Тур О.В.

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України

Визначення змісту цілей державної політики зайнятості населення в україні

Стан зайнятості населення є одним з головних чинників, що характеризують рівень розвитку національної економіки. Поняття зайнятості, яке можна дати з урахуванням особливостей сучасного стану ринкових перетворень в Україні, вбачає сукупність соціально-трудових відносин між людьми з приводу забезпечення населення робочими місцями; формування, розподілу і перерозподілу трудових ресурсів з метою участі у суспільно-корисній праці; забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Зведення проблеми зайнятості населення лише до відсутності безробітних — це невиправдане, помилкове і шкідливе з точки зору державної політики зайнятості припущення [1].

Лише сучасний підхід до зайнятості у державній політиці, на регіональному рівні, дасть правильний напрям вирішення всіх складних питань зайнятості населення і визначить її провідне місце як у макро-, так і в мікроекономіці.

Як відомо, соціальна й економічна політика держави — це певна система заходів цілеспрямованої діяльності суб’єктів даної політики на конкретному етапі розвитку держави, які розробляються і здійснюються на основі визначених принципів. [2] Оскільки зайнятість населення належить до основних макроекономічних показників і зайнятість людини є, з одного боку, джерелом відтворення населення та робочої сили, а з другого — можливістю самовираження особи, то зайнятість стає головною складовою соціально-економічної політики держави.

Державна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Усю сукупність цих програм можна класифікувати в залежності від наступних ознак: рівень впровадження (державні, регіональні, галузеві); термін дії (довгострокові, короткострокові); категорії населення, що охоплюються програмою (програми щодо сприяння зайнятості молоді, жінок, інвалідів); специфічні випадки загрози безробіття (демографічне, політичне, стихійне лихо).

Основні цілі, на досягнення яких можуть бути спрямовані програми зайнятості населення, доцільно згрупувати по таких основних напрямках: сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки; попередження розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості; удосконалення системи відтворення робочої сили водночас із збільшенням числа робочих місць, поліпшенням професійної орієнтації, підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів; захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці; формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості; заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості. [ 3 ]

У програмах, що розроблені в Україні, узагальнюються конкретні заходи щодо створення відповідного правового, організаційного та методичного забезпечення політики зайнятості за такими основними напрямами:

• формування механізму диференційованого підходу щодо збереження робочих місць;

• створення механізмів реалізації політики зайнятості в загальнонаціональних програмах;

• регулювання трудових міграцій;

• забезпечення додаткових гарантій зайнятості населення окремим категоріям громадян;

• сприяння професійній мобільності;

• розвиток соціально-трудових відносин;

• удосконалення інформаційно-статистичної бази щодо розвитку ринку праці.

Таким чином, основний зміст цілей державної політики зайнятості в Україні має базуватися на тому, щоб шляхом правових, економічних і адміністративно-організаційних методів державного регулювання створити умови для максимально можливої зайнятості населення, підвищення продуктивності праці, за рахунок чого забезпечити стале економічне зростання, підвищити добробут і стабільність у суспільстві, а також необхідний захист безробітних та членів їх сімей.

Література

1. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці. – К.: Знання – Прес, 2001. – 313 с.

2. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості. - Навч. Посібник , Київ:КНЕУ, 2003 . - 252 с.

3. www . banner . kiev . ua