WEB-ресурс научно-практических конференций

Чапран О.М.

Львівський державний університет внутрішніх справ

КОРУПЦІЯ – ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ

Термін «корупція» мало своє пояснення ще в Римі. Його розглядали як – псування, розкладання, розбещування. Воно уособлювало низку суспільних хвороб, що проявлялися в продажності урядовців, завданні шкоди суспільству, імперії Давнього Риму.

Все актуальнішою тема корупції стає для повсякденного життя. Не буде перебільшенням сказати, що дедалі зухваліших і відкритих форм вона набуває. Все повсякденнішими і без наказаними стають її прояви на усіх рівнях управління. Саме «корупція» є однією з головних загроз для демократії України та є виявом непрофесійних дій в роботі вищих органів управління.

Корупція є загрозою як соціальному прогресу, а саме становленню демократичного громадського суспільства, так і принципам верховенства права і національній безпеці країни загалом.На даний час корупція проявляється як використання особою повноважень наданих для виконання функцій держави з метою особистого збагачення або одержання інших переваг в корисливих цілях. Її швидке і безповоротне поширення пов’язане з недосконалістю як правових, так і моральних якостей суспільства.

Вираження впливу корупції найяскравіше видно в слабкості, щодо протистояння їй засобів масової інформації та інститутів громадського суспільства. Це пов’язано із залежністю від органів державної влади, які не бажають широкого висвітлення цієї теми, оскільки часто й безпосередньо самі пов’язані з нею.

Корупція здебільшого виникає через те, що вищі органи влади не можуть доцільно і правильно розпоряджатися ресурсами, які їм безпосередньо не належать, а є власність народу який їм надав владу, шляхом виконання покладених на них рішень. Все це відбувається від найнижчого до найвищого рівня керівництва через незахищеність пріоритетних прав і свобод людини і громадянина як основного принципу національної безпеки.

Більшість ініціатив влади не підтримуються. Все це відбувається через зневіру населення в справедливість, вирішення наявних проблем і потреб. Проблема полягає у сприйнятті корупції, як за звичне, а можливість протистояння їй не розглядається взагалі.

Під суттю корупції розуміється прийняття протиправних рішень з власних корисливих цілей і отримання винагороди за них. Загрозу національній безпеці корупція передбачає в діях держави при виконанні нею своїх внутрішніх та зовнішніх функцій ,а саме через органи державного управління, що є запорукою ефективної діяльності цих органів. Все це сприяє падінню рейтингів країни і небажанню закордонних інвесторів вкладати свої капітали в розвиток даної країни.

Небезпека полягає в занепаді як самої країни загалом, так і правової свідомості суспільства в цілому. Саме розуміння та усвідомлення шкідливого впливу корупції на правову свідомість є запорукою боротьби з нею. В кожного повинне бути чітке усвідомлення про законне і незаконне. Це сприятиме усвідомленню суспільства можливості не тільки спостерігати за корупцією (найпоширенішими виявами – хабарництвом ), але й мати право сприймати її схвалювати чи не схвалювати.

Залежно від системи цінностей сьогодні розрізняють «чорну» та «сіру» корупцію. Шкідливість такої корупції визначається не з позиції національних інтересів, а бере своє коріння з позицій громадянина та еліти. «Чорна», тобто негативна корупція засуджується як політичною елітою, так і пересічним громадянином, «сіра», тобто помірна корупція – це все те, що має засудження з позицій громадянина, але виправдовується урядовою елітою [1].

В свою чергу корупція є однією з небезпек та не єдиною за своїм характером, їй не поступається тіньова економіка, економічна злочинність та недобросовісна конкуренція.

Та чому недобросовісна конкуренція являється окремою небезпекою? У відповідності до Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 №236/96-ВР недобросовісною конкуренцією вважаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торгової та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності [2].

Простими словами корупція – є породженням, пов’язаним з недосконалістю правових норм, а недобросовісна корупція – діє у вигляді порушень правових норм, неправомірних діях, а саме обмані. Значна частина недобросовісної конкуренції полягає чи пов’язана з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності (торгові марки, винаходи, промислові зразки).

Найчастіше корупція використовується в недобросовісній конкуренції, дискредитації конкурента та для досягнення переваг над ним.

Загалом корупція є більш поширеним явищем ніж недобросовісна конкуренція, оскільки зустрічається в усіх сферах діяльності громадянина. Її феномен залишається мало дослідженим і осмисленим.

На думку іноземних дослідників, рівень корупції в посткомуністичних країнах є вищим ніж в країнах, де був розвинений соціалізм.

В Україні корупція є явищем, яке давно вже домінує над державними інституціями. Не дарма в лексиконі пересічних громадян з’явилися терміни «червоні директори » при правлінні Кравчука; «олігархи» при Кучмі; «куми» - Ющенкові. Всі з нею борються і обіцяють боротися, проте все залишається без змін.

Українській системі державного управління вона стає все притаманнішою .

Давно доведеним фактом є те, що корупція підсилюється в економіках тих країн, де погано виконуються закони. Вона давно вже є проблемою не лише окремих країн, а світу загалом, відповідно боротьба з нею повинна бути міжнародною. Щоб протидіяти чи хоча б обмежити негативний вплив корупції в нашій країні потрібно їй протидіяти, зокрема висвітлювати в пресі, досліджувати в національних працях, вивчати і боротися в усіх можливих проявах.

Безумовно корупція є певним індикатором суспільства, його моралі, політичного, економічного, соціального стану держави загалом. Вона проявляє неефективність дій державної влади у сфері економічних, політичних, правових, суспільно політичних та соціальних процесах.

Для викорінення її з країни необхідне адекватне право та прищеплення розуміння суспільством корупції як недопустимий спосіб життя – зло. Корупцію сміливо можна сьогодні вважати реальною загрозою національній безпеці України.

Потрібно все ж розуміти, що корупція в своєму системному і масштабному прояві послаблює державну владу. Україна з усіх пострадянських країн має найкращі шанси змінити ситуацію з корупцією на краще, тільки для цього потрібно докласти багато зусиль. Оскільки корупція має здатність легко та швидко пристосовуватися до змін у суспільстві та державі загалом певних умов існування.

Головною проблемою нашого часу щодо боротьби з корупцією є його бажання задовольнити свої потреби за рахунок когось, та бажання людини скористатися владою на власний розсуд.

Розгляд вибраної теми дослідження показує нам чітке розуміння того, що викорінити чи ліквідувати корупцію в цілому неможливо, проте протидіяти їй і зменшити вплив на державу реально.

Загалом в протидії цьому злу можна зменшити її обсяг прояву в суспільному житті і кожній сфері зокрема. А саме, обмежити її розповсюдження шляхом збільшення відповідальності за вчинення корупційних дій.

Аналізуючи все вище написане можна зробити наступний висновок: потужний потенціал в економічній, політичній, правовій та соціальній сферах дає надію на покращення ситуації щодо корупції як суспільного явища загалом в нашій країні. Важливим є також те, що при незмінності ставлення людей до питань корупції є великий ризик національній безпеці загалом. Наслідками подальшого впливу проявів корупції є:

1) втрата національного іміджу держави загалом;

2) погіршення політичних, економічних, соціальних і правових позицій на світовій арені;

3) міжнародна ізоляція від світового ринку;

4) небажання прийому України в престижні світові організації;

5) підрив економічної системи держави загалом;

6) криміналізація та тінізація економіки в цілому;

7) девальвація моральних цінностей тощо.

З цього виходить, що проблеми і можливі наслідки корумпованості органів вищого управління стосуються як країни в цілому, так і громадянина зокрема.

Саме тому життєвою необхідністю для подальшого розвитку держави є протидія корупції. Тому це питання є важливим для суспільного прогресу, нормального життя та протидії держави іншим національним небезпекам в цілому.

Література:

1. Сокирко О. Сіра й чорна корупція//Український тиждень.– 2008.–№ 24 (33).

2. Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вiд 07.06.96 р.

3. Офіційне Інтернет-представництво президента України. - http://www.president.gov.ua

4. Освітній портал. - http://www.osvita.org.ua