WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Кузьменко В.В., Пономаренко Л.Е.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ТА ПРИНЦИПИ ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ

У сучасній теорії державного управління все частіше розглядаються різні проблеми розвитку інноваційних процесів, формуються теоретичні і методологічні засади державного регулювання інноваційних процесів. Розробкою питань інноваційного розвитку займалися як зарубіжні, так і вітчизняні науковці. Серед українських вчених, які зробили вагомий внесок у цьому аспекті можна виділити таких, як Гальчинський А.С.[1], Геєць В.М.[1], Гриньов А.В. [2], Кінах А.К.[1], Семиноженко В.П.[1].

Проте, поза увагою науковців залишаються проблеми, пов’язані з ефективним регулюванням інноваційної сфери, систематизацією методів і форм реалізації інноваційної політики в країнах з перехідною економікою з урахуванням специфічних особливостей їх розвитку.

Отже, метою цього дослідження є виявлення форм, методів та інструментів впливу держави на удосконалення механізмів регулювання інноваційних процесів в Україні.

Відомо, що інновація означає нововведення, а інноваційна політика держави - це вплив держави на інноваційну діяльність за допомогою прямих та опосередкованих важелів правового та економічного регулювання задля розвитку науки і техніки та інноваційних процесів. Основною умовою досягнення довготривалих, позитивних темпів економічного зростання, як реального сектора економіки, так і окремих підприємств, є активна інноваційна та інвестиційна діяльність. Зважаючи на те, що активізація інноваційно-інвестиційної діяльності належить до системних питань макроекономічного розвитку, вирішення яких має здійснюватися насамперед на державному рівні, - дослідження теоретичних і практичних питань формування державної інноваційно-інвестиційної політики становить важливу проблему в сучасній науці. Інноваційний розвиток вимагає необхідного інвестування, в той час як стимулювання інвестиційної діяльності має розглядатися в контексті загального інноваційного вектора стратегічного розвитку держави.

Ситуація, що склалась останнім часом в Україні в інноваційній сфері свідчить про те, що не дивлячись на збільшення обсягу виконаних наукових та науково-технічних робіт у фактичних цінах, їх питома вага у ВВП з 2003 року має стійку тенденцію до зниження (з 1,24% у 2003р. до 0,93% у 2007р.). Щодо джерела фінансування технічних інновацій, то ? коштів – власні. Іноземне інвестування складає близько 3%, а державне фінансування 1,3%. Решта коштів надходить з інших джерел [3].

Інноваційно-інвестиційна політика держави повинна бути спрямована на забезпечення зростання обсягів капіталовкладень у сферу впровадження інноваційних технологій[1].

Держава, використовуючи певні механізми, має забезпечити умови для формування та стимулювання розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності насамперед через створення позитивного інвестиційного клімату внаслідок поліпшення загального міжнародного іміджу країни[2].

Згідно до сучасних вимог основою стратегічного курсу розвитку України, її визначальними пріоритетами мають стати розробка та реалізація державної політики, спрямованої на структурну модернізацію господарського комплексу, якнайшвидший його перехід на інноваційний шлях розвитку і становлення України як високотехнологічної держави.

Слід зазначити, що забезпечення єдності стратегічного і поточного державного регулювання є також важливим принципом. Стратегічне державне регулювання має загальнодержавне значення. Мета цього принципу - збереження економічного і соціально-стратегічного курсу держави, який закладається до програми реалізації реформ, національних, цільових та комплексних програм. Для того щоб дотримуватись стратегічного курсу необхідно контролювати ресурси, що мають стратегічно важливе значення.

Поточне державне регулювання має на меті забезпечити реалізацію стратегічного курсу в умовах конкретної економічної і політичної ситуації, що зумовлює гнучкість систем державного впливу. Важливим принципом державного регулювання є дотримання вимог матеріально-фінансової збалансованості задля забезпечення ресурсного потенціалу суспільства, регулювання фінансових потоків.

Таким чином, уряд має забезпечити умови, які гарантували б щорічне збільшення обсягу інвестицій для забезпечення інноваційного розвитку. Кошти отримані від приватизації державного майна потрібно спрямовувати на інноваційний розвиток підприємств, що мають стратегічне значення для економіки держави. Водночас потрібно застосовувати додаткові стимули оновлення основних фондів через удосконалення амортизаційної політики, а також за рахунок прибутків підприємств.

Отже, реалізація інноваційної політики дозволить вирішити двоєдине завдання: максимально задовольняти розумні потреби суспільства і при цьому витрачати обмежені виробничі ресурси. Цього можна досягти завдяки забезпеченню інтенсивного розвитку в усіх сферах соціальної та економічної діяльності.

Література

1. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. - К.: Знання України, 2002. - 336 с.

2. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. - 308 с.

3. http:// www.ukrstat.gov.ua