WEB-ресурс научно-практических конференций

Панасенко Н.Л.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМ РИНКОМ

Україна має один із найбільших потенціалів серед європейських країн для розвитку виробництва сільськогосподарської продукції. Але аналіз нинішньої ситуації показує наявність в країні тенденції до спаду виробництва та споживання продовольства, що призводить до погіршення добробуту та рівня життя населення. Так виробництво зернових культур на одну особу зменшилось від 807 кг в 2005 р. до 732 кг в 2006 р. та 630 кг в 2007 р., а виробництво молока на одну особу – від 291 кг в 2005 р. до 284 кг в 2006 р. та 264 кг в 2007 р. [1]. Проблеми в розвитку сільського господарства свідчать про неефективність механізму як державного, так і регіонального управління агропромисловим комплексом (АПК).

При розподілі повноважень між загальнодержавними та регіональними органами управління слід прагнути до максимальної децентралізації влади та узгодження механізмів державного регулювання і саморегулювання, забезпечення максимальної збалансованості, узгодженості і синхронності розвитку всіх складових АПК – сільськогосподарського виробництва, його інфраструктури, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції [2].

Для ефективного регіонального управління ринком сільськогосподарської продукції потрібно розробити науково обґрунтовані методи та методики прийняття управлінських рішень, засновані на базі сучасної теорії управління, економіко-математичного моделювання, прогнозування динаміки показників. Основою для розробки таких методів повинна бути концепція формування ефективного механізму регіонального управління аграрним ринком, що визначає цілі, принципи та методи управління на рівні регіону.

Для дослідження регіонального АПК потрібно використовувати системний підхід, що ґрунтується на принципі цілісності об'єкту дослідження, тобто дослідження його властивостей як єдиного цілого, єдиної системи, що має властивість емерджентності. Потрібно дослідити систему на різних рівнях абстракції – як функціональну, структурну-функціональну та динамічну. Розглядаючи АПК як функціональну систему, ми визначаємо залежність результатів діяльності від зовнішніх та внутрішніх факторів, що відображається в вигляді кореляційно-регресійної моделі. Такі моделі дають можливість виділити найбільш впливові фактори і розробити основні напрями регулювання ринку сільськогосподарської продукції. При дослідженні АПК як структурно-функціональної системи, ми виділяємо підсистеми, що є об’єктами регіонального управління. На основі такого дослідження розробляється ієрархія показників діяльності АПК та створюються інтегральні показники, що відіграють роль критеріїв в регіональному управлінні. Динамічний підхід використовується при визначенні тенденцій розвитку регіонального аграрного ринку та розробці прогнозів. Такий підхід відповідає концепції розвитку виробничих кластерних структур АПК [3].

Основними підсистемами АПК, які безпосередньо впливають на регіональний ринок сільськогосподарської продукції і визначають цілі діяльності АПК є сільське господарство та переробна промисловість, Інші підсистеми ( промисловість, що виготовляє засоби виробництва для сільського господарства і переробної промисловості, транспортування, зберігання, торгівля, заготівля сільськогосподарської продукції, житлове будівництво на селі, підготовка кадрів для сільського господарства тощо) слід розглядати як забезпечуючі.

Для комплексного дослідження регіонального агропромислового комплексу доцільно виділити ще одну підсистему, яка включає галузі виробничої, соціальної, сервісної, наукової, інформаційної та іншої інфраструктури, які безпосередньо не створюють продукту, але потрібні для нормального ефективного функціонування АПК.

Регіональний рівень управління включає середньострокове комплексне прогнозування та планування. На цьому рівні мають реалізовуватись принципи економічної самостійності. Основні завдання регіонального управління – це реалізація науково-технічної політики в галузях агропромислового виробництва, сприяння забезпеченню належного рівня технологічних процесів та екологічної безпеки, соціально-економічний розвиток території, складання місцевих балансів забезпечення сільської місцевості трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними та енергетичними ресурсами, впровадження демонополізації, антимонопольного регулювання та розвитку конкуренції, забезпечення державної підтримки підприємництва.

Розроблена концепція визначає такі цілі управління, як забезпечення населення продуктами харчування та предметами споживання сільськогосподарського походження, забезпечення рентабельності підприємств АПК, підвищення конкурентноздатності продукції, збереження навколишнього середовища, підвищення рівня життя працівників аграрного сектору та соціальний розвиток сільських територій, підвищення привабливості сільського господарства для інвесторів. В даній концепції сформульовані принципи регіонального управління аграрним ринком та методи реалізації цих принципів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Статистичний щорічник України за 2007 рік. Державний комітет статистики України. – Полтава, 2008.

2. Стоянець Н.В. Розвиток сільських територій в рамках регіональної політики // Економіка і регіон. – Полтава: ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка, 2008. – №2(17) – С. 29 – 34.

3. Кулик Р.О. Концепція розвитку виробничих кластерних структур АПК // Економіка і регіон. – Полтава: ПолтНТУ ім. Ю. Кондратюка, 2008. – №2(17) – С. 26 – 28.