WEB-ресурс научно-практических конференций

Гірковий І.Є.

Національний університет «Львівська політехніка»

ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТУВАННЯ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ПРОЕКТІВ НА МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Сьогодні, як ніколи ринкове середовище демонструє високий рівень динамічності і непередбачуваності. Мабуть, найпопулярнішим словом сьогодні в нашому суспільстві є слово «криза». В умовах України маємо можливість спостерігати своєрідну трансформацію фінансової кризи, викликаної зовнішніми факторами, у кризу економічну. Каталізатором цього процесу виступають внутрішньодержавні фактори: політичні сутички між різними органами влади. Економіка України практично вичерпала свій екстенсивний потенціал розвитку і потребує спрямування в русло інтенсивного способу відтворення і нарощування виробничого, фінансового, ресурсного, інноваційного, інвестиційного та ін. потенціалів. При цьому слід відмітити, що саме енергетичні ресурси виступають стратегічними факторами забезпечення успішного розвитку всієї промисловості і кожного підприємства зокрема.

Проблема ефективного енергозбереження на промислових підприємствах, зокрема машинобудівних є предметом досліджень багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. При цьому дана тематика вимагає адаптування до нових економічних умов, які формуються ринком і кризовими тенденціями, пошуку нових перспективних шляхів забезпечення енергетичної безпеки.

Енергоємність ВВП в Україні досить висока і становить, за даними Міжнародного енергетичного агентства та органів державної статистики, 0,5 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США, що у 2,6 раза перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинутих держав світу. При цьому його величина в Данії та Японії дорівнює 0,11, у Великобританії - 0,14, Німеччині і Франції - 0,18, Сполучених Штатах Америки - 0,21, Росії - 0,47 на 1 долар США [1]. Проблема високої енергоємності ВВП впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність на рівні підприємств та на забезпечення відповідного рівня енергетичної безпеки всієї країни.

Інтерес до енергозбереження активізувався і на фоні критичного подорожчання енергоносіїв на світовому ринку, а оскільки Україна енергозалежна держава в силу обмежень своїх ресурсів, то внаслідок розгортання так званої «другої газової війни», багато галузей промисловості (металургія, хімічна промисловість, будівництво, машинобудування) стали неконкурентоспроможними, втратили ринки збуту і опинились на межі повної зупинки. Реалізація обґрунтованих з економічної точки зору енергозберігаючих проектів стає єдиною перспективою виживання промислових підприємств. Проте, говорячи про реалізацію великомасштабних і довгострокових енергозберігаючих проектів на машинобудівних підприємствах, які передбачають техніко-технологічне переоснащення, не слід забувати про обмеження з їх фінансування. Тому багато фахівців в галузі ресурсозбереження, і відповідно енергозбереження, дотримуються думки про необхідність концентрації першочергової уваги керівників промислових підприємств на розробці та реалізації заходів пов’язаних з пошуком оперативних резервів енергозбереження. Саме реалізація оперативних проектів, за рахунок проведення швидкоокупних заходів, дасть змогу, не змінюючи техніку і обладнання, забезпечити вивільнення коштів і проведення самоінвестування довгострокових програм енергозбереження.

Такими першочерговими заходами на машинобудівних підприємствах повинні бути: 1) створення на підприємстві робочої групи з числа керівників та інженерів, конструкторів які можуть принести цікаві ідеї в сфері енергозбереження, яка буде займатись питаннями розробки та реалізації енергозберігаючих проектів; 2) припинення виробництва продукції яка вимагає великого розходу енергетичних ресурсів, характеризується низьким рівнем рентабельності і слабим попитом; 3) забезпечення комплексності використання енергоресурсів; 4) диверсифікація джерел постачання енергоресурсів та пошук можливостей застосування у виробництві альтернативних джерел енергії; 5) зменшення енерговитрат в процесі транспортування, зберігання і використання за рахунок удосконалення методів організації виробництва, підвищення кваліфікації виробничого і обслуговуючого персоналу; 6) ефективний контроль за розподілом енергоресурсів та ресурсозбереженням; 7) налагодження системи мотивування працівників за внесок у розвиток енергозберігаючих технологій і проведення енергозберігаючих заходів;8) максимальне приведення параметрів наявного виробничого устаткування до застосовуваної технології виробництва тощо.

Реалізація енергозберігаючих проектів повинна відповідати комплексній політиці ресурсозбереження на машинобудівному підприємстві.

Реалізація перспективних енергозберігаючих проектів на основі зміни старих та впровадження нових технологій вимагає інвестиційної підтримки від держави або приватних закордонних чи вітчизняних інвесторів. Держава може виступати як інвестором, так і тою ланкою у відносинах між підприємством та інвесторами, яка задає «умови гри», тим самим стримуючи або активізуючи протікання інвестиційних процесів покликаних забезпечити інноваційний тип розвитку.

Забезпечуючи розвиток реального сектору економіки, державні органи влади повинні в першу чергу дбати про вітчизняного виробника. Одним із таких заходів може бути проведення рефінансування НБУ комерційних банків для видачі кредитів за пільговими ставками підприємствам, які захочуть придбати енергозберігаючу техніку або відшкодування банкам частини відсотків по пільговому кредитуванню таких підприємств. Держава повинна створювати ефективні передумови співпраці лізингових компаній з підприємствами, які бажають впровадити енергозберігаючі технології.

Що стосується політики залучення вітчизняних та іноземних інвесторів до впровадження на машинобудівних підприємствах енергозберігаючих технологій, то тут держава в особі вищих органів влади повинна здійснити ефективне стимулювання інвесторів у напрямку фінансування енергозберігаючих проектів, забезпечити достатні гарантії сприятливого інвестиційного клімату. На законодавчому рівні необхідно затвердити ряд законів, що сприятимуть підвищенню рівня енергобезпеки України на державному, регіональному і рівні окремого підприємства, зменшуватимуть залежність українських підприємств від імпортованих енергоносіїв, забезпечуватимуть виконання цільової економічної програми енергоефективності на 2010 - 2015 роки. Досягти успіху з даного питання можна лише за узгодження позицій влади, бізнесу, науки і виробництва для впровадження енергоефективних технологій.

Література:

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми енергоефективності на 2010-2015 роки» від 19 листопада 2008 р. №1446-р.