WEB-ресурс научно-практических конференций

Григорська Н.М.

НТУУ «КПІ»

РЕГІОНАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ЗАСІБ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

На початку ХХ століття країни-лідери економічного розвитку боролися за індивідуальну світову гегемонію, а в ХХІ столітті, за умов розмивання меж національних держав, суб’єктами міжнародних відносин дедалі частіше виступатимуть сформовані інтеграційні об’єднання (ЄС, НАФТА, АТЕС) [1, с.313].

Інтеграційні об’єднання країн набувають рис державності – формують спільний економічний, політичний, соціальний простір. У той же час вони створюють власні організації забезпечення регіональної безпеки – НАТО, ОБСЄ. На базі сучасних інтеграційних об’єднань будуть сформовані основні контури глобального світового ринку й системи глобальної економічної інтеграції, які визначатимуть характер національного розвитку країн світу [2, С.242–254].

Проблема забезпечення національної економічної безпеки у відносинах із її сусідами порушує питання інтеграції України до східного чи західного блоків міжнародної безпеки. На сьогодні наша держава перебуває в залежності від зовнішньої політичної ситуації [3, с.80–88]. Це посилює актуальність даної теми на сьогоднішній день.

Основними партнерами та найактивнішими учасниками процесу розробки й реалізації політики щодо України є США, Великобританія, Німеччина, Канада та Польща. Інші західні країни щодо відносин із Україною залишаються доволі пасивними [4, с.12].

Торговельні відносини нашої держави із сусідами відіграють головну роль у забезпеченні економічної безпеки України. Вона підтримує торговельно-економічні зв’язки більш як зі 150 країнами світу. Балансування зовнішньої торгівлі здійснюється за рахунок товарообігу з країнами Азії, Африки, Америки.

Україна знаходиться в геополітичному торговому просторі 10 держав, а саме: Росії, Польщі, Білорусії, Словаччини, Болгарії, Угорщини, Румунії, Туреччини, Грузії. Це величезний потенційний ринок збуту української продукції. З цими країнами наша держава має спільні наземні кордони, а з Туреччиною і Грузією – морський у акваторії Чорного моря. Потенційні можливості цих країн у розширенні торговельно-економічних відносин недооцінені, адже через простір цього ринку Україна може просувати свої товари на інші ринки.

Європейська інтеграція є важливою складовою процесу глобалізації сучасного світу та продовженням модернізації західної цивілізації. Вона має кілька вимірів: поглиблення інтеграційних процесів у різних сферах суспільно-політичного життя країн; процес географічного розширення західноєвропейської спільноти за рахунок вступу нових членів. Приєднання нових країн до Європейського Союзу – нова реалія, що утворилася після «холодної війни» та розпаду Варшавського договору. Україна входить до європейського та світового співтовариства як незалежна демократична держава, геополітика та стратегія розвитку якої мають важливе значення для долі й подальшого розвитку не лише центральноєвропейських народів, а й усього світового співтовариства. Здобути авторитет самостійної європейської держави можна лише за реалізації головного національного інтересу України – відродження та зміцнення власної державності, побудови соціально орієнтованої моделі економічного зростання на основі інноваційно-технологічного розвитку.

Одним із найважливіших етапів ефективної інтеграції України у світовий простір є вступ до ЄС. Курс на європейську інтеграцію базується на чіткому усвідомленні національних інтересів і є адекватним реаліям розвитку нашої держави. На думку професора Білоруса О., зона тяжіння ЄС для України найсильніша [1, с.289].

Європейський Союз посідає у світовому господарстві провідні позиції: 41,1% світового товарного експорту та 39,8% імпорту, 42,8% світового експорту та 41,9% імпорту послуг. На ринку ЄС необхідне швидке адаптування вітчизняного виробництва до економічних реалій сучасного ринку. Не зайве взяти на озброєння досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню щодо енергозбереження та вміння виробляти продукцію з мінімальними затратами, конкурентоспроможну на регіональному ринку.

СНД є тим простором, де Україна може реалізувати свій лідерський потенціал. Грузія, Азербайджан і Молдова залишаються надзвичайно важливими партнерами України. Наша держава співпрацює з СНД у галузі авіабудування (Ан-70), транспорту, енергетики, включаючи газову сферу (газотранспортний консорціум із Росією).

Україна здійснювала торгівлю і з країнами ринку НАФТА, куди входять США, Канада, Мексика. На цьому ринку основним товаром є високі технології та послуги. Тому необхідно розширити співробітництво у сфері стандартизації продукції, впровадити ефективнішу систему захисту інтелектуальної власності.

На ринок Мексики Україна виходить із енергетичним устаткуванням, продукцією хімічної промисловості, машинобудування, суднобудування. Перспективні напрями для виходу на ринки країн Латинської Америки – надання послуг із геологорозвідувальних робіт, проектування, будівництво нафтогазових та енергетичних об’єктів. Конкурентоспроможною за критерієм «ціна/якість» є продукція машинобудування, авіаційної промисловості та ракетно-космічного комплексу.

Література

1. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобалізація і безпека розвитку / Кер. авт. кол. і наук. ред. О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.

2. Румянцев А.П., Климко Г.Н. Міжнародна економіка: Підручник. –К.: Знання-Прес, 2003. – 447 с. – (Вища освіта XXI ст.)

3. Чистілін Д. Еволюційний розвиток світової економіки та інтеграція України // Економіка України. – 1999. – №1. – С. 80–88.

4. Діалог з міністром: «Ярлики старої дипломатії Україні тепер не пасують» // Урядовий кур’єр. – 2005. – №67. – 12 квітня.