WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Тарасюк М.В.

Київський національний торговельно-економічний університет

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ФОРМ КОНТРОЛІНГУ В УПРАВЛІННІ СУБ’ЄКТАМИ МЕРЕЖЕВОГО ТОРГОВЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

За результатами дослідження ряду довідкових видань [1, 2] можливо сформулювати наступне визначення форми контролінгу в управлінні торговельними мережами - спосіб організації та порядок функціонування контролінгу в управлінні суб’єктами мережевого торговельного бізнесу.

Найбільш поширеними формами контролінгу, які достатньо широко висвітлені в літературі, є зовнішній контролінг та самоконтролінг [3, 4, 5].

Суб’єктами зовнішнього контролінгу є фахівці зі спеціальною теоретичною підготовкою та практичним досвідом діяльності у певній сфері фінансово-господарської діяльності – контролери. Доцільність зовнішнього контролінгу в управлінні підприємствами обумовлюється передусім такими причинами: контролер володіє спеціальними знаннями в сфері контролінгу, які сприятимуть підвищенню економічності, цілеспрямованості та ефективності контролінгової діяльності; тісний зв’язок контролерів з інформаційними системами підприємства, у тому числі й з бухгалтерським обліком, надає додаткові переваги в пошуку необхідної для контролінгу інформації; контролери мають високий рівень незалежності від менеджерів усіх рівнів, чим забезпечується неупередженість результатів контролінгової діяльності; нейтралітет контролерів, що дозволяє знизити або виключити емоційні викривлення у їх взаємовідносинах з менеджерами.

Серед основних негативних характеристик зовнішнього контролінгу в управлінні суб’єктами підприємницької діяльності є зацікавленість контролерів у викритті негативних відхилень у діяльності менеджерів усіх рівнів, що може спрямовати їх діяльність виключно на пошуки негативних аспектів.

Іншою формою контролінгу в управлінні суб’єктами підприємництва є самоконтролінг , який певною мірою виправляє виявлений вище недолік зовнішнього контролінгу. Суб’єктами самоконтролінгу є передусім менеджери вищого рівня та власники суб’єкта господарювання. Аналіз наукової літератури з проблем контролінгу дає змогу визначити такі позитивні характеристики самоконтролінгу: суб’єкти самоконтролінгу мають специфічні знання, якими не володіють контролери, а саме: знання щодо клієнтури, соціальних комунікацій, специфіки тих чи інших бізнес-процесів та інше; економія часу на здійснення контролінгових процедур, що, відповідно, підвищує оперативність контролінгу; підвищується рівень задоволеності результатами контролінгу та інше.

До негативних проявів контролінгу в управлінні суб’єктами підприємницької діяльності слід віднести: дефіцит спеціальних знань у суб’єктів самоконтролінгу; суб’єкти самоконтролінгу-менеджери певного рівня, можуть упереджено ставитися до результатів діяльності інших менеджерів; внаслідок широких повноважень менеджера-контролера ставиться під загрозу його імідж в колективі підприємства, що може негативно позначатися на результатах його контролінгової діяльності.

Одним з різновидів зовнішнього контролінгу є контролінг, що здійснюється у формі аутсорсінгу (праці Н.П.Шульги, С.В.Трофімової [6]). Суть даної форми контролінгу полягає у передачі його функцій зовнішнім бізнес-структурам. Контролінг у формі аутсорсінгу має одну важливу перевагу – робота контролерів є незалежною та неупередженою . Серед недоліків даного підходу можна назвати: можливість розголошення комерційної таємниці підприємства, зниження оперативності функціонування контролінгу. Враховуючи викладене, можна зробити висновок про те, що контролінг у формі аутсорсінгу прийнятний для невеличких торговельних мереж, де превалює самоконтролінг, а аутсорсінг – лише для виконання певних найбільш складних контролінгових процедур.

На сьогодні в світі поширюється нова форма організацій праці – аутстафінг , який в літературі називають «позиковою працею» або «трудовим лізингом». Аутстафінг полягає в передачі замовнику необхідного йому персоналу за обумовлену договором суму коштів [7]. В іншому джерелі міститься таке визначення аутстафінгу, як виведення персоналу за штат компанії [8]. За умов аутстафінгу залучений до компанії персонал укладає трудові договори не з компанією, де він працює, а з підприємством - виконавцем цієї роботи. Підприємство-виконавець бере на себе зобов’язання з виплати заробітної плати, сплати податків до бюджетів та державних цільових фондів, виконання трудового законодавства, але його працівники виконують роботи безпосередньо для підприємства-замовника.

Список літератури:

1. Большой экономический словарь /Авт. и сост. А.Н. Азрилиян и др.]. – 7-е изд., доп. – М.: Инт нов. Экон., 2008. – 1472 с.

2. Губский Е.Ф. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский, Г.В. Кораблёва, В.А. Лутченко. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 576 с.

3. Попченко Е.Л. Бизнес-контроллинг / Е.Л. Попченко, Н.Б. Ермасова. – М.: Альфа-Пресс. – 2006. – 288 с.

4. Шэффер У. Должен ли контроллинг выполнять функцию контроля? / У. Шэффер // Проблемы теории и практики управления. – 2002. – № 5. – С. 62-67.

5. Пич Г., Шерм Э. Уточнение содержания контроллинга как функции управления и его поддержки / Г. Пич, Э. Шерм // Управление предприятием. – 2001. – № 3. – С. 7-12.

6. Шульга Н.П. Банківський контролінг: теорія, методологія, практика / Н.П. Шульга. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т., 2004. – 326 с.

7. Аникин Б.А., Рудая И.Л. Аутсорсинг и аутстаффинг: высокие технологии менеджмента: учеб. пособ. / Б.А. Аникин, И.Л. Рудая. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 288 с.

8. Большая экономическая энциклопедия [авторы и составители Т.П. Варламова и др.]. – М.: Эксмо, 2007. – 816 с.