WEB-ресурс научно-практических конференций

Омельченко В.Ю.

Київський національний торговельно-економічний університету (КНТЕУ)

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ГАЛУЗІ

Глобалізація світової економіки та інтеграції України в науково-технічний простір обумовлює підвищення вимог до якості трансформації та конкурентоспроможності національної економіки. Це зумовило формування нових внутрішніх та зовнішніх викликів для України в контексті реалізації завдань з прискорення інноваційного розвитку вітчизняної економіки.

В даному контексті особливої актуальності для України набуває проблема створення дієвих інструментів щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності високотехнологічних галузей економіки.

Модернізація виробництва, поліпшення структури економіки завдяки розвитку галузей з високою часткою додаткової вартості, високотехнологічних експортних видів діяльності, у яких Україна має великий потенціал, вимагає не тільки акумулювання серйозних інвестиційних ресурсів у критичні сфери виробництва та послуг, але й усвідомлення необхідності структурних змін, інколи непопулярних, які не дають швидкого успіху і найчастіше супроводжуються вивільнення робочої сили втратою динаміки. Перспективи України пов’язуються перш за все з відновленням високо- і середньотехнологічних галузей, які створюють робочі місця для кваліфікованих працівників. Необхідно значно збільшити внесок високотехнологічних галузей у зростання експорту і ВВП. Для підвищення конкурентоспроможності цих галузей необхідно здійснити ґрунтовний аналіз і прогнози перспектив їхнього розвитку, оцінок очікуваних переваг та місця їх продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках з урахуванням світових прогнозів розвитку технологій та потреб внутрішнього ринку. У цьому зв’язку конкурентоспроможність національної економіки може бути забезпечена лише через адаптацію її технологічної структури, до вимог світового і внутрішнього ринків.

Забезпечення конкурентоспроможності через інновації має стати метою національної економічної політики. Особлива характеристика такого розвитку економіки полягає у необхідності визначення довгострокових пріоритетів, які обумовлюють орієнтацію національної економіки на визначення раціональної спеціалізації й оптимальної структури та спрямування всієї системи суспільних перетворень на шлях інноваційного розвитку.

У сучасному конкурентному світі приймаються як державні, так і блокові програми інноваційного розвитку.

Збільшення швидкості інновацій, швидкий пошук ринкових ніш і їх швидке заповнення відповідним чином створеною продукцією – це сучасні атрибути успіху галузі. Інноваційний процес в галузі повинен впроваджуватися саме з урахування послідовності проведення робіт життєвого циклу інновацій.

Слід зауважити, що після вступу до СОТ у зовнішній торгівлі України відбудуться значні зміни. З одного боку, покращиться зовнішня кон’юнктура та умови торгівлі для наших експортерів, з другого, – український ринок стане більш відкритим. Це створює додаткові виклики. Серед них, перш за все, розробка та впровадження енергозберігаючих технологій та відновлення високо- і середньотехнологічних галузей, які створюють більшу додану вартість і робочі місця для кваліфі­кованих працівників. Тобто ключовим чинником успіху в умовах гіперконкуренції після вступу до СОТ національна економіка України може отримати на ринку тривалі конкурентні переваги саме завдяки інноваціям, що дозволять не тільки запровадити в промисловості нові варіанти технологічних процесів, а й значно знизити енергоємність, матеріалоємність, трудоємність і повну собівартість цих процесів, що безумовно викличе зниження цін на нові види виробництв високотехнологічних галузей економіки.

Список літератури:

1. Чухрай Н., Патора Р. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві: Підручник.– К.: Кондор, 2006. – 398 с.