Наши конференции

В данной секции Вы можете ознакомиться с материалами наших конференций

VII МНПК "АЛЬЯНС НАУК: ученый - ученому"

IV МНПК "КАЧЕСТВО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ: глобальные и локальные аспекты"

IV МНПК "Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности"

I МНПК «Финансовый механизм решения глобальных проблем: предотвращение экономических кризисов»

VII НПК "Спецпроект: анализ научных исследований"

III МНПК молодых ученых и студентов "Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации"(17-18 февраля 2012г.)

Региональный научный семинар "Бизнес-планы проектов инвестиционного развития Днепропетровщины в ходе подготовки Евро-2012" (17 апреля 2012г.)

II Всеукраинская НПК "Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения" (6-7 апреля 2012г.)

МС НПК "Инновационное развитие государства: проблемы и перспективы глазам молодых ученых" (5-6 апреля 2012г.)

I Международная научно-практическая Интернет-конференция «Актуальные вопросы повышения конкурентоспособности государства, бизнеса и образования в современных экономических условиях»(Полтава, 14?15 февраля 2013г.)

I Международная научно-практическая конференция «Лингвокогнитология и языковые структуры» (Днепропетровск, 14-15 февраля 2013г.)

Региональная научно-методическая конференция для студентов, аспирантов, молодых учёных «Язык и мир: современные тенденции преподавания иностранных языков в высшей школе» (Днепродзержинск, 20-21 февраля 2013г.)

IV Международная научно-практическая конференция молодых ученых и студентов «Стратегия экономического развития стран в условиях глобализации» (Днепропетровск, 15-16 марта 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Альянс наук: ученый – ученому» (28–29 марта 2013г.)

Региональная студенческая научно-практическая конференция «Актуальные исследования в сфере социально-экономических, технических и естественных наук и новейших технологий» (Днепропетровск, 4?5 апреля 2013г.)

V Международная научно-практическая конференция «Проблемы и пути совершенствования экономического механизма предпринимательской деятельности» (Желтые Воды, 4?5 апреля 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Научно-методические подходы к преподаванию управленческих дисциплин в контексте требований рынка труда» (Днепропетровск, 11-12 апреля 2013г.)

VІ Всеукраинская научно-методическая конференция «Восточные славяне: история, язык, культура, перевод» (Днепродзержинск, 17-18 апреля 2013г.)

VIII Международная научно-практическая Интернет-конференция «Спецпроект: анализ научных исследований» (30–31 мая 2013г.)

Всеукраинская научно-практическая конференция «Актуальные проблемы преподавания иностранных языков для профессионального общения» (Днепропетровск, 7–8 июня 2013г.)

V Международная научно-практическая Интернет-конференция «Качество экономического развития: глобальные и локальные аспекты» (17–18 июня 2013г.)

IX Международная научно-практическая конференция «Наука в информационном пространстве» (10–11 октября 2013г.)

Первая Международная научно-практическая конференция "Проблемы формирования новой экономики XXI века"(19 декабря 2008 года)

Костенко О.М.

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ І ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВА

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює постійні зміни як в структурі та формах власності сільськогосподарських підприємств, так і в організації та управлінні їх виробництвом, що в свою чергу вимагає вдосконалення системи обліково-аналітичної інформації, яка використовується для прийняття управлінських рішень. Своєчасні та виважені управлінські рішення, які є наслідком ефективного функціонування системи управління виробництвом, забезпечують зростання прибутковості підприємств. В системі управління виробництвом чільне місце посідає облік виробничих витрат та аналіз собівартості продукції, за допомогою яких здійснюється контроль за ефективним використанням всіх видів ресурсів господарюючого суб’єкта.

Питання методики і організації обліку виробничих витрат, а також калькування собівартості продукції досліджені в наукових працях вітчизняних вчених І.О.Белебехи, О.С.Бородкіна, Ф.Ф.Бутинця, С.Ф.Голова, Г.Г.Кірейцева, М.В.Кужельного, А.М.Кузьмінського, В.Г.Лінника, Л.В.Нападовської, М.С.Пушкара, В.В.Сопка, Л.К.Сука, Ю.С.Цал-Цалка, М.Г.Чумаченка та інших. У країнах ближнього зарубіжжя ці проблеми розглядали М.А.Вахрушина, М.Д.Врублевський, А.Н.Кашаєв, В.Ф.Палій, Я.В.Соколов, серед науковців дальнього зарубіжжя стосовно робіт у цьому напрямку варто відзначити Х.Андерсена, К.Друрі, Р.Ентоні, Х.Еберта, Д.Л.Нікольсона, Дж.Ріса, Д.Рорбаха, П.Фридмана, Ч.Хорнгрена, Дж.Фостера. Методика аналізу собівартості продукції і удосконалення методів господарювання розроблялись такими вченими як А.Ф.Аксьоненко, С.Б.Барнгольц, М.І.Баканов, В.В.Ковальов, І.Д.Лазаришина, Є.В.Мних, В.І.Петрова, Г.В.Савицька, В.К.Савчук, А.Д.Шеремет і іншими науковцями.

Проте залишаються недостатньо дослідженими та потребують подальшої розробки теоретичні і методичні аспекти, пов’язані з обліком і аналізом формування собівартості сільськогосподарської продукції, а саме необхідністю калькулювання собівартості та пошуком резервів її зниження.

Досліджуючи та узагальнюючи основні положення щодо вдосконалення методики та організації обліку і аналізу витрат та калькулювання собівартості сільськогосподарської продукції, необхідно зазначити, що використані в процесі виробництва засоби і предмети праці, а також жива праця формують поняття «витрати». Отже, витрати – це вартість використаної живої і уречевленої праці та сил природи, що приймають участь у виробництві продукції, тобто це ресурси, використані для одержання доходів.

В бухгалтерському обліку накопичують різні витрати. В фінансовому – їх склад регламентується державою (П(С)БО «Витрати» і відповідні галузеві методичні рекомендації), а тому вони повинні відображатися в облікових регістрах за видами, передбаченими в нормативних документах. В управлінському обліку витрати класифікують за видами у такий спосіб, щоб забезпечити надання інформації користувачам, в першу чергу управлінцям, для прийняття управлінських рішень.

Витрати – це керований елемент, а тому їх рівень і склад планують, обліковують, контролюють, аналізують та регулюють. Класифікують витрати з метою вивчення їх впливу на результати господарської діяльності підприємства, пошуку шляхів і резервів їх зниження. Зменшуючи витрати та/або підвищуючи суму виручки, підприємство збільшує прибуток [4, С. 51, 52].

В економічній літературі зустрічається різна кількість напрямків і ознак для класифікації витрат. Так проф. Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф. і Єфіменко В.І. виділяють 3 напрями класифікації витрат, акад. Сопко В.В визначає 10 ознак видів витрат, російські вчені проф. Басманов І.А. та проф. Палій В.Ф. виділяють 6 і 14 ознак відповідно. Тому для кожного підприємства напрямок класифікації витрат доцільно визначати керівництву самостійно і в залежності від поставленої мети, тобто від призначення одержуваної інформації. [4, С. 51, 52, 55, 57, 76].

Вдало розроблена класифікація витрат визначає організацію і методику подальшого їх обліку. Під час організації обліку витрат потрібно прагнути, щоб якнайбільша частина витрат включалась у собівартість продукції прямим шляхом, оскільки непрямий їх розподіл допускає деякі умовності, що призводить до неточності у розрахунках. Облік витрат повинен трактуватися ширше ніж він трактується у вітчизняній літературі та практиці. Він повинен включати в себе н е тільки документування, відображення по рахунках фактично понесених витрат і калькулювання собівартості продукції, але і все інформаційне забезпечення стратегії і тактики внутрішнього управління [5, C . 5].

Розмір витрат на виготовлення конкретного продукту становить його собівартість, тобто собівартість продукції – це виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. На відміну від витрат, у категорії собівартості відображаються не тільки взаємозв’язки і залежності, які стосуються переважно процесу виробництва, а й обігу споживчих вартостей.

Проведений аналіз різних точок зору вчених-економістів на сутність поняття «собівартість» дає можливість зробити висновок, що в умовах ринкової економіки під собівартістю слід розуміти суму всіх явних витрат, пов’язаних не лише з простим відтворенням, як традиційно було прийнято у вітчизняній теорії, а й з отриманням підприємницького доходу, пов’язаного з ризиком. В бухгалтерському тлумаченні собівартість – це вартісна оцінка ресурсів, які використовуються для виробництва і реалізації продукції з метою отримання економічної вигоди.

Для ефективного управління собівартістю, виникає необхідність розробки загальних підходів, економічно обґрунтованих принципів її формування. Суттєвим є те, що перелік витрат, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), повинен визначатись самим підприємством, відповідно до економічної сутності понесених витрат і загальних принципів бухгалтерського обліку.

Собівартість, як один із основних економічних показників, використовується всіма підсистемами (планування, облік, аналіз і контроль), що формують загальну інформаційну обліково-аналітичну систему управління підприємством, оскільки калькулювання присутнє в кожній з них і на кожній стадії виробничого циклу.

Розглядаючи місце калькулювання в кожній із підсистем економічної інформації (рис.1) необхідно відмітити, що планові (нормативні) калькуляції є основою для прийняття управлінських рішень, які стосуються майбутньої діяльності підприємств по окремих господарських процесах. Призначення сформованих планових і нормативних калькуляцій різне: планові необхідні для визначення рівня окремих витрат до початку господарського процесу, а нормативні – не тільки для визначення величини витрат, а й для контролю їх рівня в системі бухгалтерського обліку. Звітні (фактичні) калькуляції в системі обліку відображають виконання запланованого обсягу діяльності і рівня витрат в процесі її здійснення. Аналітичне значення калькулювання проявляється при проведенні аналізу собівартості продукції, затрат підприємства, ефективного використання його ресурсного потенціалу, оцінки і прогнозування результатів діяльності подвійно: з однієї сторони – для формування інформаційної бази(планові, нормативні, звітні калькуляції), а з іншої – як інструмент альтернативного вибору і оперативного корегування (при проведенні

ПРИДБАННЯ

ВИРОБНИЦТВО

РЕАЛІЗАЦІЯ

Калькуляція собівартості

Калькуляція собівартості

Калькуляція собівартості

придбаних активів

виготовленої продукції

реалізованих активів

ПЛАНУВАННЯ

1) Визначення в натуральних показниках можливих обсягів планового рівня діяльності по

кожному господарському процесу

2) Розрахунок кількості і вартості ресурсів, необхідних для кожного процесу

3) Обчислення собівартості об’єктів калькулювання в процесі господарської діяльності

при різних альтернативних умовах з метою вибору найоптимальнішого варіанту з

максимальним результатом, щоб сформувати відповідні бюджети

4) Формування планових (нормативних) калькуляцій

ОБЛІК

1) Калькуляція фактичної собівартості надає інформацію про наявність відхилень між

фактичним станом керованої системи і запланованими показниками

2) Виявлені негативні відхилення свідчать про невиконання плану, вимагають встановити

причини чи винуватців зазначених відхилень, визначити можливі наслідки і

найкоротші шляхи їх усунення

АНАЛІЗ

1) Накопичення інформації про динаміку витрат, фактори їх зміни

2) Своєчасне виявлення невиробничих витрат і втрат, оперативне реагування для їх

попередження і усунення

3) Оцінка можливого підвищення чи зниження рівня собівартості продукції в цілому і

окремих виробів в зв’язку із змінами на ринку ресурсів і товарів

КОНТРОЛЬ

1) Контроль достовірності даних калькулювання

2) Використання калькулювання для контролю господарської діяльності

Рис.1 Значення калькулювання для інформаційної обліково-аналітичної системи управління. Розроблено автором за [3, С. 361-393].

прогнозного аналізу беззбитковості виробництва, обґрунтування оптимального варіанту управлінських рішень по зміні виробничих потужностей, асортименту продукції, варіантів придбання матеріальних ресурсів, обладнання, вибору технологій і т. д.). Особливості калькулювання визначають його подвійну роль і в системі внутрішньогосподарського контролю: здійснення контролю даних, які формують вартісну оцінку об’єктів калькулювання з метою визначення законності і економічної доцільності здійснення витрат; використання результатів калькулювання для внутрішньогосподарського контролю (в першому випадку калькулювання виступає об’єктом контролю, а в другому – його засобом) [ 3, С. 3 61 -3 93 ].

Методи управління собівартістю досліджують за наступними методами обліку та контролю витрат: система обліку «стандарт-кост» (відомий як нормативний метод обліку витрат), система обліку «директ-кост», системи планування виробничих ресурсів («канбан» і JIT), функціонально-вартісний аналіз (ФВА), метод аналізу і оптимізації витрат з усіх статей його застосування (кост-менеджмент), метод АВС, концепція управління витратами життєвого циклу (метод LCC). Аналізуючи всю сукупність перерахованих методів необхідно зазначити, що кожний з них покликаний вирішувати різні завдання, але вони не виключають один одного, а можуть бути реалізовані паралельно чи взаємодоповнюватися.

Поліпшення методики та організації обліку витрат надає дієвий інструментарій для вдосконалення управління собівартістю продукції. Проте в окремих ситуаціях для прийняття управлінських рішень необхідна різна інформація про собівартість (одним із принципів організації управлінського обліку витрат є твердження «різна собівартість для різних потреб»). З цією метою підприємствам, на основі комплексного системного підходу, необхідно розробляти власну концепцію управління собівартістю, але при її підготовці необхідно враховувати такі основні засади: 1) визнання витрат, які формують собівартість; 2) визнання її рівня і структури; 3) класифікація собівартості як одного із способів пізнання об’єктів залежно від інформаційних потреб керівництва; 4) розрахунок нормативної собівартості на основі методу обліку повних витрат та обчислення неповної (зрізаної) собівартості з використанням методу директ-костингу в системі управлінського обліку; 5) формування інформації про собівартість продукції для визначення фінансових результатів і складання фінансової звітності; 6) аналіз структури собівартості продукції за калькуляційними статтями та елементами витрат для виявлення впливу специфічних техніко-економічних особливостей виробництва конкретних видів продукції; 7) визначення собівартості одиниці продукції; 8) вибору оптимальної структури випуску і реалізації продукції з урахуванням фактору цін (взаємозв’язок собівартості з ціноутворенням); 9) планування собівартості продукції та аналіз ефективності використання ресурсів підприємства; 10) контроль за формуванням собівартості на основі децентралізації управління та виділення центрів витрат і центрів відповідальності.

Підбиваючи підсумок, необхідно зробити висновок, що в ринкових умовах господарювання значно підвищується роль витрат і собівартості як економічних категорій. Важливою передумовою вдосконалення методики і організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції є застосування в практичній діяльності економічно обґрунтованої класифікації витрат, яка повинна визначатися керівництвом відповідно до встановлених конкретних виробничих завдань. Ефективне управління собівартістю повинне бути орієнтоване на пошук шляхів її зниження. Щоб визначити ці шляхи необхідно знати вплив структури витрат та технологічних особливостей сільськогосподарського виробництва на рівень собівартості. Це дасть змогу аналізувати тенденції змін статей собівартості з метою прийняття виважених управлінських рішень по підвищенню прибутковості підприємств.

Список літератури.

1. Бланк И.А. Управление приб ы лью . – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: Ника-Центр, 2007. – 768 с.

2. М и цкевич А.А. Управление затратами и прибылью. – М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест: Институт экономических стратегий, 2003. – 192 с.

3. Олейник О.В., Бойко С.В. Аналитико-контрольное значение калькулирования в системе экономической информации хозяйствующего субъекта //Развитие бухгалтерского учета и контроля в контексте европейской интеграции: Монография. – Житомир- Краматорск: ЧП «Рута». – 2005. – 588 с.

4. Сук П.Л. Облік виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції в умовах ринку: методологія і практика. – К.: 2007. –330 с.

5. Хорнгрен Ч. Т ., Фостер Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект : Пер с англ. / Под ред. Я.В.Соколова .– М.: Финансы и статистика, 2000 .– 41 6 с.