К.е.н. Прохорова В.В. , Каширських М.Ю.

Харківський національний економічний університет

Економічна необхідність в сучасних умовах санаційних процесів

Останніми роками в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання кількості фінансове неспроможних підприємств. Ще однією негативною тенденцією, якає наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств, є катастрофічне зростання їх кредиторської дебіторської заборгованості. Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

Об'єкт дослідження — санація та методи санаційних процесів на підприємстві. Мета роботи — визначити роль і значення санації підприємства для виходу його з фінансової кризи.

Проведення оздоровчих і відновлювальних заходів висвітлено в роботах іноземних науковців Б. Бекенферде, Г. Каузер, Д. Лангендорф, Н. Здравомислов, та вітчизняних О. Терещенко, Л. Лігоненко, А. Череп, С. Салига. [5]

Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Проте, на думку деяких вчених, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є

вичерпними І, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації. [6]

Звичайно здійснюють санацію через структурну перебудову виробництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи. Ряд іноземних економістів, спеціалістів з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємопов'язаних заходів фінансово- економічного, організаційно-правового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спрямовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і відновлення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспроможності в довгостроковому періоді.

В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами. Тому особливе місце в процесі санації підприємств займають організаційні та техніко-економічні заходи поряд з заходами фінансово-економічного характеру. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, для проведення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру.

На сьогодні однією з найактуальніших в українській економіці є проблема банкрутства підприємства. Тому розробка методів оцінки схильності підприємства до банкрутства, які дозволяють своєчасно виявити і попередити кризу, є пріоритетним завданням економічної науки. Найчастіше як діагностичні показники використовуються фінансові коефіцієнти.

Розроблено і затверджено методику проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Згідно з цією методикою для аналізу пропонуються коефіцієнти фінансової незалежності, фінансового левериджу, забезпечення власними коштами, робочий капітал, коефіцієнт покриття, коефіцієнт оборотності оборотних засобів, час обороту, коефіцієнт оборотності запасів, середня тривалість одного обороту

запасів, коефіцієнт абсолютної ліквідності, рівень рентабельності, показник фондовіддачі.

Для оцінки фінансового стану підприємства в літературі пропонується різний перелік фінансових коефіцієнтів, який варіюється від декількох коефіцієнтів до системи показників. У більшості моделей увага приділяється певному фактору. Деякі моделі оцінюють схильність підприємства до банкрутства на основі показників рентабельності та ділової активності. До таких моделей можна зачислити модель Е. Альтмана, модель Спрінгейта та модель Р. Лиса. Інші моделі орієнтовані на фактор фінансової стійкості, що пов ^’ язаний з фінансовою структурою підприємства, ліквідністю, залежністю підприємства від кредитів. До такої моделі належить модель Тафлера, модель В. Кромонова, показник діагностики платоспроможності Конана і Голбдера, логіт-модель Дж.А.Олсона. [3]

Закон передбачає наступні методи санації, тобто заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації:

1) реструктуризація підприємства;

2) перепрофілювання виробництва;

3) закриття нерентабельних виробництв;

4) відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

5) ліквідація дебіторської заборгованості;

6) реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;

7) продаж частини майна боржника;

8) зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

9) виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

10) продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств);

11) одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;

12) звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації. Вихідна допомога у цьому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок реалізації майна боржника або за рахунок кредиту, одержаного для цієї мети;

13) інші способи відновлення платоспроможності боржника. [1]

За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємств і капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів і держави). Виділяють окремий вид санації підприємств — яз допомогою державної фінансової підтримки

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

На сьогодні актуальним є питання формування системи показників фінансового стану підприємства, яка б відображала всі особливості функціонування підприємства і при цьому давала найбільш точну оцінку схильності підприємства до банкрутства.

Необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства. Це потребує підготовки спеціалістів-фінансистів, що мають глибокі теоретичні і практичні знання, можуть узагальнити наявний досвід країн з розвинутою ринковою економікою, розробити план дій щодо виходу із фінансової скрути.

У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов'язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з'явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинний реально оцінювати к власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи

навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

Список літератури:

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: Науково-практичний коментар / Ю.М. Великий, В.В. Прохорова, І.П. Косарєва, Ю.В. Прохорова.-Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008.- 448 с.

2. Бланк И.А. Основи финансового менеджмента. Т 1,2. - К.: Ольга-Н, 1999. - 518с.

3. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2001. - 580 с.

4. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

5. Соломякова - Кирильчук К.О. Санаційний потенціал, як ключова категорія кризового менеджменту/Уекономіка фінанси і право, 2008.-№6 .-с.28-31

6. Терещенко О.О. Фінансові джерела санації підприємств // Фінанси України, № 9, 1999, С. 52—64.