WEB-ресурс научно-практических конференций

Хобот О.Г.

Дніпропетровський державний аграрний університет

КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРЕШКОДИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ

До чинників, які не сприяють підвищенню рівня конкурентоспроможності регіонів України можна віднести:

- недосконалість методологічного, методичного та нормативно-правового базису щодо цієї проблематики;

- невизначеності поняття „конкурентоспроможність " на мезорівні ієрархії управління з відповідною нечіткістю і суперечливістю підходів до конкуренції регіонів між собою, чи конкуренції регіональних економічних підсистем з регіонами інших країн;

- недосконалості Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" (№2850-ІУ від 08.09.2005 р.) та не належність відповідності цього нормативного акту критеріям ЄС у сфері регіональної політики;

- загострення міжрегіонального відчуження внаслідок політичної регіоналізації та відмінностей геополітичної орієнтації населення;

- порушення ефективної взаємодії по лініях "центр - регіони" та "регіон - регіони";

- намагання штучної економічної та політичної автономізації окремих регіонів;

- наявність регіональної асиметрії у системі між бюджетних відносин;

- значна диференціація регіонів за рівнем економічного розвитку та якістю життя людей;

- залежність національної економіки від кон'юнктурних коливань на зовнішніх ринках і надмірна залежність економічної стабільності регіонів від експортної динаміки та критичного імпорту стратегічних ресурсів;

- недосконалість стратегічного менеджменту та програмування соціально-економічного розвитку на регіональному та місцевому рівнях.

Вказаним обумовлена гостра потреба у розробці Національної стратегії забезпечення конкурентоспроможності держави та її регіонів, яка в умовах глобалізації повинна передбачати наступні базові компоненти:

- удосконалення чинного законодавства з метою зближення його з законодавством ЄС у сфері конкурентної політики;

- закріплення єдиного загальнодержавного підходу до забезпечення соціально-економічного розвитку усіх регіонів України;

- методологічного обґрунтування поняття "конкурентоспроможність регіону" та чинників, які її визначають;

- розвиток та удосконалення інституційної бази захисту конкуренції та механізмів проведення конкурентної політики в державі та на регіональному рівні;

- формування інституційної бази структурних реформ з врахуванням інтересів держави, політичних партій та громадянського суспільства та під впливом зовнішніх чинників;

- забезпечення загальнонаціональної єдності та суспільного порозуміння в соціогуманітарному та суспільно-політичному середовищі регіонів;

- забезпечення дотримання формальних і неформальних правил економічного життя та взаємовідносин між елементами економічної структури;

Невід'ємними компонентами конкурентоспроможності регіонів повинні стати:

1. Структурні реформи та інституційні зміни як передумова регіональної конкурентоспроможності. Потрібно провести такі заходи:

- розробка стратегії конкурентоспроможності кожного без винятку регіону в межах стратегії соціально-економічного розвитку регіону;

- створення регіональних відділень Ради конкурентоспроможності України як неурядових організацій для координації зусиль науковців, представників підприємництва, фінансових інститутів, урядових інституцій для мобілізації наукового та фінансового потенціалу;

- раціональне врахування у процесі подальшої приватизації економічних інтересів регіону і збалансування їх з загальнодержавними;

- запровадження економічно обґрунтованої системи інвестиційних стимулів та засобів державної підтримки структурних зрушень на регіональному рівні;

- усунення диспропорцій в інноваційній та експортній структурі виробництва, територіальній структурі, співвідношенні малих, середніх і великих підприємств;

2. Створення сприятливого регіонального інвестиційного клімату. З цією метою пропонується забезпечити:

- розробка регіональних стратегій залучення іноземних інвестицій;

- узгодження з стратегіями соціально-економічного розвитку галузевих та цільових програм розвитку регіонів, районів та міст;

- ініціювання регіональними органами державного управління змін до законодавства, які б забезпечили фінансову мотивацію органів місцевої влади щодо залучення іноземних інвестицій шляхом передачі частини податкових надходжень від платежів, здійснених підприємцями регіону із загальнодержавного до місцевих бюджетів;

- розширення програми залучення іноземних інвестицій з врахуванням не лише прямого, а й портфельного інвестування;

3. В умовах глобалізованих науково-технічних процесів також необхідна реалізація інноваційної політики, яка охоплюватиме підготовку наукових кадрів, запровадження програм розвитку інноваційного бізнесу, співробітництво між підприємствами та науково-дослідними установами, міжнародне наукове співробітництво тощо.