WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е н. Тимошенков І.В.

Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія»

ІННОВАЦІЇ ЯК ФЕНОМЕН «ТВОРЧОГО РУЙНУВАННЯ» В СИСТЕМІ ОСВІТИ

У сучасних умовах проблема освітніх інновацій (ОІ – інновацій у системі освіти) не втратила своєї актуальності як на рівні загально теоретичного аналізу філософських і методологічних аспектів розвитку системи освіти, так і у вирішенні проблем більш часткового порядку – таких, наприклад, як маркетингове моделювання ОІ або вибір критеріїв щодо оцінки ефективності ОІ на рівні конкретного освітянського закладу – школи, університету тощо. Пов'язано це з тим, що, по-перше, ОІ трактуються надзвичайно широко. Під інноваційною освітньою діяльністю в даний час мається на увазі будь-яка «розробка, розповсюдження та використання освітніх інновацій». А самі ОІ визначаються як «вперше створені, вдосконалені або використані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, які суттєво поліпшують результати освітньої діяльності» [4]. Таким чином, сьогодні, по суті, будь-яка зміна в організації навчального процесу чи в його забезпеченні може претендувати на «офіційне» визнання у якості ОІ: від розробки робочого плану або програми навчального курсу [3, с.10] до публікації збірки першоджерел [3, с.294]. По-друге (як наслідок «по-перше»), така неосяжність переліку ОІ, така «нерозбірливість» у його формуванні неминуче приводять до того, що найбільш принципові проблеми (якісна оцінка ОІ, аналіз їхнього місця та ролі у розвитку освіти і суспільства в цілому тощо), незаслужено опиняються на периферії дослідницьких інтересів як вчених, так і практиків освіти. Виходячи з цього, мета цієї публікації – аналіз змісту ОІ як феномену «творчого руйнування» у системі освіти – здається важливою та актуальною.

Вважаємо, що змістом будь-якої освітньої інновації є більш-менш радикальна зміна змісту і характеру відносин, що складаються між акторами в системі освіти. При цьому, поняття «радикальність інновацій» та «радикальність змін», по суті, виступають як тотожні. Як правило, ОІ є тим більш радикальними, ніж більш принциповими є ті зміни, що відбуваються у відносинах, які складаються між акторами, і чим більшої є чисельність акторів, що їх було залучено до цих змін у системі відносин (наприклад, впровадження в Україні національної системи зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів випускних класів: в 2006 р. – 40 тисяч учнів, у 2007 р. – 117 тисяч, у 2009 р. – весь контингент випускників українських шкіл). При цьому, однак, було б принциповою помилкою вважати, що саме кількісні характеристики ОІ слід зазначити у якості критерію їхньої радикальності, оскільки «найрадикальніша» ОІ може бути реалізована і на рівні окремої освітньої організації. Вважаємо, що трактування змісту ОІ як фактора радикальної зміни відносин між учасниками освітнього процесу цілком виправдана і несе в собі ті принципові характеристики, які були обґрунтовані автором категорії «інновація» - Й. А. Шумпетером в його роботах «Теорія економічного розвитку» (1911) і «Економічні цикли» (1939). При цьому для ОІ класична шумпетеріанська характеристика інновацій як джерела «творчого руйнування» (creative destruction) набуває особливого сенсу і значення. На існування складного діалектичного взаємозв'язку освіти та інновацій звертав увагу Е. Дюркгейм: «Шкільна система, – писав він, – яка б вона не була, формується із двох елементів. З одного боку, є цілий набір визначених і стабільних відносин, розроблених методів, одним словом інститутів ... в той же час, всередині побудованої таким чином системи живуть ідеї, що працюють в ній і спонукають її до зміни»[1, с.56-57]. Ідеї Дюркгейма розвиваються в роботах сучасних авторів, таких як Є. К. Краснухіна, К. С. Пігров, Т. І. Симоненко, Н. В. Соколова, А. В. Толшін та ін. У роботах цих дослідників у якості найбільш важливою характеристики системи освіти визначається її консерватизм, протилежністю якої виступає інноваційність [2, с. 12, 120, 121, 184, 438, 448]. К. С. Пігров наголошує: «Інновацією у самому загальному розумінні є виробництво нових і значущих ідей і впровадження цих ідей в життя суспільства. Освіта ж, також у самому загальному значенні слова, являє собою трансляцію вже існуючих ідей (знань), по-перше, від покоління до покоління, і, по-друге, від інститутів, які спеціалізуються на виробництві знання, до народу, до мас, «нізам», тобто до людей, які не спеціалізуються на виробництві знання ... Самим суттєвим при цьому є внутрішній конфлікт між освітою та інноваціями» [2, С.12]. І підсумовує: «Глибинним змістом інновації є заперечення. Тому інноваторів не люблять ані в системі освіти, ані більш того, їх не люблять взагалі»[2, с.15]. «Школа по своїй суті є консервативною і такою ... вона і має бути», –пише А. В. Толшін [2, с.448]. «Навпаки, – накреслює Е. К. Краснухіна, – поняття «креативний», що стає все більш модним, є похідним від поняття інновації – руйнування, творення із нічого» [2, С.121].

Така суперечна характеристика ОІ не дає, однак, підстави стверджувати, що саме ОІ є головний стимулом розвитку всієї системи освіти або, навпаки, намагатися визначити ОІ як визначальний фактор руйнування освітньої системи, оскільки «така позиція відповідає подвійності самого освітнього процесу, що включає в себе одночасно подолання та збереження, діяльнісну активність і споглядання, новизну і традиціоналізм»[2, с.184]. І саме ця подвійність складного системного феномена освіти повинна бути визначена не тільки в якості найбільш важливої основи розробки національної стратегії розвитку освіти, але й як вихідний момент моделювання стратегії для будь-якої освітньої організації.

Література:

1. Дюркгейм Э. Социология образования / Пер. с фр. Т.Г.Астаховой.– М.: ИНТОР, 1996. – 324 с.

2. Инновации и образование. Сб. материалов конференции. Сер. «Symposium». Вып. 29. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2003. – 528 с.

3. Освітні інновації у вищих навчальних закладах України: Каталог / Відп. ред. К. М. Левківський. – К.: Стилос, 2003. – 336 с.

4. Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності: Наказ МОН України вiд 07.11.2000 р. № 522. –http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0946-00.