WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Кудлай А.В.

Харківський національний економічний університет

РЕГІОНАЛЬНА ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА В АСПЕКТІ ФОРМУВАННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ

Промисловість – основна ланка економік індустріальних регіонів країни. В Україні промисловість завжди забезпечувала значну частину валового регіонального продукту.

Відсутність в останні роки послідовного створення нових, модернізації і реконструкції існуючих виробничих структур призвели до руйнування промислового виробництва і глибокої кризи.

Для відродження промислового комплексу України, виробничий потенціал якого формувався протягом тривалого історичного часу на основі переважно екстенсивного типу розвитку економіки, актуальною проблемою стає визначення нової державної промислової політики, спроможної забезпечити не тільки ефективність процесів подолання структурних виробничих та регіональних деформацій, але і створення умов для реалізації їх економічного спрямування та регульованого розвитку.

Виходячи із визначених стратегічних цілей державної економічної політики країни, якою передбачено створення незалежного, високо індустріального і конкурентоспроможного національного промислового комплексу, напрями здійснення промислової політики мають формуватися на основі вимог ринкових відносин, соціальної орієнтованості виробництва, а також ефективної інтегрованості України в систему міжнародного поділу праці.

Особливістю промислової політики в Україні є те, що вона формується і реалізується у складних економічних умовах, вихід з яких пов’язується насамперед з подоланням негативних процесів, що гальмують макроекономічну стабілізацію і структурну перебудову, зумовлюють спад виробництва, не сприяють вирішенню фінансових проблем, зайнятості населення і подолання безробіття. За таких обставин не відбувається переорієнтації на зміну пріоритетності в розвитку базових виробництв, зокрема: машинобудування та соціально орієнтованих легкої і харчової промисловості, стримується модернізація та оновлення технічної бази, впровадження екологічних заходів тощо.

Проте динаміка структури промислового комплексу за останні десятиріччя свідчить про тенденції орієнтації на ресурсо - енергоємні виробництва металургійного та паливно-енергетичного комплексів, які забезпечували до економічно-фінансової кризи основу експортного потенціалу України напівфабрикатною продукцією і були головними забруднювачами навколишнього середовища. Натомість питома вага підприємств, які випускають продукцію кінцевого споживання, за цей період зменшилася в два рази.

Виходячи з реальних умов функціонування промислового комплексу України, слід відмітити, що в основі промислової політики повинні домінувати як диференційований, так і комплексний підходи на макро– мезо– і мікроекономічному рівнях до розробки організаційно – управлінського механізму з визначення перспективних цілей та вирішення першочергових завдань, пов’язаних з перебудовою української промисловості.

Основна умова ефективної реалізації промислової політики з урахуванням ринкових відносин - надання перебудовчим процесам, які повинні відбуватися в промисловому комплексі, керованого характеру.

Першочерговими організаційно – управлінськими заходами мають бути такі, що пов’язуються із зміною пріоритетів на користь тих виробництв, які забезпечують швидкий обіг капіталів, розвиток замкнених технологічних циклів, створенням умов найбільшого сприяння вітчизняному виробнику через обмеження зовнішньої ресурсозалежності, визначення дотацій на їх придбання, організації і формування власної сировинної бази на основі біотехнологій.

Суттєва роль державної промислової політики полягає також у визначенні та розвитку ринкових форм організації економічної діяльності виробництв шляхом об’єднання промислового та банківського капіталу (холдінгові компанії, промислово – фінансові групи тощо) під реалізацію інвестиційних проектів, направлених на реструктуризацію і модернізацію виробництв, створення кластерів тощо.

Реструктуризація промислового комплексу на сучасному етапі економічної трансформації є головною метою промислової політики. Для її реалізації потрібно продовжувати здійснення, по-перше, макроструктурної оптимізації пропорцій у масштабах і темпах розвитку комплексів видобувної та обробної промисловості в країні; по-друге, продовжувати здійснення реструктуризації цих комплексів; по-третє, оптимізації параметрів розвитку окремих базових виробництв – «точок» економічного зростання.

Вагомою складовою державної політики, яка впливає на промислову політику, є регіональна політика. Актуальність проблем розробки і ефективної практичної реалізації останньої обумовлюється тим, що регіони України характеризуються суттєвими відмінностями за територією і кількістю населення, рівнем економічного розвитку і соціального забезпечення, екологічної безпеки і охорони навколишнього середовища.

За своєю сутністю державна регіональна політика – це організаційно – управлінський механізм удосконалення територіальної організації продуктивних сил у просторовому розрізі.

Регіональна політика перетинається з промисловою політикою у тому ступені, в якому торкається питань розміщення продуктивних сил, а також використання землі та природних ресурсів. Тому дослідження у напрямі вирішення тих проблем, які знаходяться на перетині регіональної та промислової політики є вельми актуальними в сучасних умовах.