WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Маляр Н.І., Маховський Д.В.

Дніпродзержинський державний технічний університет

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ЯК ЧИННИК ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В ГЕОЕКОНОМІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОГРАМ

Іноземні інвестиції є провідником сучас­них технологій виробництва та управління, своєрідною «перепусткою» на світові ринки товарів та капіталів, що дозволяє компенсувати дефіцит національних грошо­вих коштів.

На сьогоднішній день потреба в інвес­тиціях для структурної перебудови ук­раїнської економіки зростає. Слід відмітити, що валові інвестиції в основний капітал в Україні за 1994–2008 роки повинні скласти 47 млрд. доларів [1, с. 5].

В умовах ринкового трансформування економіки України дуже гост­рою є потреба в значних іноземних інвестиціях. Для більшості країн з пере­хідною економікою ефективно використаний іноземний капітал стає ключо­вим фактором їх розвитку. Звичайно, залучення іноземних інвестицій віді­грає важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки. Разом з тим, непривабливий поки що інвестиційний клімат в Україні негативно впли­ває на можливості активізації процесу залучення прямих іноземних інвести­цій в економіку країни.

За розрахунками, загальний обсяг необхідних іноземних інвестицій в економіку України становить понад 40 млрд. дол. США [ 3, с. 20]. Україна має потенційні можливості для ефективного освоєння інвестицій на суму 2-2,5 млрд. дол. США на рік [3, с. 22]. Такі кошти протягом 5 років дозволять реконструювати пріоритетні галузі промисловості.

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну з часу здобуття нею незалежності становив 3,9 млрд. дол. США [1, с. 12]. Порівняно із зарубіжними країнами з перехідною економікою ці обсяги незначні і не задовольняють навіть незначної частини наявного попиту. Потреба економіки країни в 10 разів перевищує надходження.

В Україні існують об’єктивні й суб’єктивні фактори, які негативно впливають на процес іноземного інвестування, а саме:

- залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, вислов­люючи свою невпевненість у подальшому співробітництві, подаючи запити щодо економічної політики уряду;

- нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

- повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансо­ві організації при вкладанні коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

- невирішеність питання щодо надання у приватну власність земель­них ділянок під об’єкти, що приватизуються;

- темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

- низька купівельна спроможність значної частини населення змен­шує можливість реалізації на внутрішньому ринку продукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих за допомогою інозем­ного капіталу підприємствах;

- невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечи­ти швидкий оперативний зв’язок України з іншими країнами, надавати не­обхідні послуги для оперативного управління діяльністю підприємств з іно­земними інвестиціями.

Отже, в Україні сформувався малосприятливий інвестиційний клімат, який спричинив брак стратегічних іноземних інвестицій.

Суттєвим чинником у виникненні в Україні нинішньої ситуації, пов’язаної з відтворювальними процесами, є недосконала фінансова, у тому числі податкова, політика. Чинна податкова система має бути скоригована за такими основними позиціями: регламентація взаємовідносин між державою і платниками податків; стабільність податкової системи протягом фінансового року, її простота і доступність; відповідальність за ігнорування податкового законодавства; скорочення кількості податків і суттє­ве спрощення процедури їх збирання; загальне зниження податкового тягаря і захист вітчизняних виробників; посилення стимулювання капіталовкладень, інвестиційної та інноваційної діяльності; реформування амортизаційної по­літики; підвищення ролі майнового і земельного оподаткування, ресурсних платежів; реформування системи розподілу доходів; скорочення пільг.

Помірковані інвестори усвідомлюють, що прибутковість капіталу пі­сля оподаткування визначають не лише законодавчо встановлена ставка по­датку на прибуток підприємства, а й спосіб обчислення цього прибутку, зокрема – нарахування амортизації, облік запасів, віднесення процента за кредит і збитків до складу виробничих затрат. Крім того, у багатьох країнах існують додаткові стимули інвестування, тобто зменшення оподатковувано­го прибутку на суму капітальних затрат, і податкові інвестиційні кредити.

Залученню прямих іноземних інвестицій сприяє процес формування інституційного середовища. Україна, з одного боку, поступово включається в діяльність міжнародних економічних структур, а з другого – досить інтен­сивно розвиває внутрішні ринкові організаційні структури та інститути. Сформовані та діють інститути, що регулюють або забезпечують зовнішньо­економічну діяльність: Міністерство економіки та європейської інтеграції, валютно-економічне управління Міністерства фінансів, Державна митна служ­ба, відповідні підрозділи і служби в інших відомствах.

На макроекономічному рівні надходження прямих іноземних інвес­тицій регулюється такими інструментами , як податки, тарифи, амортизація, заробітна плата, ціни і валютний курс.

А на мікроекономічному – інструментами, що детермінують функці­онування фірми (вимоги до власності; місцеве регулювання рівня цін; лімі­тування фінансових засобів для інвестицій і набору робочої сили; експортні обмеження; ліцензування імпорту; контроль за використанням технології та іноземної валюти; величини відпускних цін).

Метою політики у сфері іноземного інвестування є створення сучасної політичної системи регулювання, яка б підвищила інвестиційну привабливість економіки та забезпечила потужні мотивації нерезидентів щодо вкла­дення коштів. Особливо ефективним важелем успішного вирішення цього завдання може стати, за певних обставин, податкова політика щодо іноземних та внутрішніх інвестицій.

Література:

1. Шестакова Я. Механізм державного регулювання інвестування в Україні. Наскільки він досконалий? // Економіка, Фінанси, Право. -2002. - № 6.

2. Косов В. Проблемы повышения инвестиционной активности в украинской экономике // Проблемы теории и практики управления . - 2001. - №5.

3. Шараєнко О. Вдосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України // Розробка державної політики. Аналітичні записки. - 2007.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність».

5. Закон України «Про режим іноземного інвестування» // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 19.

6. Закон України «Про захист іноземних інвестицій в Україні»// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 46.