WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Файвішенко Л.В.

Донецький національний технічний університет

ПРОЕКТ-МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА ЕФЕКТИВНОГО ОСВОЄННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Поряд з необхідністю розробки державної інвестиційної політики й упорядкування інвестиційного клімату в Україні досить актуальним є створення умов для ефективного освоєння інвестицій.

Відомо, що у світовій практиці прийняттю інвестором рішення про вкладання коштів у проект передує глибоке економічне обґрунтування. Інвестор повинен бути добре обізнаним про проект і має знати передбачувані результати його реалізації. Діалог з іноземним інвестором важливо вести на одній мові, а словник цієї мови — інфляція, ризик, грошові потоки, планування, дисконтування, чиста поточна вартість, синтаксис мови — методи « Feasibility Study » (дослідження можливостей проекту — маркетинговий аналіз, технічний аналіз, тощо), « Life Cycle Costing » (коштовність життєвого циклу проекту), « Cost Value Engineering » (витрати по проекту). Актуальність проблеми забезпечення якості обґрунтування інвестиційних проектів, інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства з урахуванням закордонних стандартів підтверджують численні публікації в періодичній пресі [1 — 3].

Справедливості раді слід відзначити, що вітчизняна практика організації керування інвестиціями свідчить про наявність значного досвіду, накопиченого ще в умовах централізованої економіки, досить розвинутого інструментарію керування інвестиційними проектами. Сфера його традиційного застосування — проектно-орієнтовані, високотехнологічні галузі: літакобудування, аерокосмічний комплекс, виробництво військової техніки, суднобудування. Застосування окремих елементів проектного керування мало місце й у промисловому будівництві, але воно мало в основному формальний характер і тому не відбивалось на якості реалізації проектів. Слабкістю традиційних методів керування проектом є відсутність розгорнутих фінансово-економічних аспектів на стадії прийняття інвестиційних рішень, відсутність гнучкості у використанні інструментарію під час планування, слабка зацікавленість учасників проекту в кінцевих результатах. Процедура ухвалення рішення про інвестиції і сам процес освоєння інвестицій були розділені. За ефективність використання коштів на реалізацію інвестиційного рішення на державному рівні ніхто в цілому відповідальності не ніс.

Але більш важливим є те, що цей досвід стосується виключно стадії реалізації проекту і частково стадії детального планування організації виконання проекту. І це має місце в той час, коли в умовах ринкової економіки особливої уваги набувають чинники щодо якісного фінансово-економічного обґрунтування інвестицій на стадії прийняття інвестиційного рішення, застосування сучасних інструментів та програмних засобів у плануванні проекту та його реалізації, прогнозування проектних ризиків з метою їх запобігання. Вивчення автором досвіду з цих питань свідчить про те, що все вищезгадане вже років 30 як засвоєно в розвинених країнах як теорія і практика інвестиційного проект-менеджменту. А щодо передпроектних досліджень, які саме містять фінансово-економічне обґрунтування інвестиційного рішення, то володіння іноземними підприємцями основами цих знань є необхідною умовою культури ведення бізнесу у розвинутих країнах.

Але все це поки що є недоступним широкому колу вітчизняних підприємців, бо потребує, по-перше, спеціальної підготовки кадрів, по-друге, — відповідних коштів до залучення відповідних знань та програмних продуктів, а головне — усвідомлення необхідності володіння вказаними вище методами не тільки на вимогу (наприклад, під час одержання кредиту у банківській установі), а як елемент, ознака сучасного досвідченого менеджменту. Останнє особливо важко подолати, бо обумовлено специфікою менталітету ділового оточення, а також наявністю великої сили інерції в суспільній свідомості.

В наш час умови підприємницької діяльності радикально змінюються: в основі прийняття рішень — економічна доцільність, у ринковому середовищі у проекта є конкретний власник, що вкладає кошти і безпосередньо зацікавлений у результатах проекту. Життєвий цикл проекту не зв'язаний прямо з проектами інших власників. В умовах ринкової економіки вирішальний вплив на результати реалізації проекту роблять фактори невизначеності, ризику, інфляції, підсилюється значення фактора часу.

Актуальність освоєння нових методів і форм передінвестиційних досліджень значною мірою обумовлена не тільки необхідністю поліпшення взаєморозуміння з іноземними інвесторами, але і формуванням визначеної культури ведення бізнесу, умінням фахівців переконати шляхом розрахунків у доцільності інвестування.

Досвід свідчить, що у діловому середовищі України оцінка ефективності проекту, в основному, має досить спрощений характер. Замовник приймає рішення про фінансування, більше покладаючись на здоровий глузд, чим на конкретні розрахунки. Наприклад, відома на емпіричному рівні ефективність проектів по переробці сільгосппродукції, продукції експортного значення, інвестування в нерухомість і т.д. На попередній стадії фактично не здійснюється жодна з процедур аналізу й оцінки, рекомендованих методологією керування проектами, використовуваних на практиці в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Таким чином, освоєння нових підходів до керування інвестиціями необхідно для підвищення обґрунтованості прийняття рішень по реалізації реальних інвестицій в умовах ринкової трансформації економіки.

Освоєння проект-менеджменту як сучасного стандарту керування проектами в інвестиційній сфері важливо також для підвищення якості інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності і забезпечення розуміння у взаємодії з партнером-інвестором. У числі країн Центральної і Східної Європи Україна відноситься до країн, де несприятливий інвестиційний клімат стримує іноземних інвесторів від великих вкладень у її економіку. За даними European Investment Magazine по розмірах іноземних інвестицій Україна знаходиться на останнім місці — у 13,5 рази менше, ніж у Чехії, у 12 разів менше, ніж у Росії, у 10 разів менше, ніж у Польщі, Казахстані й Угорщині. У цілому, Україна знаходиться на 146 місці в рейтингу інвестиційної привабливості [4 ].

Одна з умов можливого зростання рейтингу України для іноземних інвесторів — наявність кадрів, фахівців, навчених управлінню проектами по прийнятим у світі стандартам. Це варто враховувати при переході до нових методів управління інвестиціями в умовах ринкової трансформації економіки. На жаль, сучасні традиції ділової активності і досвід більшості управлінських кадрів складалися в умовах централізованого керування економікою. Більшість фахівців, що розробляють передінвестиційні дослідження, вихована в технократичній системі мислення, в якій економічному змістові приділяється роль оформлення рішень, прийнятих на основі технічних розумінь. Тому в обґрунтуванні інвестиційних проектів переважає більш стихійний методичний підхід. Натомість існує міжнародна форма підготовки передінвестиційного дослідження, що визнана світовими фінансовими організаціями — Світовим Банком, Європейським банком реконструкції та розвитку та ін., підприємцями розвинутих країн [5].

Вивчення практики підготовки інвестиційних проектів, що мають на меті залучення іноземного інвестора вказує на те, що інформація з вивчення оточення проекту, а саме — інституційний аналіз (що має бути в техніко-економічному обґрунтуванні інвестиційного проекту обов’язковою) або побудована на застарілому стандарті, або відсутня зовсім. Звичайно, такий стан обґрунтування інвестиційних рішень на стадії їх прийняття не задовольняє міжнародним вимогам ведення ділових операцій.

Процедури проведення підприємствами і фірмами закупівель по реалізованих інвестиційних проектах у нових економічних умовах не відпрацьовані, їх знають тільки ті фірми, що мають великий практичний досвід роботи з іноземними банками або партнерами по бізнесу. Не знайшла широкого застосування практика цивілізованого проведення тендерів на внутрірегіональному ринку інвестицій, незважаючи на те, що ефективність її використання давно визнана на міжнародному ринку .У зв'язку з цим для керування проектами в Україні, інших країнах СНД, фінансованими за рахунок коштів іноземних інвесторів і міжнародних фінансових організацій, залучаються іноземні фахівці з керування проектами. Підготовка кваліфікованих кадрів по керуванню інвестиційною діяльністю на мікрорівні є одним з найважливіших факторів забезпечення ефективного залучення іноземних інвестицій та використання кредитних ресурсів іноземних інвесторів, а головне — фактором сталого розвитку вітчизняного підприємництва.

Актуальність цих питань зростає в умовах глобалізації господарчих та інвестиційних процесів, в умовах реалізації Україною Європейського вектору розвитку. Тобто засвоєння та комплексне застосування основ проект-менеджменту не тільки у межах проектно-орієнтованих галузей, а й в інших сферах господарчої діяльності, значно підвищить ефективність інвестиційної діяльності, буде сприяти залученню іноземного капіталу, бо підприємці зможуть розмовляти на «одній» професійній мові. Звичайно, організація засвоєння таких знань та практика їх ефективного використання на перших порах потребує всілякої державної підтримки: у формі складання державного замовлення на відповідних спеціалістів, перш за все для бюджетних установ, підтримки перекваліфікації кадрів за участю служби зайнятості, підтримки з боку державних установ та молодіжних фондів щодо залучення молоді до цих питань, а також відповідних напрямків підвищення кваліфікації службовців і підприємців. І тоді Європа буде чекати на нас.

Література

1. Аптекар С. С. Оцінка ефективності інвестиційних проектів // Економіка України. — 2007. — № 1 — С. 42-49.

2. Юк­кер Р., Бер­нет Н. Управ­ле­ние сре­дой ме­ж­ду­на­род­ных про­ек­тов // Учеб . м а­те­ри­ал ИЭР: Те­зи­сы 610/011, Ва­шинг­тон, — 1992.

3. Ефремов В. С. Проектное управление: модели и методы принятия решений // Менеджмент в России и за рубежом. — 2006. — № 6 .

4. Берр Х. Проектный менеджмент в рыночной экономике . < http://www.iteam.ru/publications/project/section_40/article_2473/ > . 10.12.2008.

5. UNIDO Manual for the Preparation of Industrial Feasibility Study, Vienna , UNIDO, ID/206, — 1986.