WEB-ресурс научно-практических конференций

К.т.н . Судакова О.І.

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА У ФУНКЦІОНАЛЬНОМУ АСПЕКТІ ЙОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

У ринкових умовах господарювання підприємство як відкрита система функціонує у складному, нестабільному та динамічному зовнішньому середовищі, яке розставляє нові акценти в процесі управління підприємством, виводячи на перший план його кількісні та якісні властивості щодо здатності до самовиживання та забезпечення розвитку в умовах дестабілізуючої дії непередбачуваних та важкопрогнозованих зовнішніх і внутрішніх факторів. В такому контексті природно закономірним є відмова від екстенсивного шляху економічного розвитку і перехід до якісних перетворень виробничого потенціалу засобами активізації інноваційного розвитку як основи економічної безпеки підприємства зокрема і держави в цілому. Тому, проблема формування стану економічної безпеки підприємства знаходиться у площині наукового дослідження сучасних проблем інноваційного розвитку та перебуває у просторі підвищеної уваги вітчизняних і зарубіжних науковців.

Зростаюча значущість інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності та формування економічної безпеки підприємств, відсутність достатнього теоретико-методичного підґрунтя для вирішення впровадження вищеозначених проблемних питань господарської діяльності підприємств унаочнює актуальність і потребує подальших наукових і прикладних розробок.

Організаційно-економічна основа та змістовне наповнення категорії “безпека”, у першу чергу передбачає задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, причому спроможність забезпечення мети суб’єкта задля його самореалізації, розширеного самовідтворення і розвитку, розцінюється як індикатор безпеки, зумовлюючи одночасно дію групи взаємопов'язаних чинників, а саме: антропність , системна ієрархічність, тривалість, прагматичність і синергізм.

Не зважаючи на динамічно-змістовний контекст щодо задоволення потреб існування, цілісності, незалежності та розвитку, категорія безпеки одночасно залишається також потребою за власною сутністю відповідно до відомої пірамідальної ієрархії потреб А. Маслоу і посідає в її структурі наступний, слідом за безпосередніми фізіологічними потребами, щабель. Тому, політика у сфері безпеки має передбачати координацію зовнішніх і внутрішніх складових економічної, соціальної, екологічної, науково-технологічної, культурної, воєнної, інформаційної політики держави, яка забезпечує ефективну діяльність соціальних інститутів щодо підтримання оптимальних умов існування та розвитку особи, економічних агентів і суспільства в Україні, де на перший план в ієрархії системоутворюючих компонентів виступає економічна сфера життєдіяльності та проблеми економічного розвитку.

Детальна науково-прикладна увага до економічного сегменту категорії “безпека” гарантує збереження державної незалежності, зумовлює стратегію поступального економічного розвитку як на внутрішньодержавному, так і на міждержавному рівні, забезпечує реалізацію всього комплексу національних економічних інтересів і є матеріальною основою життєдіяльності людини, суб’єктів підприємницької діяльності, суспільства і держави. Тому, в детермінантах економічної безпеки можливо відокремити чотири її ступені (чутливість, вразливість, спокій, розпад), на стан яких комплексно впливають п’ять основних факторних угрупувань, а саме: економічна незалежність, економічна стійкість і стабільність, здатність до саморозвитку і прогресу, економічний потенціал, релевантність заходів діагностики, формування та забезпечення економічної безпеки. В детермінантах динаміки розвитку обґрунтовано доцільність переходу від протистояння загрозам, які мають зовнішній стосовно суб’єкта забезпечення безпеки характер, до забезпечення динаміки розвитку, що визнає наявність органічних і притаманних системі внутрішніх загроз.

За такого трактування принципово видозмінюється і об’єкт забезпечення економічної безпеки, що зумовлює можливість для економічних агентів різних рівнів діяти відповідно до своїх базових інтересів і потреб, формуючи при цьому економічну безпеку держави. Зазначений підхід може бути комплексно застосований як до економічного відтворення індивідуума (відтворення робочої сили), суб’єктів господарської діяльності – економічних агентів різного роду (відтворення капіталу) і держави (економічна сторона відтворення держави як інституту забезпечення економічної основи для стабільного виконання покладених на неї функцій), так і до суспільного відтворення, яке є інтегральним показником і підґрунтям економічної безпеки країни, що “підсумовує” логіку понять економічної безпеки індивідуума, економічного агента і держави.

Процес формування та актуалізації економічної безпеки підприємства залежить від ступеню інноваційності економіки держави в цілому та інноваційності економіки підприємства зокрема, що збільшують ступінь реалізації потреб суспільства, забезпечують розвиток підприємств і підвищення рівня їх конкурентоспроможності. Поняття “інновація” є широким за своєю природою, але у формуванні економічної безпеки підприємства важливими є ті винаходи, які приносять нові технічні розв’язання; змінюють стан техніки; істотно вдосконалюють виробничі процеси і якість вихідного продукту у контексті поступової заміни старої техніки (технології), принципів, структури тощо новими об’єктами. Інновація є одним з головних факторів економічної безпеки та конкурентоспроможності підприємства і потенційно містить в собі засади фінансового успіху. Оптимальне для формування стану економічної безпеки значення показника витрат на науково-технічну діяльність має бути не менш ніж 2% від ВВП [1] .

В контексті активізації процесів формування економічної безпеки підприємства засобами інноваційного розвитку визначено три основні функції інновацій: забезпечення росту та якісного оновлення продукції на рівні як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому; здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних; реалізація новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі ефективності виробництва на мікро- і макрорівнях.

В узагальненій структурі економічної безпеки вельми важливими є показники рівня розвитку промислових підприємств, значна частка яких є збитковими. У 2000 році цей показник дорівнював – 42%, а впродовж 2001-2008рр. він не був нижчим за 37%. Середні показники рентабельності діючих промислових підприємств за 2000-2008рр. знаходяться в межах від мінімального - 2,6% до максимального - 5,5%. Тому, цілком об’єктивно, що підприємство у будь-якому стані економічної небезпеки завдає шкоди не тільки власному ринковому оточенню, а також і державі взагалі, і тому таке підприємство обов’язково повинно бути вилучено з його підприємницького середовища.

Відповідно до нормативної основи економічної безпеки інноваційна сфера має другій рівень значущості після енергетичної сфери і саме забезпечення активізації інноваційного розвитку є базовою передумовою формування економічної безпеки як держави в цілому, так і окремих її галузей та підприємств.

Література:

1. Шкарлет С.М. Оптимізація портфелю інноваційної політики підприємства як фактор формування його економічної безпеки // Економіка та підприємництво. Зб . наук . праць молодих вчених та аспірантів. - 2007. - №18. - С. 77-91 .

2. Судакова О.І. Формування системи управління економічною безпекою підприємництва // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр аць . Вип. 231: В 9 т. - Том VIII. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. –С. 1652-1661 .

3 . Судакова О.І. Експрес-діагностика фінансової кризи підприємства // Материали за 5-а международна научна практична конференция , « Настоящи изследвания », 2009, - Том 3. – Икономики . София . « Бял ГРАД-БГ» ООД –С. 81-82 .