WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Губанова Л.І., Спринчан О.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПЕРЕВАГИ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Нині практично всі підприємства здійснюють оформлення соціального страхування своїх співробітників. Це є обов’язковим для кожного працюючого громадянина. Що це і для чого воно буде нам потрібне при виході на пенсію? Спробуємо розібратися у цій публікації. Усі ці нововве­дення пов’язані з кардинальними змінами в пенсійному законодавстві. Отже Якою є нова система пенсійного забезпечення в Україні? Віднині пенсійна система нашої держави складається з трьох рівнів. Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності, субсидування та здійснення виплати соціальних виплат за рахунок Пенсійного фонду.

Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, основою якої є кошти застрахованих осіб, що накопичуються у Накопичувальному фонді, за рахунок яких здійснюються виплати пенсій і одноразові виплати.

Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка передбачає добровільну участь громадян та роботодавців у формуванні пенсійних накопичень. Пенсійні виплати здійснюються на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Зараз ми зосередимо увагу на перших двох рівнях, які становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Отже, віднині основним для кожного з нас, якщо ми розраховуємо на пенсію чи іншу соціальну допомогу, є соціальне страхування. Коло осіб, які мають страхуватися, визначає стаття 11 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оформити соціальне страхування повинні практично всі: громадяни України та іноземці, особи без гро­мадянства, які працюють в організаціях, створених законним шляхом, члени колективних та орендних підприємств, підприємці, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, проходять строкову службу, отримують допомогу по догляду за дитиною, проходять професійну підготовку, перепідготовку тощо без збереження зарплати та з отриманням стипендії. Навіть ті, хто отримує допомогу по тимчасовій непрацездатності, та безробітні в період отримання допомоги по безробіттю.

Ті, хто не належить до осіб, перерахованих у Законі, має можливість добровільно взяти участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Стаття 12 Закону зазначає: «Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загально­обов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній або накопичувальній системах пенсійного страхування, або одночасно в обох системах». Для цього їм потрібно подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та документи за затвердже­ним ним переліком.

До того ж, роботодавець не має права взяти вас на роботу, якщо ви не пред’являєте свідоцтво про соціальне страхування. Якщо у вас його взагалі немає, роботодавець повинен оформити його. І це не залежить ні від форми власності підприємства, ні від виду діяльності.

Призначення пенсій зараз фактично налагоджено діяльність лише солідарної системи пенсійного забезпечення. Тут ви можете отримати пенсію за віком, пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, інвалідності з дитинства, каліцтва, не пов’язаного з роботою, а також пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Щодо Накопичувального фонду, то порядок відрахування страхових внесків до Накопичувального фонду ще не прийнятий, тому нині оформлення пенсій з коштів Накопичувального фонду ще не здійснюється.

Після досягнення Україною певних критеріїв економічного розвитку, додатково буде запроваджено накопичувальна складова загальнообо­в’язкової системи пенсійного страхування. Частина обов’язкових пенсійних відрахувань (не вище 7 відсотків) буде спрямовуватися до Накопичу­вального фонду. Ці гроші інвестуватимуться в українську економіку, інвестиційний дохід збільшуватиме розмір пенсійних виплат. Учасниками обов’язкової накопичувальної системи будуть особи, яким на момент введення такої системи до призначення пенсії залишиться 20 років. Особи, яким залишиться до виходу на пенсію від 20 до 10 років протягом одного року матимуть право прийняти рішення: відраховувати страхові внески до Накопичувального фонду чи ні. Зібрані у Накопичувальному фонді кошти будуть власністю застрахованих осіб та успадковуватимуться в разі її смерті. Відповідно до прикінцевих положень Закону, ті положення, що стосуються Накопичувального фонду, набирають чинності з дня набрання чинності закону про запровадження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду.

У перспективі з коштів, накопичених вами, у Накопичувальному фонді ви зможете оформити такі пенсійні виплати – довічну пенсію з установленим періодом, довічну обумовлену пенсію, довічну пенсію подружжя чи отримати ці кошти одноразовою виплатою. А поки що доводиться розраховувати лише на солідарну пенсію.

Що нам дає пенсійне страхування? Після оформлення соціального страхування на кожного громадянина заводиться персональна картка. В єдиному державному автоматизованому банку відомостей на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова карта, в якій використовується постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів, що вказується як номер свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У персональній обліковій картці динамічно накопичуються відомості про застраховану особу із звітів тих роботодавців, у яких працювала особа. У разі зміни законодавства у сфері соціального страхування накопичені раніше відомості про застраховану особу зберігатимуться у персональній картці незмінними, а для обліку нових чи модифікованих відомостей буде внесено комплекс змін до функціонуючої автоматизованої системи персоніфікованого обліку.

У ній збираються всі дані, необхідні для подальшого оформлення пенсії. Особисті дані – прізвище, ім’я, по батькові на поточний момент, прізвище при народженні, дата та місце народження, стать, адреса постійного місця проживання, відомості про членів сім’ї, які знаходяться на утриманні застрахованої особи, та її дітей, номер телефону (за згодою). Окремо у картці виділяється частина, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків, дані про особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні. Тому при виході на пенсію застрахованим особам не доведеться подавати довідку про зарплату, обирати той чи інший період зі стажу – всі ці дані вже будуть занесені до персональної картки. У ній буде частина з даними про призначення та виплату пенсії застрахованій особі за кожен місяць, а також частина, що відображатиме пенсійні активи або здійснення виплат спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунку (це стане актуальним після введення порядку відрахувань на цей рахунок). Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті – протягом 75 років на папері та в електронному вигляді.

Проте хоча всі дані про зарплати будуть збиратися на персональній картці, роботодавець, який в цьому випадку постає як страхувальник, повинен вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, і зберігати дані за період до 1 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати – протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п’яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на зберігання протягом 70 років.

Ви як застрахована особа маєте право отримувати від страхувальника підтвердження сплати страхових внесків, у тому числі у письмовій формі, а також вимагати їх сплати, безплатно отримувати в органах Пенсійного фонду відомості, внесені до персональної картки, та про призначення і здійснення виплат.

Призначення пенсій у солідарній системі. Всі розрахунки, про які вже неодноразово писала наша газета, стосуються солідарної системи пенсійного забезпечення. Для призначення пенсії у цій системі найважли­вішими показниками є страховий стаж та розмір заробітної плати. Згідно з новим законом на призначення пенсії за віком мають право чоловіки 60 років та жінки 55 років, якщо їхній страховий стаж становить не менше п’яти років.

Розмір пенсії визначається множенням заробітної плати особи, визначеної відповідно до Закону (про порядок її обрахування ми вже писали в попередніх випусках) та коефіцієнту страхового стажу. Цей коефіцієнт визначається за формулою:

Кс = См х Вс/100% х 12, (1)

де См – сума місяців страхового стажу,

Вс – визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

А саме, за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній (коли вона почне діяти) системах пенсійного страхування – 0,8%. Закон зазначає, що коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим частини четвертої статті 24 цього Закону – 0,85.

Роки, відпрацьовані до набуття чинності законом про обов’язкове пенсій­не страхування, зараховуються до страхового на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Звичайно, кожен вирішує сам, коли йому виходити на пенсію, підрахувавши, в якому випадку йому буде вигідніше оформити пенсію. Але для того, хто отримує солідну заробітну плату, мабуть, вигідніше оформити пенсію вчасно, і просто продовжувати працювати, через кожні два роки подаючи документи на перерахування пенсії. До речі, перерахунок пенсії тим, хто вже вийшов на пенсію і продовжує працювати, здійснюватиметься або з заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені у Законі – 5 років до 1 липня 2000 року та весь період з цієї дати.

Отже, пенсійна реформа ще не завершена. І якщо з солідарною системою все більш-менш зрозуміло, то інші складові пенсійної системи ще залишають досить багато запитань, і що чекатиме тих, хто зараз лише починає працювати, важко передбачити.

Література:

1. Вінер М. Як створити трирівневу пенсійну систему в Україні // Україна: аспекти праці. – 2000. - №1. – С. 16-22.

2. Зайчук Б. Пенсійний фонд 12 років на шляху реалізації соціальної політики // Вісник ПФУ. – 2002. – № 5–6.

3. Надточій Б.О. Пенсійне страхування в Україні: історичний аспект// Соціальний захист. – 2000. – №3. – С.54-58.

4. Про на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Закон України №400/97–ВР від 26.06.1997 р.// Відомості ВРУ. – 2003. – №49-51. – С.376.