WEB-ресурс научно-практических конференций

Мацюк Д.В.

Управління комунального майна Вінницької міської ради

СТРАТЕГІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА РИНКУ ВИРОБНИЦТВА ТЕПЛА З ВІДХОДІВ РОСЛИННИЦТВА

Вступ та актуальність

Підвищення ціни на вуглеводні є сьогодні світовою тенденцією. В Україні протягом декількох років ціна на газ, як на дуже важливе джерело енергоресурсів, зросла у понад 5 разів та, за прогнозами, найближчим часом сягне 10-кратного зростання. Таким чином, впровадження ресурсоенергозберігаючих технологій стає для економіки України необхідною складовою.

Метою статті є розробка стратегії розвитку підприємницької діяльності на ринку виробництва тепла із відходів рослинництва.

Аналіз літератури та постановка задачі

Вектор розвитку світової енергетики переміщується в напрямку використання нових видів енергії, а особливо ж її відновлюваних видів [1]. Так, в [2] наведено дані щодо світового потенціалу для нетрадиційних відновлюваних джерел енергії – табл.1. Видно, що найбільший потенціал має використання біомаси: її потенціал складає 27,6% від потенційно можливого для використання.

Таблиця 1. Світовий потенціал нетрадиційних відновлюваних джерел енергії (в млрд. т умовного палива щорічно).

В [3] наведено оцінки запасів нетрадиційних відновлюваних джерел енергії для України і показано, що біомаса складає суттєвий ресурс, який до сьогодні ще не є використаним.

В якості об’єкту дослідження вибрано ринок виробництва теплової енергії за рахунок спалення сіна, соломи та інших відходів рослинництва. Важливість такого дослідження полягає в тому, що спалювання забезпечує прямий перехід до теплової енергії, яка в умовах сучасної економіки України є найбільшим дефіцитом саме на селі. Наприклад, ланцюжок «спалювання ? генерація електроенергії ? використання електроенергії для потреб опалювання» обіймає додаткові витрати внаслідок необхідності «лишніх» етапів для переведення одного виду енергії в інший.

Оцінка ринку ресурсоенергозбереження у Вінницькій області

В [4,5] показано, що дохід від переведення опалювання 200 селянських дворів на солому становив на 2005 рік суму в 300 тис. грн. при витратах на солому в 25 тис. грн. на рік. На сьогодні витрати на паливо зросли понад в 5-8 раз: порівнювати потрібно із газом, бо саме газові опалювальні котли є найбільш характерними для умов Вінницької області. Це в результаті приведе до того, що сьогодні дохід від застосування технології спалювання біомаси буде складати близько 0,5 млн. грн. на рік.

Оскільки 200 дворів складають приблизно одне невелике село, для умов Вінницької області отримуємо загальний обсяг економії коштів близько 1 млрд. грн. щорічно. Більш точні обрахунки проводити недоцільно: похибка в 10-20% від цієї суми не є принциповою, тим більше, що сума економії коштів буде з року в рік зростати.

Підкреслимо, що 1 млрд. грн. щорічно – це ті кошти, які є «зекономленими» споживачами гарячої води внаслідок застосування ресурсоенергозберігаючих технологій. Саме за рахунок цих коштів і можна створювати, в нашому випадку, новий сегмент економіки.

А якщо врахувати, що значна частина надання послуг та навіть і виробництва механізмів буде зосереджена на селі, то вирішується ще одна важлива задача: забезпечення робочими місцями сільського населення Вінницької області та й України в цілому.

Таким чином, в рамках цього нового сегменту ринку може бути розгорнута велика кількість підприємств різної форми власності, які просто змушені будуть працювати за інноваційним механізмом: сьогодні потрібні механізми ще практично відсутні як на ринку, так і в промисловому виробництві. Для розвинених країн цей ринок не є настільки економічно привабливим, як для України: там в нього спрямовуються поки переважно дотаційні кошти (економічно вигідні проекти є одиничними проявами).

Відмітимо також, що розвиток цього нового сегменту ринку цілком здатний надати новий імпульс науковим розробкам, які проводяться у вищих навчальних закладах: науковий потенціал Вінницьких науковців може бути на цьому шляху використано якнайефективнішим чином. Тим більше, що конкуренції з боку фірм-імпортерів очікувати не слід внаслідок описаних вище причин, а інтелектуальний потенціал закордонних науковців для задач створення описаних вище механізмів є значно нижчим.

Наведемо економічні обрахунки коштів, які можуть бути направлені на розвиток даного сегменту ринку. Сьогодні вже є у продажу ціла лінійка котлів для спалення відходів рослинництва (сіна, соломи, деревини тощо) - в середньому їх ціна складає близько 300 грн/кВт. Кожен 1 кВт здатний надати тепло приблизно 10 кв. м . помешкання чи виробничого приміщення. Таким чином, на будинок в середньому прийдеться котел в 15-20 кВт. Він обійдеться споживачеві приблизно в 5-6 тис. грн. Оскільки сільський споживач, як правило, не має коштів на купівлю котла, то потрібно врахувати наявність кредитування.

Користуючись наведеними в попередньому розділі даними, отримуємо, що за рахунок використання котла одне помешкання заощаджує 2,5 тис. грн. щорічно. Термін гарантійного використання котла складає не менш ніж 10 років, протягом яких покупець заощадить 25 тис. грн.

Власне, саме ці кошти – 2,5 тис. грн. щороку на одне помешкання – і складають ринок альтернативних теплових послуг у Вінницькій області.

В табл.2 наведено розрахунок різних варіантів розподілу коштів при освоєнні ринку виробництва тепла шляхом спалювання відходів рослинництва . Вона складена за наступних припущень: 1) тепловий котел коштує 6 тис. грн., 2) споживач заощаджує 2,5 тис. грн. щороку, 3) 50% заощаджень споживач віддає на розвиток ринку виробництва тепла шляхом спалювання відходів рослинництва, 4) споживач купує тепловий котел за рахунок банківського кредиту.

Таблиця 2. Розподіл коштів на ринку виробництва тепла шляхом спалювання відходів рослинництва .

Із табл.2 видно, що розвиток ринку виробництва тепла шляхом спалювання відходів рослинництва у Вінницькій області буде визначатися політикою органів державної та регіональної влади. Так, в умовах фінансової кризи, коли ставки кредитування сягають 20-30%, термін окупності проекту складає аж надто довгий термін (4-8 років). До того ж, банками вилучається 200-500 млн. грн., внаслідок чого ці кошти будуть втрачені для даного ринку: в умовах сучасної України банки, як правило, не кредитують багатостадійні проекти (див. [6]). Більш того: при ставці кредиту понад 25% річних, як це є сьогодні, практично всі кошти вилучаються банком, і для освоєння та розвитку цього ринку їх просто не залишається.

Внаслідок цієї причини для створення умов для заощадження газу у Вінницькій області потрібна спеціальна лінія кредитування: максимум в 5-10% річних. За цих умов обсяг виробництва та сервісу на ринку отримання тепла шляхом спалювання відходів рослинництва (без виробництва котлів) буде складати близько 350 млн. грн. щороку.

Відзначимо, що сьогодні, в умовах фінансової кризи, при кредитній ставці комерційних банків понад 30%, ринок енергозбереження є нерентабельний і розвиватися він, незважаючи на свою перспективність, не буде. Таким чином, отримали типову ситуацію, яка в сучасних підручниках зветься «провали ринку»: ринкові механізми можуть привести ситуацію лише до ще гіршого стану справ – див. [7].

Вихід із цього можливий лише і виключно за втручання держави та органів місцевої влади. Саме ці суб’єкти ринку повинні встановити спеціальні «правила гри»: в даному випадку – примусити силою своєї влади комерційні банки надавати кредити населенню на встановлення теплових котлів із сталювання відходів рослинництва за ставками по кредиту, як це видно із табл.2, не більш ніж в 10%.

Вказаний напрямок розвитку економіки Вінницької області є перспективним з декількох причин. Так, для традиційно сільськогосподарського району започатковується розвиток промислового виробництва. Створюється новий для області ринок економії природного газу, що зніме соціальну напруженість, що виникла в зв’язку із неплатежами населення за використаний ресурс. До того ж, в момент фінансової і економічної кризи створюється досить велика кількість додаткових робочих місць. Нарешті, в момент різкого погіршення купівельної спроможності розпочинається випуск товару, який для покупців в умовах обмежених фінансових ресурсів є цілком доступним.

Відмітимо також, що розвиток даного сегменту ринку принесе пожвавлення також і в фінансовий сектор: банки знову почнуть видавати населенню споживчі кредити, а населення буде спроможним їх оплатити.

На закінчення звернемо увагу на ту обставину, що здійснення описаних в статті етапів розвитку ринку виробництва тепла шляхом спалювання відходів рослинництва у Вінницькій області сьогодні здійснюється стихійно. Але управління цим процесом з боку органів регіональної влади здатне суттєво прискорити цей процес.

Висновки

Показано, що за сучасних економічних умов ринок виробництва тепла шляхом спалювання відходів рослинництва у Вінницькій області може складати приблизно 1 млрд. грн. щороку.

Запропоновано стратегічні напрями для розвитку підприємницької діяльності на ринку виробництва тепла з відходів рослинництва. Показано, що даний ринок знаходиться на початковій стадії свого розвитку, коли створення підприємств у напрямку виробництва механізмів та надання послуг на ринку виробництва тепла шляхом спалювання відходів рослинництва є економічно вигідним.

Обговорено перспективи розвитку такого сегменту ринку у Вінницькій області та показано, що його учасники зацікавлені у такому процесі.

Висловлюю подяку проф. О.В. Морозу та доц. А.А. Шияну за мудрі поради та корисне обговорення матеріалів статті.

Література

1. Орлов Ю.Н. Энергетика России и перспективы развития ТЭК в XXI веке // Электронный журнал «Исследовано в России». – http://zhurnal.ape.relarn.ru/articles/2002/011.pdf .

2. Борисов С.А., Мартемьянова Е.С. Экологические аспекты энергообеспечения северных территорий в контексте устойчивого развития // Вестник МГТУ. – 2006. – Том 9, №3. – С.486-497.

3. Петрук В.Г., Коцюбинська С.С., Мацюк Д.В. Енергетичний потенціал альтернативної енергетики в Україні // Вісник ВПІ, 2007. – №4. – С.90-93.

4. Мацюк Д.В. Економіко-математичні та еколого-енергетичні ефекти використання сухої біомаси як альтернативного джерела енергії // Вісник ВПІ, 2006. – №5. – С.111-113.

5. Небава М.І., Петрук Д.В. Економічні, екологічні та теплотехнічні аспекти використання соломи як альтернативного джерела енергії у Вінницькій області // Промисловий потенціал Вінниччини: сучасний стан і перспективи розвитку. – Збірник праць НПК, м. Вінниця, 27 березня 2002 р. – Ч.1. – С.137-139.

6. Шиян А.А. Математична модель для впливу суспільних інститутів на ефективність економіки України // Вісник ВПІ. – 2008. – №2. – С.19-23.

7. Mas-Collel A., Whinston M.D., Green J.R. Microeconomic Theory. - Oxford: Oxford University Rress, 1995. – 977 p.