WEB-ресурс научно-практических конференций

Іртищева І.О.

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ТА РОЛЬ ІННОВАЦІЙ У ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Сучасний етап розвитку св ітової економіки характеризується глобалізацією, яка охоплює всі країни світу, всі сфери економіки та процеси. Глобалізація економіки набуває вирішального значення для багатьох країн св іту і все більше визначає стан світової економіки, впливає на фінансову та зовнішньоекономічну політику, особливо слаборозвинутих країн.

Нові ідеї і продукти, прогресивні технології і організаційні р ішення все у більшому ступені визначають економічний успіх діяльності, забезпечують розвиток і фінансову стабільність. Тобто, інноваційні процеси суттєво змінюють св ітові ринки [ 6 ]. Основними особливостями інноваційних процесів, на думку Л. Федулової, стають: зростаюче насичення науков о- інноваційним продуктом (ідеями, патентами, інформацією, проектами тощо) і різноманітною інноваційною продукцією (новими конкурентоспроможними товарами, послугами), а також якісно новий характер конкуренції, головною рисою якої є можливість співробітництва конкурентів у розробці та здійсненні інноваційних проектів [ 6 ].

Оскільки основу глобальної економічної системи складають принципи ринкового господарювання, головну увагу сл ід приділити проблемі забезпечення міжнародної конкурентоспроможності економіки країни.

Це завдання можливо вирішити за умови активізації інноваційної д іяльності, впровадження у виробництво нових видів продукції та технологій. Інноваційна діяльність є рушійною силою соціально-економічного розвитку господарства країни та регіонів.

А. Никифоров та Б. Титаренко у своїх роботах вказують на необхідність формування, в умовах спрямовування економічного розвитку України на євроінтеграцію , національної інноваційної системи, яка має стати основною розвитку високотехнологічних виробництв [ 3, 5 ]. Виробництво конкурентоспроможної продукції може забезпечити стабільні та високі темпи економічного зростання та створити умови для вступу до ЄС.

Б. Данилишин та В. Чижова відмічають, що усталений соціально-економічний ріст в Україні може бути досягнутий лише на інноваційній основі при активному використанні сучасних науково-інноваційних розробок [2].

Інновації дозволяють реалізувати плани високої якості росту, ресурсозбереження, ефективності виробництва, випуску конкурентоспроможної продукції, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

На необхідність розвитку високотехнологічних сфер вказує В. Геєць. Він стверджу є, що країна яка контролює хоча б одну макротехнологію контролює до 100 млрд. доларів продажу. Проте ві н відмічає протиріччя, що розвиток високих технологій веде до загостренні проблеми зайнятості [ 1 ].

Загальновідомо, що одним з основних показників результативності НТП в цілому є кількість умовно вивільнених робітникі в у народному господарстві завдяки впровадженню у виробництво нової техніки [ 4 ].

З огляду на це В. Геєць вважа є, що розвиток високих технологій в Україні можливий лише у досить невеликому спектрі виробництв. Самостійно Україна не взмозі претендувати на контроль за високими технологіями, а отже має кооперуватися з іншими країнами , де вона може взяти участь, але не домінувати одноосібно [ 1 ] .

Отже, в сьогоднішніх умовах жодна країна , а тим більше регіон, не може охопити все розмаїття сучасного виробництва. Сьогодні в регіонах та і в країні в цілому авангардні і допоміжні технології р ізняться за технічним рівнем. Ця р ізниця характеризується і відмінностями у придатності до технічного удосконалення. Таким чином всередині території країни та регіонів спостерігається “технологічний розрив” між галузями, між науково-дослідницькими закладами, між передовими п ідприємствами і тими, що відстають у розвитку. Нажаль у міжнародному аспекті в Україні відстають у розвитку саме ті галузі та п ідприємства, які зайняті основними технологіями: промисловість, сільське господарство. Така ж ситуація спостерігається і на р івні регіонів.

Головною причиною відставання у розвитку галузей економіки і регіонів України є відсутність цілісної стратегії довгострокового науково-технічного розвитку країни. Вона повинна базуватися на глибокому економічному аналізі всіх складових науково-технічного потенціалу на різних рівнях управління НТП і враховувати перспективні тенденції соціально-економічного розвитку.

Список використаних джерел.

1. Геєць В. Економіка України: Погляд у ХХІ століття // Реформування промисловості України. Погляд у ХХІ століття. Збірник матеріалів V пленуму-конференції. Спілка економі ст ів України. / Відп. ред. М. Герасимчук. – К.: Аванпост-прім. – 2001. – С.21-29.

2. Данилишин Б. Научно-инновационное обеспечение устойчивого экономического развития Украины / Б. Данилишин, В. Чижова // Экономика Украины. – 2004. - №3. – С.4-11.

3. Никифоров А. Національна інноваційна система: вибір України / А. Никифоров // Економіст. – 2005. - №12. – С.35-41.

4. Соловьев А.К. Научно-техническая деятельность: факторы интенсификации. – М.: Знание, 1989. – 64 с .

5. Титаренко Б. До питання про складові інноваційної діяльності / Б. Титаренко // Економіст. – 2005. - №12. – С. 66-67.

6. Федулова Л. Управлінн я інноваційним розвитком регіону / Л. Федулова // Регіональна економіка. – 2005. - №2. – С.37-47.