Ефект синергії в стратегічному розвитку підприємства

Змаженко Т.В, к.е.н. Артеменко Л.П.

НТУУ «КПІ»

Питання досягнення ефекту синергії в процесі розробки та реалізації стратегії розвитку підприємств досить актуальне та значиме. Це підтверджується тим, що вітчизняні підприємства з кожним роком все менше здатні витримувати конкуренцію на світовому ринку. При формуванні ринкової економічної системи набувають особливої актуальності проблеми досягнення високої ефективності від реалізації стратегії підприємства довгострокового характеру. Суть вказаного протиріччя полягає в тому, що розроблена стратегія організації обов'язково коректується на основі оцінки ефективності її реалізації. З даної позиції представляється обгрунтованим внесення змін до стратегії для забезпечення синергічного ефекту . З даної позиції представляється обгрунтованим внесення змін до стратегії для забезпечення синергічного ефекту. Вивчення робіт вітчизняних і зарубіжних науковців (Р. Хамів, К.К. Прахаланд, Б. Карлоф, О.С. Виханський, Х. Томпсон, А.Дж. Стрікленд, І. Ансофф) з проблем формування та реалізації стратегії підприємства дає змогу констатувати недостатньо системне дослідження ефекту синергії при реалізації стратегії підприємства [3,4].

Відповідно до закону цілісності системи в результаті взаємодії всіх ресурсів, що створюють систему, з'являються нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу. Але загальний закон організації – закон синергії стверджує, що для будь-якої системи (підприємства, організації, фірми) існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більше простої суми потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим. Синергія може мати двояку користь: пряму та опосередковану. Пряма користь – збільшення чистих грошових потоків від найбільш повного використання потенціалу підприємства. Вона має місце при операційній, управлінській і фінансовій синергії: операційна синергія – економія на операційних видатках за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового та логістичного потенціалів; управлінська синергія – економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління; фінансова синергія – економія за рахунок змін підходів щодо формування фінансового потенціалу підприємства. Опосередкована користь – збільшення вартості потенціалу підприємства або зміна мультиплікатора ціна/прибуток [2,4]. Фактично, синергічний ефект реалізації стратегії розвитку підприємств визначається поєднанням заходів, що забезпечують досягнення найбільшого результату при незмінності інших умов. Перш за все, необхідно оцінити термін , протягом якого змінюється зовнішнє та внутрішнє середовища компанії . Дане припущення передбачає формування переліку ключових показників (індикаторів стану) зовнішнього та внутрішнього середовищ. Відхилення фактичних значень показників формує необхідність внесення коректив ів в стратегію, що реалізовується. Причому необхідно сформувати ієрархію даних показників з показник ом , що відображає оцінку потенціалу [1] .

ВАТ «Сибірська вугільна енергетична компанія» (СВЕК) протягом останніх років реалізувало програму щодо інтеграції вугільної компанії з великими енергетичними підприємствами, що дозволило збільшити темпи росту ринку. Прогноз синергічних ефектів від інтеграційних процесів в СВЕК показує: синергію від оцінки корпорації ринком (від цього знижується ступінь ризику інвесторів та збільшується вартість компанії загалом); підвищення операційної ефективності кожних бізнес одиниць (під час об’єднання можна оптимізувати ряд функцій – від розробки стратегії і інвестиційних програм до постачання, уніфікація номенклатури поставок також впливає на синергію позитивно); синергія в області трейдингу (диверсифікованій компанії набаго простіше оптимізувати збут) [5].

Проаналізувавши реалізацію стратегій і синергічні ефекти на вітчизняних підприємствах, можна виділити деякі з них: Київська фармацевтична компанія «Дарниця» створила новий підрозділ – оптовий склад (синергічний ефект від збуту та маркетингу); підприємство «Пан Укрейн», працюючи на ринку автоперевезень, почало також орієнтуватись на ринок туристичних послуг, що дозволило не тільки завоювати новий сегмент ринку, але й поліпшити задоволення потреб існуючих клієнтів фірми.

Ефективність реалізації стратегії може бути оцінена на основі співвідношення отриманих результатів і понесених витрат. При цьому слід врахувати той факт, що максимальну ефективність забезпечує мінімум витрат і найбільший результат. Тому керівництво повинн о сформувати систему моніторингу реалізації стратегії, що передбачає своєчасний оперативний збір і обробку інформації.

Література:

1. Виханский О.С. Стратегическое управление. — М.: Экономистъ, 2004. — 296 с. - ISBN 5-98118-055-2.

2. Пономаренко В.С. Стратегічне управління розвитком підприємства: Навч. посібник / В.С.Пономаренко, О.І.Пушкар, О.М.Тридід. – Харків: ХДЕУ, 2002. – 640 с. -ISBN 966-676-051-7.

3. Хамів Р., Прахаланд К.К. Конкуруючи за майбутнє. Створення ринків завтрашнього дня / Пер. з англ. — М.: ЗАТ «Олімп— Бізнес», 2002. — 288 с. - ISBN: 5-901028-26-0.

4. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка. Навч.посібник / О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О.І.Олексюк . - К.: КНЕУ, 2004. — 316 с. - ISBN 966–574–519–0.

5. Вестник McKinsey . Специальный выпуск. — №3, 2008. - .М., 2008. – 215 с.