WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Покотилова В.І.

Херсонський економічно - правовий інститут

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ АГРОПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

Зміна соціально-економічних умов функціонування АПК в різних регіонах національної економіки вимагає перегляду методів його інноваційного розвитку в бік посилення їх практичної орієнтованості на: пошук ідеї, які служать фундаментом для інновації; організацію інноваційного процесу; процес просування і реалізації інновації на ринку агропромислової продукції.

У числі основних принципів, які формують методи інноваційного розвитку регіонального АПК, слід відзначити: принцип науковість, принцип системного підходу, принцип відповідальності, принцип підбору і розстановки кадрів. Зміст принципу научності полягає в тому, що весь комплекс рішень в області вдосконалення методів і механізмів інноваційного розвитку регіонального АПК повинен будуватися на науковій основі, з широким використанням передового вітчизняного та зарубіжного досвіду. Застосування системного підходу забезпечує можливість комплексного охоплення господарських зв'язків з точки зору функціональних співвідношень всіх структурних підрозділів, задіяних в інноваційному розвитку регіонального АПК. За допомогою такого підходу вдається відобразити раціональне взаємодія елементів господарської системи. Не менш важливим принципом, який обов'язково повинен використовуватися при інноваційному розвитку регіонального АПК, є принцип відповідальності і принцип підбору і розстановки кадрів . Розглядаючи процес інноваційного розвитку регіонального АПК у взаємозв'язку і взаємозалежності техніко-технологічних та організаційно-управлінських циклів, що дозволяють системно використовувати результати наукової та науково-технічної діяльності у виробничо-економічних системах. Для цього необхідно організувати ефективну взаємодію Міністерства аграрної політики України з регіонами.

Інноваційний цикл регіонального АПК являє собою тимчасової період між появою винаходу або наукової розробки та використання їх у виробничому процесі. Тривалість інноваційного циклу регіонального АПК залежить від: 1) технологічного рівня виробництва, 2) адаптаційної здатності середовища освоєння та 3) від зовнішніх фінансово-економічних факторів.

Таблиця 1. Етапи інноваційного розвитку регіонального АПК

Слід зазначити, що на інноваційний розвиток регіонального АПК надають вплив властиві йому особливості природно - економічних умов господарювання, а також регіональні відмінності забезпечення кадрами, здатними успішно вести інноваційну діяльність. До особливостей процесу інноваційного розвитку регіонального АПК необхідно віднести ступінь готовності господарств до сприйняття нововведень, а також стан організаційно - економічного механізму, стимулювання просування досягнень науки до практики. Для поширення інновацій необхідно мати розгорнуту мережу проникнення їх в агропромисловому виробництві. Найважливішим з них є ефективність функціонування органів управління АПК підготовка та перепідготовка кадрів, а також працівників масових професій, інформаційно-пропагандистська діяльність.

Інноваційний розвиток як механізм стратегічної модернізації галузей АПК є ключовим чинником поліпшення його соціально-економічних показників. Інновації в АПК є основою забезпечення темпів і якості нарощування виробничого потенціалу країни, підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється на внутрішньому та зовнішніх продовольчих ринках.

До специфіці інноваційного розвитку регіонального АПК слід віднести обов'язковість обліку диференційованих умов господарювання агропромислових підприємств в інноваційній політиці країни. Це визначається тим, що інноваційний процес, в результаті якого відбуваються технічні, організаційні, економічні та управлінські зміни, повинен бути максимально адаптований до специфіки господарювання.

Найбільш повно зміст поняття управління інноваціями в регіональному АПК проявляється в землеробстві, де товаровиробник безпосередньо вступає у відносини з природним середовищем, використовує природні ресурси, ґрунтову родючість, біологічні та водні, інші ресурси (добрива та хімічні засоби захисту рослин), а також знання способів з'єднання ресурсів з урахуванням агрокліматичних умов імовірнісного характеру. Ці знання відрізняються многопрофільністю , їх застосування має системний характер і пов'язано з необхідністю обліку крім галузевих ще й регіональних особливостей ведення агропромислового виробництва.
Обґрунтовано, що в сучасних умовах вийти на продовольчі ринки з конкурентоспроможною продукцією без поліпшення процесу управління інноваціями на підприємствах АПК в регіонах досить важко. Ринок викликає необхідність зниження витрат на виробництво сільгосппродукції, якісні характеристики товарів та послуг. Напрями державної підтримки інноваційної діяльності також передбачають достатньо обґрунтовані моделі інноваційної діяльності, використання коштів цільових програм та інформаційного обслуговування заходів інноваційної діяльності АПК.

Таким чином, в процесі формування ринкових відносин вітчизняний АПК як сфера розвитку інноваційної діяльності ще в більшій мірі ускладнюється посиленням зв'язків сільських товаровиробників з науковими установами та організаціями, що займаються інноваційними розробками. Для цього потрібно ефективне використання наукового праці та наукової продукції та розробок, апробованих в умовах конкретного регіону.

Список літератури:

1. Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації/ Під ред. д-ра екон . наук, проф. Б.А. Маліцького . К.: Фенікс, 2005.-2006с.

2. Поступной А.Н. . Инновационная модель - возможна ли она в Украине ? http://universitates.kharkov.ua/arhiv/2003 2/ postupnoj / postupnoi.htrnl

3. Чухно A.A. Твори : у 3 т. / Т.2: Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика / НАН України, Киів . нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка, Наук.- дослід, фін. ін-т при М-ві фін. України. - К., 2006. - 512