WEB-ресурс научно-практических конференций

Максимів Б . М .

Львівський національний університет імені Івана Франка

ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ РЕГІОНУ ТА ОБСЯГ ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ У ХХІ СТ.

Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується радикальними соціально-економічними трансформаціями та переходом до нового етапу еволюції глобальної економічної системи – формування “нової економіки” або економіки знань. Термін “економіка знань” був введений до наукового лексикону австрійським вченим Фріцем Махлупом у 1962 році для позначення сукупності високотехнологічних секторів народного господарства. Сьогодні він використовується для визначення такого типу економіки, в якому інформація перетворилась на основний виробничий ресурс, а знання та компетенції виступають ключовими чинниками економічного зростання. Становлення економіки знань характеризується поглибленням двох діаметральних процесів: з одного боку, продукування фундаментальних знань концентрується у обмеженій кількості світових центрів, з іншого – прикладні дослідження набувають глобального поширення. Так, за даними експертів ОЕСР, у 2001 р. 38% ВВП та 54% від загальної кількості патентів, зареєстрованих на території ОЕСР, представляють лише 10% регіонів країн її членів [3,с.44]. Надвисокий рівень локалізації інноваційної діяльності пояснюється тим, що лише обмежена кількість територіальних утворень (міст, регіонів, локалітетів) володіє передумовами, необхідними для її організації, а саме – наявністю певних ресурсів (людських, фінансових, матеріальних, природних тощо) та оптимальної комбінації базових умов (ступінь розвитку та завантаженості інфраструктури, міжнародна доступність і відкритість інноваційного центру тощо). Саме в даному контексті надзвичайної актуальності набуває ідентифікація та детальний аналіз ключових чинників формування інноваційних конкурентних переваг національних регіонів в умовах становлення економіки знань.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) прискорюють темпи інноваційного розвитку регіону за рахунок перенесення технологій, інновацій, стандартів якості, ноу-хау (у виробництві продукції, менеджменті, маркетингу тощо). Крім того, ПІІ часто ініціюють виникнення кластерів високотехнологічних та динамічних компаній, що сприяє ефективному включенню регіону у глобальні виробничі мережі. Разом з тим, обсяги та динаміка інвестиційних потоків напряму залежать від ефективності та привабливості регіонального бізнес-середовища. Наприклад, у Силіконовій долині – регіоні-світовому лідері в сфері інформаційних технологій та програмного забезпечення – 13% компаній в секторі виробництва комп’ютерів та телекомунікаційного обладнання – іноземні. Технологічна спеціалізація таких компаній визначається пріоритетною сферою співробітництва країни походження ТНК із Силіконовою Долиною. Так, приблизно 80% філіалів індійських ТНК у СД займаються розробкою програмного забезпечення; 57% компаній з Тайваню – виробництвом комп’ютерів та телекомунікаційного обладнання; практично 50% філіалів ізраїльських та Японських ТНК залучені до виробництва напівпровідників [4,с.51]. Зазначимо, що філіали ТНК Японії та Тайваню створюють найбільшу кількість робочих місць в регіоні: 17% та 25% відповідно [4,с.8,51].

Необхідно підкреслити, що, наряду із залучення прямих іноземних інвестицій, важливою складовою інвестиційної стратегії регіону є забезпечення стабільних джерел венчурного (ризикового) фінансування. Венчурне фінансування виступає одним з ключових чинників позитивної динаміки регіональних інноваційних систем, забезпечуючи практичну реалізацію кінцевої фази інноваційного циклу – комерціалізації інновацій. Крім того, венчурний капітал каталізує процес економічного зростання регіональних виробничих систем, створюючи сприятливі умови для результативного “симбіозу” нових наукових знань, фінансових технологій та методів управління. Таким чином, ефективність функціонування венчурних фондів визначає оперативність впровадження на ринок інноваційної продукції та технологічних розробок і, відповідно – рівень конкурентоспроможності національних регіонів у глобальному економічному просторі.

За результатами досліджень, проведених експертами ОЕСР [5], за останні 5 років чітко простежується тенденція до географічної концентрації венчурних інвестицій у окремих висококонкурентних національних регіонах. Наприклад, Силіконова долина у США, Лондон та Південне узбережжя у Великобританії, Оттава та її передмістя у Канаді, метрополія Сеул у Кореї являються світовими лідерами по обсягам залученого венчурного капіталу. Даний факт пояснюється тим, що ці регіони характеризуються наявністю високоефективних регіональних інноваційних систем та спеціалізуються на виробництві високотехнологічної продукції і послуг.

За підсумками Глобального індексу інтелектуальної конкурентоспроможності регіонів світу консалтингової компанії Huggins Associates, у 2005 р. Силіконова Долина посіла перше місце за обсягом залученого венчурного капіталу – 14% світових венчурних інвестицій. Основними інвесторами в інноваційні проекти компаній СД виступили Великобританія (яка посідає позицію топ-інвестора СД з 1995р.), Японія, Тайвань, Сінгапур, Ізраїль. Починаючи з 1995р., найбільшими темпами зростали венчурні інвестиції зі Швеції (збільшились втричі) та Ізраїлю (обсяг збільшився вдвічі). Пріоритетними напрямками інвестування венчурних інвесторів СД виявились такі країни, як Китай (отримав приблизно 1млрд дол. за 2001-2006 рр . ), Великобританія, Ізраїль, Південна Корея, Індія, Японія – для даних країн за 2001-2006 рр. обсяг інвестицій збільшився практично вдвічі у порівнянні з періодом 1995-2000 рр. (рис.1).

Рис.1. Напрямки та обсяги потоків венчурних інвестицій в ? із Силіконової Долини з ? до інших країн [4,с.52].

На субнаціональному рівні основними реципієнтами венчурних інвестицій із Силіконової Долини виявились Шанхай, Бейджин (разом залучили 55% загального обсягу венчурних інвестицій із СД до Китаю за період 2001-2006 рр.) та Сеул. Основними донорами венчурного капіталу виступили Тайпай, Токіо, Сінгапур, Мюнхен, Тель-Авів, Єрусалим та Стокгольм, причому всі (окрім Сінгапуру та Токіо) значно збільшили обсяги фінансування у 2001-2006 рр. у порівнянні з 1995-2000 рр. (рис.2).

Рис.2. Напрямки та обсяги потоків венчурних інвестицій в ? із Силіконової Долини з ? до інших регіонів світу [4,с.53].

Зазначимо, що пріоритетні реципієнти та донори венчурних інвестицій у СД водночас являються й основними партнерами цього регіону по реалізації інноваційних проектів, спільному патентуванні винаходів та розробок, обміні висококваліфікованими спеціалістами. Тобто потоки інтелектуальних та фінансових ресурсів, які є принципово важливими та необхідними для ефективного функціонування регіональних інноваційних систем, мають компліментарний або взаємодоповнюючий характер. Даний феномен пояснюється тим, що діяльність РІС напряму залежить від партнерської взаємодії її учасників та наявності системних взаємозв’язків у ланцюгу генерування – дифузія – комерціалізація інновацій. Разом з тим, саме механізм венчурного фінансування виступає зв’язною ланкою між продуцентами новацій (інноваційними компаніями) та споживачами, оскільки забезпечує ринкове впровадження та подальшу реалізацію нових технологій, інноваційної продукції та послуг. Таким чином, венчурне фінансування – ключовий механізм забезпечення безперервності інноваційного циклу в межах регіональних інноваційних систем та, відповідно, в мережі глобальних регіонів.

Список літератури:

1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. – К.: КНЕУ, 2004. – 276 с.

2. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці. – К.: Логос, 2004. – 848 с.

3. OECD Regions at a Glance, OECD 2005.

4. Silicon Valley Competitiveness Index, 2007, Joint Venture Silicon Valley Network.

5. Venture Capital: Trends and Policy Recommendations, OECD, 2003.