WEB-ресурс научно-практических конференций

Самігулліна Ю.Р.

Вінницький національний технічний університет

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Розвиток національної економіки будь-якого типу визначається активністю інноваційних процесів, економічною ефективністю нововведень. Однак, в Україні практично не створені умови для ефективного здійснен­ня інноваційної діяльності. Перешкоди фінансового, політичного, правового, організаційного характеру постають на шляху масової реалізації інновацій. Процеси ж створення нових інноваційних структур, які здатні реалізовувати цілком комерційні проекти, мають стихійний характер. Фінансування інноваційної діяльності визначає успіх чи невдачу інноваційних програм і проектів. Здатність підприємства-інноватора акумулювати достатньо кош­ тів для реалізації інноваційних задумів впливає на швид­ кість виведення інновації на ринок, а отже — на її комер­ ційний успіх. Однак не кожна підприємницька структура має достатньо власних коштів для цього, що зумовлює пошук інших джерел їх надходження [3] . Вирішення проблем інноваційного розвитку є складним і тривалим процесом, їх подолання потребує негайних заходів, залучення фінансових ресурсів, що обумовлює актуальність дослідження проблем фінансування інноваційної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про інноваційну діяль­ ність» джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

- кошти державного бюджету України;

- кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Респуб­ ліки Крим;

- власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інновацій - них фінансово-кредитних установ;

- власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

- кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

- інші джерела, не заборонені законодавством [1] .

В умовах економіки України розраховувати на значне бюджетне фінансування інноваційної діяльності неможливо. Тому для більшості в ітчизняних підприємств основним джерелом стимулювання нововведень є власні кошти та іноземні інвестиції.

Розглянемо фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за основними джерелами на прикладі Вінницької області . У 2007 році основним джерелом фінансування технологічних інновацій Вінницької області були власні кошти підприємств, які становили 168803,7 тис. грн.[5], частка яких у загальному обсязі фінансування інноваційних робіт становила 47,5%, що на 46,9% менше, ніж у 2007 році. Обсяг фінансування інноваційних робіт за рахунок державного бюджету становив 0,05%, що на 1,37% менше порівняно з 2006 роком. У фінансуванні розвитку інноваційної діяльності також використовували кошти іноземних інвесторів в розмірі 78828,9 тис. грн., або 22,19%( у 2006р.коштів іноземних інвесторів не було). Інші джерела становили 30,26%. Отже, у структурі фінансування інноваційної діяльності відбулися зміни: зменшилася частка власних коштів і коштів державного бюджету, і збільшилася частка коштів іноземних інвесторів.

Прикро, що в Україні корпоративний сектор досить повільно і неохоче включається у фінансування інноваційних проектів. Водночас обмеженість бюджетних коштів для суттєвої підтримки інноваційної діяльності господарюючих суб’єктів детермінує необхідність створювати привабливі умови для потенційних вітчизняних та іноземних інвесторів. Але деякі представники промислового бізнесу, не розраховуючи на державу, активно працюють над залученням інвестицій у радикальне оновлення виробничих процесів власних підприємств.

В Україні спостерігається дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок. Суттєвим недоліком системи національного регулю­вання розвитку інноваційної сфери є те, що вона, на відміну від законодавства більшості країн світу, не лише не сприяє розширенню джерел фінансування інноваційного розвитку, але й протидіє залученню небюджетних коштів та ви­ ключає можливість формування спеціальних, в тому числі відомчих фондів фінансування інноваційних проектів і програм[2].

Для збільшення обсягів фінансового забезпечення інноваційної діяльності необхідно вирішити цілу низку проблем становлення інноваційного сектора в Україні: комерціалізація інноваційної продукції (доведення інноваційних розробок до практичного використання потребує додаткових коштів на великий проміжок часу); надвисокі ризики інноваційної діяльності; нецільове використання та неефективне використання фінансових ресурсів, спрямованих на підтримку інноваційної діяльності ( насамперед, державними установами); спекулятивне використання державних пільг ( наприклад, венчурними структурами) тощо[4].

Список використаної літератури

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40

2. Давідов М.В. Шляхи організаційно-фінансового забезпечення інноваційного процесу на підприємствах України// Актуальні проблеми економіки.— 2008.— №4(82).— с.130-134

3. Йохна М. А., Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності.—Київ: Академія, 2005.— с.218-220

4. Товт Т. Й. Особливості фінансування інноваційної діяльності підприємств України// Актуальні проблеми економіки.— 2008.— №3(81).— с.102-108

5. http :// www . vous . vin . ua / stat _ info . htm