WEB-ресурс научно-практических конференций

Макаренко С.М., к.е.н . Копосов Г.О., к.т.н . Олійник Н.М.

Херсонський національний технічний університет

ОПТИМІЗАЦІЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ ШЛЯХОМ ПОСТІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ЗМІН В НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩЕ

Одна з найскладніших проблем системи управління - передбачити майбутнє і віднайти ефективні рішення в умовах невизначеності.

Легко зрозуміти, що без якісної інформації неможливо ухвалити правильне рішення, проте набагато важче керуватися цією інформацією на практиці.

Як зібрати всю інформацію, яка може виявитися корисною для ухвалення майбутніх рішень, якщо ще невідомий її точний характер, і при цьому не потонути в інформаційному шумі – одне з головних питань, яке залишається актуальним і на сьогодні.

Робота повинна починатися з визначення цілей, які зумовлюють потреби в інформації, а потім і бази для спостереження.

Починати роботу з визначення баз для спостереження або, що ще гірше, хоча і часто зустрічається, з пошуку джерел – означає зробити фатальну помилку. Це, звичайно, дозволить зібрати певний обсяг даних, проте більшість з них виявляться даремними, а невелика кількість корисних даних загубляться в масі непотрібної інформації.

Стратегічні рішення прямо впливають на долю підприємства, на його розвиток і життєздатність. Навколишній світ постійно змінюється. Швидкість цих змін постійно зростає, їх наслідки все складніше і складніше прогнозувати і моделювати.

Моделювання - один з ефективних засобів пізнання законів і закономірностей навколишнього світу. Суть моделювання полягає в заміні реального процесу певною конструкцією, яка відтворює основні, найістотніші риси процесу, абстрагуючись від вторинних, неістотних. Будь-яка конструкція - фізична чи математична – це спрощений, схематичний образ реальності. Мистецтво моделювання саме й полягає в тому, щоб знати: що, де, коли та як можна і треба спрощувати. Особливого значення набувають моделі при вивченні закономірностей масових процесів, які недоступні прямому спостереженню і не піддаються експериментуванню. Передусім це стосується соціально-економічних явищ і процесів, закономірності яких формуються під впливом безлічі взаємопов'язаних факторів і за складністю переважають закони фізики, хімії чи біології. За своєю природою соціально-економічні явища і процеси - стохастичні, імовірнісні; невизначеність - їх внутрішня властивість. Вивчення цих процесів, передбачення перспектив їх подальшого розвитку, прийняття оптимальних управлінських рішень мають спиратися на такі моделі, які й в умовах невизначеності забезпечують сталість і надійність висновків.

Створювана модель повинна встановлювати відповідність між сукупністю фактів і гіпотезами, імітувати механізм формування закономірностей. Основна вимога, що ставиться до моделі, - подібність, адекватність її реальному процесу.

При моделюванні взаємозв’язків у динамічних рядах широко використовуються відносні величини, передусім індекси. Це пояснюється більшою їх сталістю в часі порівняно з абсолютними величинами.

Для розрахунку оптимальної потреби у ресурсному забезпеченні виробництва продукції пропонуємо, з метою ефективного використання інформаційних технологій, для опису співвідношення між факторами і результатами виробництва на будь-якому рівні економічної діяльності (фірма, галузь, регіон, економіка в цілому) використовувати наступну виробничу функцію:

У = А ₀ + А ₁ *Х ₁ + А ₂ *Х ₂ + А ₃ *Х ₃ (1)

де У – обсяг продажів;

X ₁ – ціна одиниці продукції;

X ₂ – рівень середньомісячного доходу населення (заробітна плата);

Х ₃ – рівень податкового навантаження

А ₀ , А ₁ , А ₂ , А ₃ – коефіцієнти.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні затрати ( Мз );

- витрати на оплату праці ( Оп );

- відрахування на соціальні заходи ( Сз );

- амортизація ( Ам );

- інші операційні витрати ( Іо ).

Отже, виробнича ціна продукції (X ₁ ) знаходиться за наступною формулою:

X ₁ = ( Мз + Оп + Сз + Ам + Іо )* (1+ ), (2)

де Ір – запланований відсоток прибутку

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, розмір чистого прибутку ( Чпр ) складатиме:

Чпр = (X ₁ – Мз – Оп – Сз – Ам – Іо - % кр )*(1-Пнп/100), (3)

де % кр – сплата відсотків по кредиту;

Пнп – податок на прибуток, %

Для ефективного функціонування суб’єкту господарської діяльності потрібно забезпечувати перевищення сукупного розміру прибутку над кредиторською заборгованістю.

Оскільки Україна заявила про свою європейську орієнтацію та прагнення до ринкових принципів економіки, а також завершила процес приєднання до СОТ, український ринок пропонує рівні умови та загальні правила більшій кількості країн. Отже, в майбутньому відбудеться суттєве збільшення розміру витрат на оплату праці та розмір відрахувань на соціальні заходи, що призведе також і до суттєвого зростання ціни продукції.

Також потрібно враховувати, що поки розмір оплати праці для виготовлення однакової продукції в Україні менший у зрівнянні з розвинутими країнами, доти велика частка іноземних інвесторів будуть вкладати кошти у створення виробничого процесу на території України з подальшим вивезенням готової продукції закордон.

Одним із заходів по зменшенню витрат на оплату праці та розміру відрахувань на соціальні заходи є організація постійного впровадження інноваційного спеціалізованого обладнання на підприємствах, яке б дозволило знизити питому вагу трудових витрат в виробничій собівартості виробів . Проте, при закупці спеціалізованого обладнання потрібно враховувати, що збільшення частки необоротних активів в балансі підприємства за рахунок збільшення поточних та довгострокових зобовязань може призвети до посилення залежності підприємства від внутрішніх (зовнішніх) кредиторів - коефіцієнти абсолютної, поточної ліквідності суттєво знизяться.

Для визначення доцільності залучення додаткових позичкових коштів пропонується розраховувати показник - ефект фінансового важеля, який показує на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Ефект фінансового важеля виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність капіталу вище позичкового відсотка

ЕФВ = [ROA*(1-Ко)-СП]*ПК/ВК , (4)

де ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми прибутку до середньорічної суми всього капіталу);

Ко – коефіцієнт оподатковування (відношення суми податків до суми прибутку);

СП – ставка позичкового відсотка, передбаченого контрактом;

ПК – позиковий капітал;

ВК – власний капітал.

У сукупності використання вищезазначеної моделі та її обов’язкових складових дозволить спрогнозувати соціально-економічні процеси як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках: розрахувати вплив росту заробітної плати на ціну продукції (робіт, послуг), доцільність створення іноземним інвесторам виробничого процесу на території країни (а отже і раціональність розробки бізнес-проекту для залучення іноземних інвестицій), доцільність збільшення поточних та довгострокових зобов’язань для купівлі нового обладнання, спроможність підприємства до розширення виробництва.

Список літератури:

1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 груд ня 199 4 року № 334 /9 4 -ВР (із змінами та доповненнями) // www . zakon.rada.gov.ua

2. Наказ Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (із змінами та доповненнями) // www . zakon.rada.gov.ua

3. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування: Навч . посібник. - К.: КНЕУ, 2001.

4. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия – Минск, 1999.

5. Хант Ч., Зартарьян В.. Разведка на службе Вашего предприятия. – К., 1992.