WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Крюкова І.О.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

ЛЯПАСИ ІСТОРІЇ ЗА ЦІННІСНУ НЕДБАЛІСТЬ ЕКОНОМІКИ

Історія економіки дуже корисна для сучасності. І коли ми вивчаємо її, починаючи ще із прадавніх часів, то не відкопуємо «мамонта», а досліджуємо архетипи наших сучасних проблем і знаходимо заржавілі від часу і незайманості наукові ключі до їх розв’язання.

Стародавня хрематистика – це економічне мистецтво наживати гроші, гроші заради грошей. Сучасна фінансова економіка ґрунтується на капіталі, тобто грошах, що себе примножують. Очевидна синонімічність. Стародавні філософи приділяли значну увагу критиці хрематистики [1, с.19-28]. Вже в ті далекі часи був суспільний досвід щодо хибностей фінансового розвитку економіки. Середньовічна епоха з її натуралізацією економічних відносин тимчасово усунула фінансові проблеми, а ми через віки повертаємось на ті ж самі старовинні «граблі», тільки з тією різницею, що тоді від хрематистики потерпав переважно Рим, а тепер весь світ стає її заручником.

Біда в тому, що людство не вшановує досвіду своєї історії, зволікає мудрістю своїх предків. Тому суспільство розвивається не поступально по висхідній, а циклічно. Короткою історичною пам’яттю поясняється те, що воно потерпає від криз.

Без криз не приборкати вульгарного розгулу людиноцентризму , який , по суті, є егоцентризмом, що тісно пов'язаний із гедонізмом і має спільні психологічні корені із гомосексуалізмом. Дотепний психоаналітик залюбки пояснить як ці категорії гносеологічно переплітаються між собою.

Кризи засвідчують ціннісну збоченість суспільно-економічного розвитку, його порочну недалекоглядність щодо забезпечення відтворювальних процесів. Людство, нажаль, потребує критичних ситуацій, так би мовити, ляпасів історії аби усвідомити ціннісну систему своїх навігаційних координат - до чого, заради чого і якою ціною воно прямує. Воно живе за економічними законами об’єктивної необхідності, які само собі вигадало. Вони абсолютно не відповідають своєму об’єктивному статусові, бо насправді об’єктивними є лише явища природного світу, про що писав ще Ф. Кене [4]. Тому суспільне буття, що не прагне до гармонії із природою і сповідує не фізичні, а хрематистичні цінності, нажаль, не отримує благословення і приречене на трагізм.

Причиною трагічності долі поколінь, що потерпають від криз, є короткозорість та халатність їх предків, слабка розвиненість інституту суспільної відповідальності. Соціальний інтелект не далеко сягнув протягом тисячоліть. Сьогодні він більше працює в площині гедоністичної хрематистики і опікується тим, як зробити собі добре, як перетягнути на себе ковдру аж по самі вуха і чомусь не надто вболіває за морально-етичний бік справи – що ми залишаємо по собі іншим людям, майбутнім поколінням.

Справжнього економічного матеріалізму не буває без моральної етики суспільно-природної взаємодії, бо фізичну матерію ми черпаємо з природи. Сучасна економічна теорія заснована на грошовому вимірі поступу економіки, тобто на її фіктивних, номінальних цінностях. Натомість теорія фізичної економії має за основу реальні природничі цінності – цінність біомаси, фізичної матерії та енергії [6;7]. Вона фундаментально науково обґрунтовує необхідність екологічної орієнтації економічного розвитку та являє собою методологічну базу для сталого економічного розвитку [3;5].

Думаю, навіть якщо ми знайдемо спосіб подолання енергетичної небезпеки, який дасть нам змогу забути про неї на найближчі 50-100 років, то людство протягом цього легковажного періоду не омине інших способів зловживання ентропією і знову знайде шлях як довести себе до прірви. Якщо науці вдасться ефективно розщепити водневі сполуки, навряд чи вона поквапиться з приводу негативних екстерналій від такого порушення природничого балансу хімічних сполук через сто або тисячу років.

Аби людство схаменулося, воно має дійти до крайнощів, відчути скрутний стан. Потрібно щоб смажений півень в дупу клюнув аби соціум поступився своєю гординею і амбітністю та зважив на те, що його існування не є самодостатнім у цьому світі. Щоб суспільство із належною повагою ставилося до природно-ресурсного середовища, як до свого годувальника, екологічної кризи не уникнути. Інакше для приділення уваги відтворенню природного капіталу немає належних наукових аргументів - так званої об’єктивної необхідності. Відсутність об’єктивної необхідності – це порочне наукове алібі на шляху загострення суспільних проблем. Це механізм безвідповідальності, який рухає циклічним розвитком і неухильно призводить нас до посилення кризових явищ.

Тож гріш-ціна розвитку людській цивілізації, що рухається циклічно, а також тій науці, яка це обґрунтовує як нормальний хід речей.

Література:

1. Аристотель. Політика: Переклад з давньогрецької – К.: Основи, 2000.

2. Арутюнов В.Х., Свініцький В.М. Філософія глобальних проблем сучасності: Навч . посібник. - К.: КНЕУ, 2008. – 176с.

3. Гринів Л.П. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії/ Монографія. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – 240с.

4. Кенэ Ф. Естественное право / Избранные экономические произв . –М.: Издательство соц-эк . лит-ры , 1960. – С.329-347.

5. Колотило Д.М. Екологія і економіка: Навч . посібник. – К.: КНЕУ, 1999.

6. Подолинский С.А. Вибрані твори/ Упорядник Л.Я.Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2000.

7. Руденко М. Енергія прогресу. – К.: Молодь, 1998.