Прохоркіна О.Ю. , Скасків М.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Методологічні аспекти визначення прибутковості, платоспроможності і ліквідності підприємства

Побудова ринкової моделі економіки зумовлює необхідність глибшого дослідження низки важливих складових фінансової системи, зокрема, фінансів підприємницьких структур. Фінансовий результат характеризує економічну ефективність господарювання підприємства. За умови його позитивного значення (прибутку) він слугує джерелом розширеного відтворення виробництва, соціального розвитку підприємства та платежів до бюджету держави. Провідне місце у фінансовому забезпеченні їх діяльності належить прибутку, який найповніше характеризує ефективність господарської діяльності підприємств, їх фінансові можливості й у кінцевому підсумку визначає рівень фінансової стабільності в державі та є джерелом підвищення рівня суспільного добробуту населення.

Необхідно звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції впливають не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Серед інших позареалізаційних прибутків значну питому вагу звичайно складають доходи від застосування певних фінансових (штрафних) санкцій до контрагентів за порушення господарських угод, чинних правил розрахунків, а саме: штрафи, пеня, неустойки та інші види санкцій, які одержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чи іншого відповідного органу. Так, чинне законодавство України передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строків поставки, асортименту і якості продукції. Як активний та універсальний інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів у державі, прибуток концентрує інтереси підприємницьких структур, окремих учасників господарської діяльності, різноманітних ланок економіки. Саме в даній економічній категорії знаходить відображення ціла низка як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Суттєве значення мають внутрішні фактори, які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, форм власності та видів діяльності.

Формування й використання прибутку має свої особливості в умовах трансформації економіки до ринкових засад господарювання. Сьогодні в економіці України питання одержання прибутку і підвищення ефективності виробництва вельми актуальні. Все це зумовлює необхідність поглибленого дослідження теоретичних засад формування та розподілу прибутку, його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення. На сучасному етапі необхідний якісно новий підхід до теоретичного висвітлення і практичного обгрунтування рекомендацій щодо активізації ролі прибутку в економічній системі, зокрема, як основи розвитку суб ’ єктів підприємницької діяльності.

В умовах переходу до ринкових відносин значно зростає роль оцінки платоспроможності і ліквідності агропромислових підприємств. Адже на сьогоднішній день більшість вітчизняних аграрних підприємств збиткові, розміри кредиторської та дебіторської заборгованості постійно зростають.

Західні спеціалісти визначають, що платоспроможне те підприємство, в якого позитивні оборотні фонди (тобто наявні власні джерела обігових коштів). Можна зробити висновок, що платоспроможність визначається складом оборотних активів підприємства. Зокрема більша частина власних оборотних активів є основою платоспроможності підприємства.

Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності активів», що «означає спроможність перетворення активу в готівку. Зауважимо про істотний момент цього теоретичного твердження – це змішування понять платоспроможності та її показників. На наш погляд, треба розуміти показники як характеристику платоспроможності підприємства, а не ототожнювати їх. Такий підхід не сприяє правильному розумінню сутності платоспроможності підприємства.

Деякі фахівці, з одного боку, ототожнюють платоспроможність з ліквідністю, а з другого – навпаки, наголошують на нетотожності. При цьому деякі науковці зазначають, що платоспроможність ширше поняття, ніж ліквідність, а інші – навпаки, що ліквідність більш містке поняття. Ліквідність підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття усіх необхідних платежів. Підкреслимо, що саме не здатність погашати чи своєчасно сплачувати, проводити розрахунки за своїми зобов’язаннями, а саме спроможність перетворювати свої активи на гроші з метою виконання певних платежів. Таке поняття ліквідності характеризує її як функцію часу (строку можливого продажу) і ризику (можливої втрати вартості майна за умов терміновості його продажу).

Розглянуті підходи щодо сутності платоспроможності дають можливість зробити певні висновки: по-перше, при визначенні платоспроможності підприємства термін зобов’язань не має істотного значення; по-друге, платоспроможність може погіршитися внаслідок значної безнадійної дебіторської заборгованості; по-третє, платоспроможність підприємства вказує на стан платоспроможності підприємства на певну дату розрахунку, тобто для нього характерна одномоментність, і це значення залежить від об’єктивно зумовлених змін, пов’язаних із надходженням та сплатою коштів.