WEB-ресурс научно-практических конференций

КЛАСТЕРНО-ІННОВАЦІЙНІ ВАРІАНТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Д.е.н . Одягайло Б.М., д.е.н . Мазурок П.П., Москаленко О.М.

Криворізький економічний інститут Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

В умовах слабких державних інститутів та низького рівня правопорядку швидка демократизація призводить до формування так званих неоліберальних демократій – в таких країнах тіньова економіка розширюється, інституційний потенціал держави слабшає, а якість макроекономічної політики погіршується. За розрахунками В. Полтеровича та В.Попова [1], на сьогодні Україна, вибравши демократичний напрям перебудови системи організації суспільно-політичних відносин, знаходиться саме на шляху прискореної демократизації в умовах вкрай низької сили інститутів влади, що з часом лише погіршуватиме та зменшуватиме вплив держави на економічні процеси всередині країни. При всій різноманітності форм і механізмів державного регулювання інноваційного розвитку основною рисою інноваційної політики всіх розвинутих країн є її узгодженість з усіма видами економічної політики.

Єдність та системність державної інноваційної політики проявляється в підтримці генерації інноваційних ідей, ініціюванні інноваційного попиту на результати інноваційних розробок, сприянні залученню в інноваційний бізнес фінансово-кредитних і інформаційних ресурсів.

Посилення взаємодії окремих складових і стадій інноваційного процесу в рамках створюваної національної інноваційної системи України можна реалізувати у розрізі регіонів за кластерно-інноваційним підходом.

Так, чітко окреслена кластеризація на суб’єктивному рівні проводиться лише у декількох регіонах. З 1998 року реалізується програма „Подолія Перший”, в рамках якої і діють перші регіональні кластери: кластер швейних підприємств, кластер сільськогосподарських і переробних господарств та кластер будівельних компаній і виробників будматеріалів. Їх функціонування викликало певні зміни у регіоні. Головна із них полягає у покращенні інвестиційного клімату . Дослідження з використанням кластерного підходу проводяться і в ряді інших регіонів – Києві, Донбасі, Дніпропетровській області. Вони здебільшого відносяться до визначення пріоритетів інноваційної політики . Адже, співпраця між освітою, наукою та виробництвом є важливою складовою кожного кластера (рис. 1).

Звичайно, стан кластеризації в Україні можна характеризувати як початковий, проаналізуємо його. Індекс інноваційного розвитку, розрахований нами як інтегральний показник середньозваженого значення регіональних часток інноваційної активності підприємств, реалізованої інноваційної продукції і наукових організацій у відповідних загальноукраїнських показниках [3, с.233-234], згрупований за методом рівних відстаней, дає наступну картину (табл. 1). Місто Київ за ІІР лідирує з великим відривом від наступної групи областей, яких налічується всього чотири.

Таблиця 1. Інноваційний розвиток регіонів

Третя група об’єднує десять областей з середнім показником інноваційного розвитку. І остання група – об’єднує 7 областей і місто Севастополь. Вона має досить низький інноваційний розвиток. Якщо виходити з того, що стабільний розвиток розпочинається, коли щільність ознак явища певної якості досягає 20% і вище [2, с.43-44], то цьому стану відповідає тільки місто Київ. Отже, Україна ще дуже далеко знаходиться від цього рівня, адже середній показник знаходиться у межах 5-7%.

З вище викладеного, можна зробити наступні висновки:

1. Усвідомлення досвіду країн, що здійснили постіндустріальну трансформацію та виходячи з циклічно-постадійного розвитку світового господарства трансформація української економіки уявляється за наступними варіантами:

а) інерційно-ринковий варіант: створення досконалих (знеособлених) ринкових механізмів (речово-факторного розвитку економіки і спонтанної-соціалізації), та їх швидке впровадження; деіндустріалізація економіки, з наданням переваги сектору послуг; активне залучення прямих іноземних інвестицій та використання внутрішніх резервів для переходу на інвестиційну стадію економічного розвитку; поступове входження українського суспільства в коло глобальної соціалізованості ;

б) інноваційно-проривний варіант: підтримуюча галузева та міжгалузева кластерізація економіки з метою оновлення всіх сфер господарської діяльності з використанням стратегії залучення іноземних інтелектуальних досягнень; визначення реального переліку пріоритетних напрямів інноваційної діяльності проривного характеру (для України 2-3 напрями); розробка спеціальної інвестиційно-інноваційної політики проривного типу; інформаційне забезпечення та створення інституційної інфраструктури проривного інноваційного розвитку; створення прогнозних маркетингових компаній для вивчення майбутнього попиту; розробка системного механізму інноваційних мотивацій; створення на кластерній основі системи постійної підготовки інноваційного споживача, інтелектуала і висококваліфікованого працівника; створення у регіонах з кращими рівнем інноваційного розвитку кластерів для підготовки умов реалізації інноваційно-проривних програм.

Література:

1. Полтерович В.М., Попов В.В. Демократия , качество институтов и экономический рост– http :// http - server . carle - ton . ca /~ vpopov / documents / Democracy -2006 DCE - Russian . pdf .

2. Одягайло Б.М. Генеза та глобалізаційна адаптивність економічної системи: Монографія. - Львів: Магнолія плюс, 2006. - 376 с.

3. Споживчі настрої. Видання компанії GFK U kraine і Міжнародного центру перспективних досліджень, 2003-2006.

4. Україна: стратегічні пріоритети і аналітичні оцінки – 2005/ За ред. О.С. Власюка . – К.: Знання України, 2005. – 608 с.