WEB-ресурс научно-практических конференций

Сисоєва І.М.

Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Світові глобальні процеси гармонізації та стандартизації, що сприяють створенню єдиної уніфікованої системи бухгалтерського обліку, підпорядковуючи національні облікові стандарти міжнародним правилам обліку, впливають на сукупність нормативних правил і принципів, які визначають систему національного бухгалтерського обліку та складають загальнодержавну облікову політику. Система бухгалтерського обліку окремої групи підприємств, що поєднуються за видом економічної діяльності, визначають систему бухгалтерського обліку в окремій галузі. Система бухгалтерського обліку конкретного підприємства характеризується сукупністю обраних ним принципів, правил та процедур обліку, за якими здійснюється його діяльність.

Оцінка достатності національного нормативного забезпечення формування облікової політики засвідчила, що в прагненні до найшвидшої адаптації до МСБО, система нормативного регулювання вітчизняного бухгалтерського обліку випереджає чинну законодавчу базу і рівень виробничих відносин. Несинхронізовані зміни в облікових методиках і зміни в господарських процесах призводять на практиці до ілюзії ринкових перетворень, і тільки формально наближають національний бухгалтерський облік до міжнародних стандартів.[4]

Так як облікова політика розробляється кожним підприємством самостійно, за умови виникнення необхідності у використанні сторонньої допомоги можуть бути залучені спеціалісти в даній галузі. Облікова політика покликана створити на кожному конкретному підприємстві таку систему обліку, яка б дала можливість надати фінансовій звітності безумовну інформацію, складену з урахуванням особливостей кожного підприємства. Тобто, облікова політика в першу чергу надає інформацію про особливості ведення бухгалтерського обліку на кожному підприємстві і, крім цього, дозволяє підрозділам підприємства дотримуватися єдиних правил бухгалтерського обліку, в яких ураховані особливості діяльності підприємства. Згідно з вимогами П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності", підприємство повинно відображати облікову політику шляхом опису: по-перше, принципів оцінки статей звітності: по-друге, методів обліку окремих статей звітності [3].

Облікова політика, як і всі інші внутрішні питання конкретного підприємства повинна бути оформлена у одному з його розпорядчих документів - наказі про облікову політику. При цьому складанням оформленням наказу зазвичай займаються спеціальні працівники та обов'язково бухгалтер.

Наказ про облікову політику - це внутрішній правовий акт, який видається керівником підприємства для вирішення важливих питань діяльності підприємства. Цей документ використовується виключно у межах конкретного підприємства, тому він повинен включати в себе наступні реквізити:

- назву підприємства;

- дату;

- номер;

- назву виду документа;

- текст і підписи керівника, а також відповідальних за виконану даного наказу осіб.

Як правило, у наказі про облікову політику виділяють два розділи: порядок організації бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства.

В наказі необхідно визначити наступні процедури: відповідальність за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, форму ведення бухгалтерського обліку, робочий план рахунків, технологію обробки облікової інформації, періодичність проведення інвентаризації документообіг первинних документів, порядок ведення управлінського обліку, відповідальність за оподаткування. Крім цього, під час формування облікової політики необхідно визначити методи ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Міжнародні стандарти фінансової звітності присвячують обліковій політиці МСФЗ 1 „Подання фінансової звітності", який визначає облікову політику як сукупність конкретних принципів, припущень, правил підходів, прийнятих компанією для підготовки та подання фінансової звітності [2].

На відміну від вітчизняної практики, міжнародні стандарти, це поняття використовують тільки по відношенню до фінансової звітності, а не до бухгалтерського обліку в цілому. Починаючи трансформувати фінансову звітність вітчизняних підприємств у фінансову звітність за міжнародними стандартами першим кроком має бути вибір облікової політики з урахуванням положень міжнародних стандартів фінансової звітності.

По-перше, національні й міжнародні стандарти визначають в обліковій політиці принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, вони схожі між собою, але мають і свої особливості, більш того, міжнародні стандарти крім принципів виділяють ще й допущення. Тому доречно було б привести систему принципів до єдиної класифікації. Це стосуються також й вимог до ведення бухгалтерського обліку.

Наступним етапом зближення національної облікової політики з міжнародною можна назвати введення альтернативних варіантів обліку. Тобто, на відміну від „нашої" облікової політики, в якій кожне підприємство повинно визначити і вказати один з методів обліку того чи іншого об'єкту, міжнародні стандарти передбачають можливість вибору у обліковій політиці підходів до обліку деяких операцій і подій, при цьому один підхід називають основним, а інший - дозволеним альтернативним.

Таким чином, запровадження облікової політики українськими підприємствами в 2000 році стало важливим етапом в організації облікового процесу, який потребує подальшого розвитку в умовах гармонізації бухгалтерського обліку.

Література

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" прийнятий 16.07.99 р.№ 996-ХІУ зі змінами і доповненнями.

2. Кондакова Н.М. Учетная политика в условиях гармонизации и стандартизации бухгалтерского учета// Вісник ЖДТУ. - 2003. - № 3 (25).

3. Пилипенко А.А., Оленко В.І. Організація обліку і контролю. —Харків: Вид. ХДЕУ, 2002.-288 с.

4. Міщенко С.М. Облікова політика в системі управління підприємством // Вісник Київського національного університету, 2003.- Випуск 66-67. С.60-62