WEB-ресурс научно-практических конференций

Феєр О.В.

Мукачівський державний університет

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ - ФОРМА АКТИВІЗАЦІЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ СПІВПРАЦІ ПРИКОРДОННИХ ТЕРИТОРІЙ (на прикладі Закарпатської області)

Стратегічний курс України формується під впливом світових тенденцій розвитку – інтернаціоналізації та глобалізації міжнародного середовища. За цих умов все більшого значення набуває поглиблена співпраця з країнами, об’єднаннями країн та міжнародними інституціями.

Україна має вигідне геополітичне та суспільно-географічне положення (історичні зв’язки, розвинена транспортна мережа, сировинний та виробничий потенціал, високий освітній рівень і підприємницька активність населення - це позитивне інвестиційне поле будь-якого регіону). Завдяки своєму вигідному розташуванню, Україна володіє значними потенційними можливостями щодо налагодження такої співпраці, зокрема із безпосередніми сусідами - Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Росією, Білорусією, Молдовою, Болгарією, Туреччиною та Грузією. Б езпосереднє сусідство з Європейським союзом визначило вибір європейського вектору розвитку України і поступова інтеграція країни до ЄС повинна здійснюватися на базі співпраці як окремих регіонів, так і країни в цілому. Така співпраця вимагає від країни формування конкурентного середовища саме на регіональному рівні, оскільки вся діяльність концентрується саме в них, та позиціонування їх територій, що є інвестиційно привабливими. Україна де-юре має статус країни з ринковою економікою, а де-факто вона не має сформованого ринкового механізму та досконалої капітальної бази. Її розвиток значною мірою зумовлюється кількістю вкладених в країну іноземних інвестицій, оскільки наявний дефіцит власних внутрішніх заощаджень, які можна було б інвестувати в національну економіку. Тому сучасний етап розвитку українського суспільства вимагає залучення значних іноземних вливань в економіку країни на всіх рівнях – державному, регіональному, місцевому.

Необхідно усвідомлювати, що залучений капітал не є основним шляхом покращення економічного стану України, але має ряд переваг:

1) ефективний засіб для стабільного національного розвитку країни;

2) зменшує відсталість економічного розвитку;

3) сприяє формуванню інноваційного шляху розвитку економічної системи;

4) можливість інтегрувати в світову фінансову систему.

Оскільки Україна поки що не належить до країни, що може собі дозволити використовувати накопичений капітал для свого розвитку, оскільки він є недостатнім, важливою складовою інвестиційної політики є формування та підтримка на належному рівні інвестиційного іміджу, постійне здійснення інвестиційного контролю з метою убезпечення власників капіталів від різноманітних ексцесів, адже вони – інвестори перебувають в постійному напруженні, оскільки нема впевненості в економічній та політичній стабільності України.

Закарпатська область має тривалий та багатий досвід інвестиційного співробітництва. Якщо проаналізувати обсяги інвестицій, згідно статистичних даних, в Закарпатській області, то основними країнами – інвесторами є США (50 млн.дол. США), Німеччина ( 47,1 млн.дол. США), Японія (38,4 млн.дол.США), Угорщина ( 35,1 млн.дол. США), Польща (32,2 млн. дол. США), Австрія (30,9 млн.дол. США), Нідерланди (28,3 млн.дол. США ), Італія (16,0 млн.дол. США), Словаччина (12,2 млн.дол. США), Швейцарія (10,7 млн.дол. США), інші країни (63,1 млн.дол. США).

Та в порівнянні з іншими областями це незначні обсяги, тому інвестиційними пріоритетами області повинен стати розвиток високотехнологічних галузей, зокрема таких як машинобудівна, приладобудівна, хімічна, агропромислове виробництво та технологічне переоснащення сільського господарства, розвиток туризму та сфери послуг тощо. Прикордонні регіони можуть бути «початковою базою» західних інтересів у розвитку економічних стосунків з Україною. З поглибленням євроінтеграційних процесів західні держави можуть локалізувати на транскордонних територіях свій капітал. Розробка сучасної регіональної політики України має спиратись на головні принципи й цілі, притаманні сучасній європейській регіональній політиці, основними засадами якої є чітке розмежування повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, забезпечення державної підтримки регіонального розвитку, використання стратегічно-програмного підходу до розвитку регіонів, концентрація фінансових ресурсів у регіонах, широке залучення інвестицій та впровадження інновацій.

Реалізація цієї стратегічної мети має відбуватися через формування інноваційної і водночас соціально орієнтованої моделі економічного розвитку, створення ефективної ринкової системи, адаптованої до викликів світових ринків через подальше якісне трансформування економічних відносин. Враховуючи, що стратегічним курсом України є європейська інтеграція, для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки необхідно зосередитися не тільки на власних, але й програмних орієнтирах ЄС. Отже, однією із передумов виходу України на конкурентоспроможний шлях розвитку є вивчення та сприйняття досвіду країн ЄС, а також інших розвинених країн у реалізації визначеної мети.

Список літератури

1. Симканич О.В. Інвестиційна діяльність в контексті транскордонного співробітництва прикордонних територій на етапі інтеграції економіки України до європейського простору Науковий вісник УжНУ, Випуск 23, Мукачево – 2007.

2. Симканич О.В. Необхідність залучення прямих іноземних інвестицій у процесі входження України до загальноєвропейських структур Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва Луцьк – 2005.