WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Гудзенко Н.М., Наконечний А.П.

Вінницький державний аграрний університет

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАННЯ ТА ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ОБ’ЄКТІВ ОБЛІКУ ТА ЗВІТНОСТІ

На сучасному етапі економічного розвитку відбувається активна інтеграція досягнень науки і техніки у виробничий процес. В умовах економічної нестабільності, поглиблення фінансової кризи стабільно розвиватися може те підприємство, яке має резерви зниження витрат, оптимізації виробного-господарської діяльності. Тобто, необхідною умовою стабільної роботи та розвитку є використання сучасних науково-технічних досягнень, комерціалізація оригінальних науковоємних технологій. Ці досягнення разом із інформацією, людськими ресурсами, налагодженими відносинами, втілює в собі інтелектуальний капітал. Саме цей вид капіталу здатний забезпечувати підприємству високу ринкову вартість, конкурентні переваги та ключові позиції на ринку.

Оскільки елементи інтелектуального капіталу беруть пряму та опосередковану участь у виробництві та створенні матеріальних благ, забезпечують можливість отримання економічних вигод, вони повинні відображатися в обліку та звітності. Адже у підприємств з’являється можливість вкладати кошти в інтелектуальну власність з метою одержання прибутку; закріплення своїх прав на неї. Основною особливістю обліку таких вкладень є те, що обліку підлягають не самі об’єкти інтелектуальної власності, а права на них. Тобто, об’єкти обліку та звітності не мають чітко вираженої матеріальної форми, хоча можна визначити їх вартість та прогнозувати економічні вигоди від їх використання. Отже, нематеріальні активи за своєю економічною сутністю є частиною інтелектуальних ресурсів підприємства, які здатні створювати їх власнику нову вартість . Таке трактування забезпечує розуміння категорії як фактора економічного зростання. Вартість нематеріальних активів характеризує не тільки поточний рівень виробничо-господарської діяльності підприємства, а й визначає потенційні перспективи його економічного розвитку. Однак, в обліковій практиці питанням оцінки, документування та відображення в системі рахунків різних видів нематеріальних активів приділяється мало уваги.

Над проблемами визнання, оцінки та облікового відображення нематеріальних активів працювали І.О.Бланк, Ф.Ф. Бутинець, О.Б. Бутнік-Сіверський, С.Ф. Голов, І. Журавська, М.Ф. Огійчук, В.М. Пархоменко, В.Ф. Палій, О.Д. Святоцький, В.В. Сопко, Н.В. Чебанова, Л. Федченко та інші. Однак, через ряд об’єктивних причин багато проблемних питань залишається невирішеними.

Серед невирішених проблем обліку нематеріальних активів можна виділити: недостатнє дослідження економічної сутності нематеріальних активів та їх відособлення від юридичного трактування, недосконалість розробленого порядку визнання та зарахування на баланс підприємства об’єктів нематеріальних активів, відсутність чіткої методики обліку майнових прав, невирішеність питань організації забалансового обліку, амортизаційної політики. Практично відсутні методики інвентаризації нематеріальних активів, що негативно позначається на організації та ефективності внутрішнього контролю. Не знайшли належного трактування питання визнання та вартісної оцінки нематеріальних активів для обліку та звітності, управління підприємством.

Зупинимося в першу чергу на проблемах визнання та оцінки нематеріальних активів, що можна вважати відправною точкою обліку. На сьогоднішній день нематеріальні активи, як окрема категорія, по різному трактуються в літературі та в нормативних актах, тобто відсутня єдність економічного та юридичного трактування. Як наслідок – до нині неможливо сформувати єдиного підходу до класифікації нематеріальних активів. В результаті практично неможливо врахувати всі особливості даного об’єкту обліку в обліковій політиці на етапі організації облікового процесу, що неодмінно позначається на якості звітної інформації.

Вирішення проблеми визнання та класифікації нематеріальних активів полягає у внесенні змін до нормативно-правових актів та П(С)БО з метою формування єдиної нормативної бази.

Нематеріальні активи однозначно відносяться до об’єктів обліку. Так, об’єкт бухгалтерського обліку може бути або господарським фактом (явище чи процес), що відбувся, або фактом, змістовна характеристика якого задовольняє продуктивний та (або) правовий аспект господарювання, або фактом, який одержав вартісний (грошовий) вимір. Як відзначає В.В. Сопко не є об’єктом бухгалтерського обліку господарський факт (явище або процес), який не може бути розглянутий одночасно з усіх трьох боків [1]. Це визначення характеризує об’єкти бухгалтерського обліку у площинах: з економічної точки зору – як господарські факти, явища і процеси; з методологічної – як визначення сутності поняття предмету обліку. Нематеріальні активи підпадають під дію загальних методологічних основ бухгалтерського обліку.

Відповідно до Закону України № 996-XIV [2] зазначені вимоги щодо визнання об’єкту як активу орієнтуються на абстрактну можливість відображення об’єктів серед активів. Отже, важливим стає момент віднесення об’єктів, які можуть бути абстрактно віднесені до активу і повинні там відображатись.

Складність у відображенні нематеріальних об’єктів зумовлена тим, що існують господарські операції, які не пов’язані з конкретними об’єктами, не є такими, що підлягають відображенню, але, відповідно до правових норм, повинні бути відображені, наприклад, ціна фірми [3].

Процес виявлення нематеріальних активів як об’єкту обліку зводиться до визначення їх змістовної характеристики, яку потрібно оцінити. Оцінка активів залежить від вибору підходу, методу й методики для визначення вартості прав на об’єкти нематеріальних активів. Випадки, при яких виникає необхідність оцінки нематеріальних активів можна розділити на групи:

? юридичний статус оцінюваного активу не змінюється (внесення нематеріальних активів до статутного фонду та їх страхування, укладання ліцензійних договорів, одержання кредиту під заставу нематеріальних активів тощо);

? змінюється юридичний статус об’єкта оцінки чи підприємства (угода з продажу чи купівлі нематеріальних активів, розподіл майна між власниками, реорганізація чи ліквідація підприємства тощо).

Оскільки, вартість (ціна) нематеріального активу, за якою він буде введений в експлуатацію та зарахований на баланс, можуть бути різні, виникає потреба оцінки нематеріальних активів для цілей бухгалтерського обліку та фінансової звітності. В економічній літературі розподіляються механізми формування вартості об’єкта нематеріальних активів: по-перше, у процесі придбання прав на нього методи оцінки залежать від природи походження об’єкта нематеріальних активів; по-друге, у процесі прийняття його на баланс підприємства, тобто в момент придбання всіх прав на цей об’єкт після відчуження їх від колишніх власників.

Особливої уваги потребує вирішення проблем оцінки об’єктів нематеріальних активів, створених власними силами, адже такі активи надзвичайно важко ідентифікувати та оцінити. По цій причині їх взагалі не відображають в обліку, а всі витрати на їх створення відносять до поточних витрат звітного періоду.

Складність оцінки нематеріальних активів зумовлена відсутністю методики оцінки майбутніх економічних вигід від використання об’єкта. При визнанні нематеріального активу припускається, що він буде використовуватися протягом тривалого періоду часу. Однак, у довгостроковому періоді надзвичайно важко спрогнозувати ймовірність переваг визнаного нематеріального активу, а тим більше – оцінити ефект від його використання.

Отже, визнання та оцінка нематеріальних активів відіграють важливе значення в процесі організації бухгалтерського обліку. Оцінка нематеріальних активів проводиться залежно від джерела їх надходження і залежить від можливості ідентифікації об’єкта, визначення майбутніх економічних вигід від його використання. Оскільки визначена вартість нематеріальних активів відображатиметься на балансі підприємства, уся суттєва інформація, що уточнює механізм формування вартості (ціни) таких активів повинна відображатися у примітках до балансу та до річної фінансової звітності. Необхідність розкриття такої інформації зумовлена недосконалістю нормативно-правової бази та відсутністю обґрунтованих рекомендацій.

Література:

1. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ. , 2007. – 578 с.

2. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996- XIV

3. Бетге Й. Балансоведение. / Пер. с нем. под ред. Смирнова І.О. – М.: ”Бухгалтерский учет”, 2000.- 454 с .