WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Болдуєв М.В.

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя

ЗНАЧЕННЯ ТА ЕТАПИ РОЗРОБКИ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОГРАМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ АПК

Одночасно з появою значної кількості публікацій, пов'язаних з необґрунтованим відходом держави від регулювання економікою, особливо в регіонах, та і у державному центрі, активно стали розробляється різного роду програми. В регіональних центрах України наявність програм стала вважатися ознакою хорошого тону. Програми розроблялися практично по всіх галузях економіки, але при цьому програмні заходи були слабо пов'язані по термінах, ресурсах і виконавцях. Більшість програм спиралися тільки на бюджетні кошти.

Ряд дослідників зазначають, що на практиці частіше програми розробляються непрофесійно і рідко одержують офіційний статус. Ті ж програми, які прийняті і затверджені в регіоні, у свою чергу, хронічно недофінансуються. Разом з тим, актуальність розробки регіональних цільових програм в сучасних умовах не знижується. За оцінкою ряду експертів це пов'язано з наявністю і безперервним поповненням групи особливо гострих проблем територіального розвитку.

До основних принципів формування стратегії регіональної агропромислової політики слід віднести: еквівалентність фінансово-економічних відносин між державою і регіоном, підприємствами і регіоном, між суб'єктами регіональної системи, що дає можливість забезпечити збалансований самодостатній розвиток регіону; несуперечність регіональної політики інтересам суб'єктів регіональної системи для досягнення узгодженості інтересів; цільовий принцип, що передбачає орієнтацію всіх заходів на генеральну мету програми і сукупність підлеглих цілей, що забезпечує вирішення проблемної ситуації, заради якої і здійснюється програмно-цільове планування; принцип комплексності, що полягає в забезпеченні узгодженої, жорстко скоординованої реалізації всіх заходів програми; принципи необхідності й достатності, що полягають в тому, що кожен захід є необхідним, а всі разом усі вони є достатніми для досягнення визначеної мети; ефективність регіональної політики, що передбачає оптимальний розподіл виробленого валового регіонального продукту, національного доходу, регіональних ресурсів; принцип самоокупності, що передбачає отримання в результаті реалізації програми економічного ефекту, що перевищує пов’язані з нею витрати; принцип об'єктивності, що передбачає виключення необґрунтованих рішень при визначенні переліку й значущості заходів програми; принцип конкретності, який виражається в кількісному визначенні термінів і обсягів реалізації заходів програми; принцип реальності, що полягає в обов'язковому виділенні для заходів програми всіх необхідних ресурсів (фінансових, матеріально-технічних, трудових) в терміни і об'ємах, достатніх для досягнення поставленої мети.

Загальну концептуальну модель розвитку агропромислового комплексу регіону можна представити у вигляді системи таких моделей прогнозування: формування альтернатив державної продовольчої і аграрної політики; прогнозу попиту на продовольство, сировину і сільськогосподарську продукцію; прогнозу пропозиції продукції АПК; міжгалузевих зв'язків і розвитку окремих галузей АПК регіону.

В процесі прогнозування передбачається проведення ітеративних процедур, спрямованих на послідовне вдосконалення одержуваних прогнозних оцінок. При цьому якщо в системі жорсткого директивного планування підхід здійснювався по схемі «стратегія-ресурси», то в умовах зростаючої нестабільності зовнішнього середовища підвищується роль системи гнучкого стратегічного прогнозування, реалізація механізмів якого вимагає застосування альтернативного підходу «ресурси-стратегія». Одночасно регіон доцільно розглядати як похідну систему, на вході якої є встановлені параметри (ресурси), здійснюючи їх оцінку не окремо, а в сукупності (з урахуванням синергетичного ефекту системи).

Агропромисловий комплекс - складна структура, кожна з галузей якої виконує певну технологічну стадію єдиного процесу відтворення кінцевих продуктів. Взаємозв'язок галузей здійснюється переважно послідовно: кожна галузь є споживачем ресурсів, вироблених на попередній стадії відтворювального циклу, і одночасно - виробником ресурсів, призначених для споживання на подальших стадіях. І хоча кожна галузь АПК має специфічну функціональну мету, загальна мета агропромислового комплексу як цілісної системи полягає у забезпеченні населення продовольством і промисловості - сільськогосподарською сировиною. Розглядаючи процес розробки стратегії розвитку АПК регіону доцільним є його поділу на три етапи: здійснення стратегічного аналізу; обґрунтування стратегії розвитку АПК регіону; розробка концепції і вибір методів державного регулювання АПК регіону.

Пропонуються такі етапи розробки стратегії розвитку АПК регіону %

I етап - стратегічний аналіз, в процесі якого виявляються можливості і загрози зовнішнього середовища, внутрішні сильні й слабкі сторони галузей агропромислового комплексу. Аналіз початкової економічної бази повинен торкатися всіх сторін розвитку регіонального АПК. В процесі аналізу знаходяться додаткові можливості й невикористані резерви економічного зростання галузей АПК, оцінюються міжрегіональні зв'язки регіону. Загальна оцінка досягнутого рівня соціально-економічного розвитку регіонального АПК здійснюється у порівнянні з досягнутими рівнями інших, у тому числі і сусідніх регіонів.

II етап - обґрунтування стратегії розвитку АПК регіону. Його мета - прогноз розвитку регіонального АПК, розробка альтернатив, підготовка пропозицій для III етапу роботи в частині вибору методів регулювання територіального розвитку сільського господарства.

III етап - розробка концепції і вибір методів державного регулювання АПК регіону. Мета даного етапу - обґрунтування концепції регулювання територіального розвитку агропромислового комплексу відповідно до вибраної стратегії, підготовка умов для функціонування регіонального ринкового механізму господарювання.