WEB-ресурс научно-практических конференций

К.психол.н. Васильєва О.М., Фугело П.М.

Подільський аграрно-технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ В УМОВАХ РИЗИКУ

Аграрний сектор економіки великою мірою визначає соціально-економічне становище держави, гарантує продовольчу безпеку.

В зв’язку з постійною зміною внутрішнього і зовнішнього середовища аграрних формувань їх економічна діяльність має певний елемент невизначеності, що свідчить про постійну наявність ризикової ситуації.

Економічний ризик – це об’єктивно-суб’єктивна категорія, що пов’язана з подоланням непевності та конфліктності у ситуації неминучого вибору й відображає міру досягнення очікуваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих і неконтрольованих чинників [1].

Опрацьовуючи наукову літературу ми прийшли до висновку, що ризик має діалектичну об’єктивно-суб’єктивну структуру.

Об’єктивність ризику в сільськогосподарському виробництві ґрунтується на тому, що він існує внаслідок об’єктивних притаманних економіці категорій конфліктності, невизначеності, розпливчастості, відсутності вичерпної інформації на момент оцінювання та прийняття управлінських рішень.

Суб’єктивність ризику зумовлюється тим, що в економіці (агробізнесі) діють реальні люди (інвестори, менеджери, управлінські команди, бізнесмени) із власним досвідом, інтересами, преференціями, схильністю чи несхильністю до ризику.

Суб’єкт ризику – особа, колектив людей, які зацікавлені в результатах управління об’єктом ризику і мають відповідну компетенцію щодо управління і прийняття відповідних рішень стосовно об’єкта ризику [2].

Економічний ризик агропромислового виробництва передбачає можливість шкоди внаслідок невизначеності, пов’язаної з прийняттям економічного рішення. Тому в першу чергу потрібно зосереджувати увагу на процес вироблення і прийняття рішення.

В економічній літературі достатньо глибоко і всебічно досліджено і висвітлено процес прийняття рішень. Однак, особі, що приймає рішення, ідентифікує і аналізує проблему, формулює цілі і критерії, виявляє і оцінює альтернативи і сам акт вибору в теорії прийняття рішень приділено недостатньо уваги. Залишаються також мало вивченими особливості психології прийняття рішень в умовах ризику.

Наукова відкритість вище згаданих проблем і зумовили вибір напрямку наших досліджень.

Соціально-економічні перетворення в Україні вимагають (потребують дійових механізмів організаційного впливу на економічні процеси) новітніх управлінських методів підвищення ефективності виробництва, соціально-психологічних чинників управління виробничим колективом.

На основі аналізу останніх досліджень і публікацій як зарубіжної так і вітчизняної наукової літератури можна константувати, що вагомий внесок у розробку проблеми використання соціально-психологічних методів управління на підприємствах аграрної сфери зробили такі вчені як К.Г. Бланшак, П.Ф. Друкер, А. Маслоу, В.Г. Галанець, Т.Г. Дудар, І.І. Кравчук, Г.М. Чорний, О.Г. Шпикуляк та інші.

Організаційно-управлінські ризики, як складова сільськогосподарських ризиків, характеризується невизначеністю кінцевого результату діяльності щодо забезпечення держави продуктами харчування внаслідок помилкових рішень щодо організації та управління цією діяльністю.

За причинами виникнення організаційно-управлінські ризики можна поділити на селективний і організаційний. Селективний ризик виникає внаслідок недостатнього обґрунтування управлінських рішень, організаційний - через недоліки при плануванні та організації поточної роботи, помилки в доборі та розстановці кадрів, а також неефективний контроль діяльності.

В формуванні ризику аграрних виробничих систем важливе місце займають фактори, властиві суб’єктам управління цих систем. Для обґрунтування практичної реалізації управління ризиком необхідні оцінки реального стану функціонування систем управління.

З досить широкої предметної області ризику обумовленого суб’єктами управління можна виділити і найбільш значимі в умовах ринкової трансформації аспекти: зміна самостійності і відповідальності суб’єктів управління; ставлення до ризику керівників і спеціалістів аграрного виробництва; співвідношення колективних і індивідуальних процедур в процесах прийняття рішень з метою підвищення їх ефективності і мінімізації ризику.

Так як в системній концепції особа яка приймає рішення об’єднує підрозділи і окремих робітників сфери управління, що реалізують весь процес прийняття рішень, ризик рішень залежить від факторів організації сумісної діяльності і колективного вибору. Ці фактори є предметом всебічного і глибокого дослідження психологічної теорії рішень [3].

Цей напрямок науки, що виник на стиці психології і наукового управління соціально-економічними системами, виявив множину феноменів колективного прийняття рішень, а саме: ефект «завищення значимості імовірності бажаного результату і заниження імовірності небажаного» Ф.Ірвіна, явище асиметрії «добровільного» і «нав’язаного» ризику К.Старра, ефект «реактивного супротиву у виборі» Д.Брема, феномен «позитивного зміщення ризику» Р.Стоунера, феномен « Group - think » Д.Яніса, тощо.

Психологічна теорія рішень – це система мотиваційних тверджень, що розкривають внутрішню сутність діяльності людей у процесі підготовки прийняття рішень[4].

Психологічна теорія рішень враховує риси особистості, які відіграють важливу роль у процесі прийняття рішення. Найважливіші функції психологічної теорії рішень - прогнозування поведінки людини та пояснення процесів, які зумовлюють саме таку поведінку. В застосуваннях цієї теорії до проблем ризику виділено три можливих ставлення до ризику: схильність, несхильність, байдужість. В залежності від ставлення суб’єктів до ризику одна і та сама ситуація може сприйматися як без ризикова, помірно ризикова і надзвичайно ризикова. В зв’язку з цим в процесі дослідження і оцінки ризику обов’язково повинні прийматися до уваги фактори, які стосуються суб’єкта і процесу прийняття ним рішення.

Характерною рисою в діяльності осіб, що приймають рішення є те, що ризик і невизначеність рідко враховуються в наявному вигляді, а часто просто замовчуються або ігноруються.

Надання переваги суб’єктивній визначеності і нехтування ризиком в процесі вироблення і прийняття рішень обумовлене такими причинами: способом мислення; особистісними якостями; спрощенням процесу прийняття рішення; відсутністю відповідних знань.

Проблема прийняття рішень в умовах невизначеності є досить актуальною для економістів, психологів і є основою для розвитку нових теорій.

Теорія вибору в умовах ризику була сформульована Дж. Нейманом і О. Моргенштерном в першій половині ХХ століття. Згідно цієї теорії слідує, що раціональний індивід вибираючи найбажанішу з ризикових альтернатив прагне максимізувати очікуване значення своєї функції корисності. На початку 50-х років минулого століття вище згадана теорія викликала сумнів в М. Алле. Ним були наведені приклади, які спростовували цю теорію. Ситуація яка виникла навколо нової на той час теорії очікуваної корисності зацікавила професіональних психологів Д.Канемана і А.Тверскі. Ці вчені взялися пояснити психологію прийняття рішень в умовах економічної невизначеності. Результатом їх спільної праці стала альтернативна теорія до теорії прийняття рішень Неймана-Моргенштерна, яку вони назвали «теорією перспектив» [5]. Ця теорія ґрунтується на інтерпретації результатів досліджень, проведених Д.Канеманом і А.Тверскі. На великому статистичному матеріалі вони вивели функцію цінності. Замість лінійного за ймовірностями Р функціоналу Неймана – Моргенштерна вчені запропонували нелінійну функцію імовірнісних значень.

Згідно теорії розробленої Д. Канеманом і А.Тверскі слідує, що людина нездатна оцінити майбутні доходи в абсолютному виражені, а оцінює їх порівняно з певним звичним рівнем доходів, а бо з тим їх рівнем, який склався. Більше того: якщо людина приймає послідовність рішень в умовах ризику і невизначеності, то вона оцінює вигоду і збиток від кожного кроку, але жодного разу не інтегрує їх у єдину вигоду або збиток і ніколи не оцінює вплив усієї послідовності рішень на свій добробут.

Люди скоріше готові взяти на себе більший ризик для уникнення втрат, ніж одержати додаткову премію за умов більшого ризику. Люди неадекватно сприймають імовірнісні параметри. Психологічно індивід переоцінює малі імовірності та недооцінює середні і великі.

Новаторська роль Д.Канемана і А.Тверскі полягає в незвичному для економістів способі конструювання теорій: не від зручної формальної конструкції - до аксіом раціональності, а від особливостей поведінки, що спостерігається - до її формального опису, і вже потім - до аксіом [6].

Зрозуміло, що поведінка, яка описується цією теорією ні в якому розумінні не є оптимальною, ця теорія є однією із спроб описати відхилення реальної поведінки від моделі очікуваної корисності і може бути використана при оцінці ризиків щодо прийнятого рішення.

Жоден економіст який аналізує індивідуальну поведінку не може обійтися без розгляду психологічних характеристик процесу прийняття рішень. Сама ж економічна психологія та її застосування вже в наші дні склалися в особливу галузь економічного знання - так звану «поведінкову економіку». Остання впевнено освоює накнайширше коло економічних проблем – від власне теорії індивідуальної поведінки до завдань суспільного вибору та фінансової економіки.

Звичайно, не всі завдання поведінкової економіки вже остаточно розв’язані. Ця молода наука тільки входить у стадію зрілості, формулюючи дослідницьку програму на стиці економіки, психології, математики і навіть філософії. Важливим є те, що, по-перше, у своїх дослідженнях Д.Канеман і А.Тверскі виявили цілий перелік раніше невідомих фактів і феноменів (таких, як нетранзетивність переваг, закон малих чисел, теорія поаспектного виключення, теорія вибору альтернатив тощо), які характеризують людську поведінку, а також збагатили інструментарій економічних наук новими методами.

Заснована на психологічних дослідження теорія перспектив спирається також на методи математичного моделювання. Модель може бути використана для пояснення поведінкових реакцій, які відхиляються від традиційної теорії.

Теорія перспектив є найважливішим вкладом Д.Канемана І А.Тверскі в економічну теорію. Водночас ними реалізовано фундаментальний та багаторічний проект щодо дослідження евристик і відхилень індивідуальних суджень, а також спостереження поведінки відхилення нормативного стандарту, прийнятого в економічній теорії. Багатий емпіричний матеріал, нагромаджений в результаті психологічних досліджень, в яких Д.Канеманові належить одна з головних ролей, дав підстави для перегляду усталених методів і доктрин, починаючи з основи основ – моделі гомо економікус (раціональної економічної людини). Адже більшість людей схильних систематично приймати рішення, керуються не раціональними, а інтуїтивними міркуваннями, які Д.Канеман і його колега назвали «поведінкові евристики».

Насправді ж люди не такі раціональні, якими б хотіли здаватись. Не зважаючи на всі природні недоліки людини, можна і треба займатися управлінням економічними процесами. Велику допомогу в цьому можуть надати психологи. Для керівників можна друкувати спеціальну літературу, проводити тренінги, консультації, в ході яких їм пояснювати особливості психології прийняття рішень в умовах невизначеності, допомагати розібратися в причинах помилок, допомагати управляти ризиками.

Управління ризиками - це сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам [7]. Значний вклад в управління ризиками поряд із точними науками вносить і психологія.

Список використаної літератури

1. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: Бори сфен-М, 1996. - С.9.

2. Вітлінський В.В. Концептуальні засади ризикології у фінансовій діяльності //Фінанси України. – 2003. -№3 – С.3-9.

3. Карпов А.В. Психология принятия управленческих решений / Под ред.. д-ра психол. Наук, академіка РАО, проф.. В.Д.Шадрикова. – М.: Юристь, 1998. – 440 с.

4. Наконечний С.І., Савіна С.С. Погодний ризик АПК: адаптивне моделювання, економічне зростання та прогнозування. – К.: ДЕМІУР, 1998. – 162 с.

5. Kahneman D., Tversky A. Prospekt Theorya: an Analysis of Decision under Risk. ”Econometrika” vol.47, 1979, p.263-291/

6. Довбенко М. Теорія перспектив // Економіка України. -2004. - №6. – С. 89.

7. Управління підприємницьким ризиком / За заг. ред. д-ра екон. наук Д.А.Штефанича-Тернопіль: Економічна думка,1999.-224с.