глобалізація банківської діяльності. Зростання обсягів міжнародної торгівлі та активізація руху потоків капіталу між країнами створює умови для виходу банків за межі національних економік та серйозної конкуренції і на світових фінансових ринках. До того ж, “падіння норми прибутку зумовлює економічну доцільність здійснення лише крупномасштабних операцій” [2]. Що стосується присутності іноземного банківського капіталу в Україні, то вітчизняна банківська система перш чим відкривати свої фінансові ринки має забезпечити фінансову надійність та конекрентоспроможність його учасників. У протилежному випадку суб”єкти ринку завжди віддадуть перевагу іноземним банкам.

Як кожний окремо, так і у сукупності, вищезазначені процеси суттєво ускладнюють проблему управління банком, підвищують рівень вимог до ефективності його роботи в конкурентному середовищі. При цьому важливі зміни, що мають місце на світових ринках, не можуть не зачіпати і вітчизняні банки, враховуючи поступову інтеграцію нашої держави у систему міжнародних фінансових відносин.

Конкурентна боротьба, що постійно загострюється в умовах глобалізації, спонукає банки до пошуку дієвих шляхів забезпечення їх фінансової стійкості, а значить і конкурентоздатності, які вибудовуються у ту чи іншу стратегічну концепцію. В цілому, для сучасної економіки України можна виділити три типи банківських стратегій:

– яка ставить за мету повністю контролювати найвигідніші потоки грошових ресурсів, які знаходяться в ефективних секторах народного господарства і прагне до спеціалізації;

– орієнтована на активну диверсифікацію кредитної та інвестиційної діяльності, розрахована на те, що при пожвавленні економіки, хоча бо дин з напрямків кредитування залишиться під контролем банку;

– найбільш розповсюджена і найхарактерніша для банків, зорієнтованих, в основному, на торговий сектор та операції на внутрішньому ринку. Це, так звана „стратегія виживання в нішах” [3].

Вибір тієї чи іншої конкурентної стратегії сприяє досягненню основної мети банку – максимально ефективному обслуговуванню клієнтів, що в свою чергу є основою його прибутку і забезпечує йому стійкі переваги в конкурентній боротьбі з іншими банками. Водночас, незалежно від обраної стратегії, конкуренція спонукає банки до розширення діапазону клієнтських послуг, поліпшення їх якості при зниженні вартості, вдосконалення технології доставки банківських продуктів до споживачів. Вирішенню зазначеної триєдиної задачі має сприяти державна підтримка .

Список використаної літератури

1. Фінансова енциклопедія. http :// finanse - slovar . int . ru / finance /148. htm

2. Банковское дело: стратегическое руководство / П од ред. В. Платонова, М. Хиггинса. – М.: Консалтбанкир , 2001. – 432 с.

3. Аушев М.Б. Проблем ы устойчивости коммерческих банков в конкурентной среде.– М.: РАГС, 1998, С.54.