WEB-ресурс научно-практических конференций

Діколь О. А.

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКУРСНИКІВ У ДІАДІ “ВИКЛАДАЧ-СТУДЕНТ”

Дана проблема обумовлена рядом причин теоретичного та практичного плану. По-перше, при характеристиці освітньо-виховного процесу сучасної школи з'явилися такі негативні терміни як «навчальний стрес», «школофобія» і інші, що проявляються в різних афективних емоційних станах (тривожність, страх, непевність у собі) і маючих тенденцію до тривалого, стійкого прояву . Надходячи у ВНЗ, учорашній школяр попадає в нове середовище , що при відсутності або неспроможності адаптаційних механізмів може збільшити ці прояви. По-друге, створена в школах психологічна служба відіграє особливу роль у забезпеченні гуманізації педагогічного процесу, у наданні якісної психологічної допомоги членам загальношкільних колективів. У вищій школі ця система поки не одержала широкого поширення , і, отже, на педагогів вищої школи лягає робота із психологічного супроводу адаптації першокурсників, керуванню організацією навчальною діяльністю студентів, по розвитку й формуванню позитивного відношення до майбутньої спеціальності тощо. По-третє, освітній процес у ВНЗ переважно опирається на інтелектуальний контакт викладачів зі студентами, що в певній мері робить « живучою » суб 'є ктно -об'єктну парадигму з директивним, маніпулятивним стилем спілкування. Психологічний супровід навчально-виховного процесу активізує особистісний потенціал студента, діалогові форми навчання, створює оптимальні умови для розвитку взаємозв'язків у системі відносин педагога та студента.

Проблема адаптації як один з найважливіших факторів розвитку особистості студента тією чи іншою мірою досліджувалася як у вітчизняної , так і в закордонній науці.

У сучасній науковій літературі виділяються роботи, що підкреслюють вплив адаптації на посилення мотивації в навчальній діяльності, на розвиток інтелектуального, морального й культурного потенціалу особистості майбутнього фахівця, на самооцінку, розуміння студентом свого поводження , відносини до оточуючих людей, на вибудовування відносини співучасті, співробітництва з викладачами.

Серед різних підходів вивчення діади «викладач - студент» інтерес викликає розгляд таких проблем, як рефлексія педагога, педагогічна майстерність, творчі аспекти взаємодії «викладач - студент».

Однак у сучасній психологічній літературі недостатньо досліджень, що розглядають відносини в діаді «викладач - студент» як невід'ємну й важливу умову психологічного супроводу успішної адаптації студентів - першокурсників до середовища ВНЗ .

Адаптація являє собою об'єктивно необхідний процес входження індивіда в нове соціальне середовище та її освоєння. Процес адаптації розвивається під впливом певних умов і суб'єктів. Тому основна проблема, розв'язувана адаптацією, - це зближення цілей, установок , ціннісних орієнтацій індивіда з новим середовищем та знаходження свого місця й ролі у соціальному середовищі , що змінюється.

Адаптація студента до умов вищої ш коли є проявом процесу, спрямованого на підтримку гомеостазу між особистістю (студент-першокурсник) і середовищем ( освітнє середовище вищої школи). Однак, на думку таких дослідників як Г.О. Балла, Ф.Б. Березіна, І.В. Дубровіної, О.І. Кузьміної та ін., адаптація - це ще й стан , що розглядається як характеристика відносин індивіда із зовнішнім середовищем , що виступають вираженням успішності адаптації як процесу.

В умовах вищої школи особлива роль в адаптації та у розвитку професійних якостей особистості студента належить викладачеві .

С ередовище вищої школи може бути чинником успішної адаптації першокурсників лише за умови взаємоповаги, довіри, об'єктивності, віри в розвиваючі можливості студентів. Відносини в діаді «викладач - студент» виступають необхідною умовою психологічного супроводу успішної адаптації студентів-першокурсників.

Загальноприйнятим є допущення, що адаптаційний процес не обмежується першим курсом. Але протягом цього періоду найбільш інтенсивно відбувається формування процесу адаптації як особистісної якості, спрямованого на вироблення нових засобів по оволодінню змістом навчальної діяльності, нових форм відносин і спілкування.

Адаптація першокурсників стає найважливішою формою розвитку особистості студента як майбутнього фахівця. Цей процес обмежений за часом, інтенсивний по темпу , коли у відносно обмежений проміжок часу виникає необхідність активно усунути або, навпроти, засвоїти новий соціальний зміст . Адаптований студент пристосований до повноцінного розвитку свого особистісного, фізичного, інтелектуального та іншого потенціалів в іншому для нього середовищі .

Аналізуючи літературу, можна виявити деякі аспекти діяльності і спілкування педагога, необхідні для процесу психологічного супроводу адаптації першокурсників: соціально-психологічний аспект - уміння викладача працювати з колективом; індивідуально-психологічний - мобілізація особистості для рішення необхідних питань і проблем; дидактико-психологічний - діяльність для рішення педагогічних завдань у процесі навчання й виховання. Всі ці аспекти взаємозалежні в діяльності та системі відносин викладача.

У ході психологічного супроводу між суб'єктами установлюються партнерське навчальне співробітництво, близькі відносини , що дозволяють педагогові активно впливати на особистість того, кого навчають. В психологічному супроводі провідна роль належить педагогові , діяльність якого побудована на особистістно-орієнтованому підході, центрованому на студенті. Тільки тоді створюються передумови суб'єкт - суб'єктних відносин , що дозволяють прогнозувати, вносити зміни в процес розвитку особистості й спілкування. Психологічний супровід - тривалий процес, здійснюваний на всіх етапах становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця. Це такий процес взаємодії викладача та студента, у ході якого виникають відносини співтворчості, співробітництва, довіри один до одного, емоційної відкритості тощо.

Таким чином, можна сформулювати ряд практичних рекомендацій:

- для вдосконалювання професійної підготовки викладачів вищої школи, практичних психологів доцільно проводити спеціально організовані заняття , по психологічному супроводі адаптації першокурсників;

- для першокурсників бажано проводити різного роду заняття , що забезпечують їхню успішну адаптацію та розвиток у новому освітньому середовищі ;

- розробити й впровадити в педагогічну практику спільні заняття викладачів і студентів по оволодінню комплексом психолого-педагогічних процедур для успішної адаптації першокурсників .

Список літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. – 335с.

2. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. – Л.: Наука, 1988. – 295с.

3. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопросы психологии, 1989 - №1 – с.92-100.

4. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики. – М.: Педагогика, 1991. – 230с.

5. Корепанова Е.В. Психологические основы личности преподавателя в диаде «преподаватель - студент» в период адаптации студентов // Социально-психологические проблемы развития личности. – Тамбов: изд-во ТГУ им. Р.Г. Державина, 2001. вып. 4.- с. 60.

6. Налчаджан А.А. Социально-психологическая адаптация личности (формы, механизмы и стратегии). – Ереван, 1988. – 264с.