WEB-ресурс научно-практических конференций

Самігулліна Ю. Р.

Вінницький національний технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей і економіки в цілому. Активізація інвестиційного процесу є головною складовою економічних вимог, які покликані визначити реальні зрушення в структурі економіки країни, прискорити перехід економіки на якісно новий рівень індустріального розвитку , підвищити якість вітчизняної продукції та її конкурентоспроможність на світовому ринку. Тому дослідження інвестиційної діяльності в Україні, в т. ч. її фінансування, є актульною проблемою.

Розподіл загального обсягу інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування характеризують дані табл. 1 [ 1 ] .

Таблиця 1. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування

Як видно з даних таблиці, основним джерелом фінансування інвестицій є власні кошти підприємств та організацій, їхня частка у загальному обсязі інвестицій на протязі 2005-2007 рр. становить від 56,5% до 57,8%, а величина їх у 2007 р. на 59835 млн. грн. більша за величину їх у 2004 р. Більшу частину цих коштів становлять прибуток та амортизаційні відрахування. Українська економіка залишається порівняно малоприбутковою, що підтверджують низькі показники рентабельності, зокрема промислового виробництва (5,8% у 2006 і 2007 рр. [ 1 ] ). Головною причиною того, що прибуток не виконує своєї ролі ключового джерела інвестиційних ресурсів для підприємства, є неефективна податкова система [ 2 ] .

У структурі інвестицій в основний капітал за джерелами інвестування питома вага банківського кредитування має тенденцію до збільшення і у 2007 р. вона досягла 16,6%., що говорить про зростаючий вплив кредитування банківської системи на економічний розвиток країни. Стимулювання збільшення обсягів кредитування реальної економіки та здешевлення інвестиційних кредитів до прийнятного рівня могло б бути забезпечене через зниження облікової ставки НБУ [3].

Кошти державного й місцевих бюджетів становлять незначну питому вагу: відповідно 5,6% та 3,9%. Кошти у 2007 р. зросли на 3612 млн. грн., тобто на 52, 76% в порівнянні з 2006 р., а кошти місцевих бюджетів на 1878 млн. грн., тобто на 34,48%. Державна підтримка інвестиційної діяльності має здійснюватися за такими основними напрямами: перехід від розподілу інвести ційних коштів до їх вкладення у стратегічні галузі економіки за умови контролю їх використання; приватизація об'єктів із метою збільшення обсягів інвестицій­ного капіталу; регулювання інвестиційної діяльності в регіонах; державна під­ тримка та цільове фінансування підприємств, які використовують ресурсозбері­ гаючі технології, конкурентоспроможну та імпорто-замінну продукцію [2].

Іноземні інвестиції – це важлива складова структури інвестиційного ресурсу в Україні. У 2007р. іноземними інвесторами вкладено 6600 млн. грн. в основний капітал, що на 2017 млн. грн. , тобто на 44% більше, ніж у 2006 р. Взагалі, у 2008 р. інвестиції надійшли зі 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Сполучене Королівство, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Віргінські Острови, Британські Швеція та Франція[1]. У багатьох західних інвесторів український ринок не викликає оптимізму, проте потенційно Україна може бути однією з провідних країн прикладення прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої.

Отже, основними проблемами фінансування інвестиційної діяльності в Україні є такі як: політична нестабільність в країні; недосконалість нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інвестиційної діяльності, нестабільні перспективи економіки в цілому; економічна нестабільність (можливі зміни в оподаткуванні, інфляція тощо); недостатня державна підтримка підприємницької діяльності; недостатня інформатизація та доступність даних про об'єкти інвестицій .

Література:

1. Державний комітет статистики. – www . ukrstatgov . ua

2. Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні// Фінанси України.– 2007.– №7.– С.72-84.

3. Московенко О. М. Банківське кредитування як джерело фінансування інвестиційної діяльності // Формування ринкових відносин.– 2004.– №9.– С.180-183.