WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Курець В.С.

Львівський національний університет ім. І. Франка

ЕКОНОМІЧНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ ЗАКЛАДІВ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

На І Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття”, яка відбулась 17-19 грудня 2008 року, ми підняли питання щодо принципів правового регулювання економічних відносин закладів шкільної освіти в нових умовах господарювання. Зокрема, вказавши на те, що основним документом, в якому відображені принципи економічно – правових відносин закладів шкільної освіти є Статут про середній загальноосвітній заклад, який є головним юридичним документом, відображає принципи правового регулювання економічних відносин закладу шкільної освіти, і базується на Законі України “Про освіту” і Положенні про середній навчальний заклад.

Нами було розглянуто І розділ Статуту “Загальні положення”, згідно з яким заклад шкільної освіти набуває прав юридичної особи, водночас формуються елементи реальної фінансової самостійності закладу [2].

Продовжуючи дослідження Статуту, зазначимо, що економічні відносини закладу шкільної освіти відображені в розділах Y “Матеріально-технічна база ” та YІ “Фінансово-господарська діяльність”.

Зокрема, в розділі “Матеріально-технічна база” засвідчено, що за закладом шкільної освіти, для здійснення її статутної діяльності засновник (селищна, міська рада) закріплює об’єкти права власності (землю, приміщення, споруди, обладнання, а також інші цінності), що належать йому на правах власності. Заклад шкільної освіти несе відповідальність перед власником за додержанням вимог і норм їх охорони.

Відповідно до статутної мети й чинного законодавства заклад шкільної освіти володіє, користується й розпоряджається закріпленим за ним майном тільки за цільовим призначенням цього майна на правах оперативного управління. І без згоди власника заклад освіти немає права здавати майно в оренду.

Право оперативного управління - це особливе право, яке дає закладу шкільної освіти ті самі найменування, але не за змістом повноваження щодо переданих у його оперативне управління об’єктів власності, які має власник.

На нашу думку, питання власності закладів шкільної освіти потребує доопрацювання, оскільки, у законодавчих документах і нормативних актах це питання досконало не розкрито. Якщо у взаємовідносинах закладу освіти і засновника обумовлено повний перелік майна, земельну ділянку із зазначенням площі, яку він передає школі, на правах оперативного управління, то про об’єкти власності самого закладу освіти, що використовується в економічній діяльності в нормативно – правових актах не відображено.

Оскільки, в закладах шкільної освіти існують два види об’єктів власності то, крім затвердженого Статуту, доцільно укладати договір про взаємовідносини закладу освіти з засновником. А права власності закладу шкільної освіти повинні бути чітко сформульовані у відповідних законодавчих актах.

У розділі “Фінансово-господарська діяльність” розкрито питання регламентації фінансових взаємовідносин закладів шкільної освіти з засновниками та іншими партнерами з економічної діяльності, визначено джерела фінансування, порядок ведення бухгалтерського обліку, право на одержання кредитів.

Джерелами фінансування закладів шкільної освіти є:

- кошти місцевого (державного) бюджету, що надходять у розмірі, передбаченому нормативами фінансування середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних стандартів освіти;

- кошти, отримані від надання освітніх послуг;

- прибутки від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів і господарств, від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання;

- добровільні грошові внески і пожертвування підприємств, установ і організацій та окремих громадян, іноземних юридичних та фізичних осіб.

Заклад шкільної освіти має право на придбання й оренду обладнання та інших матеріальних ресурсів, може користуватись послугами будь-якого підприємства, установи, організації або фізичних осіб; фінансувати за рахунок власних коштів заходи, що сприяють поліпшенню соціально-побутових умов колективу.

Оскільки, основним джерелом фінансування витрат закладів шкільної освіти на сучасному етапі залишаються кошти державного бюджету, то через економічні негаразди, перехідного періоду в Україні простежується обмежене зростання надходжень у державну казну. Внаслідок чого державний бюджет ще меншою мірою, ніж будь-коли, здатний забезпечити нормальне функціонування закладів шкільної освіти.

Отже, для ефективної фінансово-господарської діяльності заклади шкільної освіти вимушені вишукувати додаткові (позабюджетні) джерела фінансування, що дозволено Постановою Кабінету Міністрів України № 38 від 20 січня 1997 року “Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами”.

На базі власного майна заклад шкільної освіти може бути засновником комерційної структури, заснувавши госпрозрахункові підрозділи з виготовлення продукції широкого вжитку або з надання освітніх послуг населенню. А це, могло б стати реальним джерелом додаткових доходів для розвитку та зміцнення матеріальної бази школи.

Включаючи той факт, що в законі України “Про освіту” сказано, що кошти закладів освіти і науки, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбачені їх статутними документами, не оподатковуються. Фактично не оподатковуються лише кошти, одержані від здійснення основної діяльності, а кошти, одержані закладами шкільної освіти іншим легальним чином, незалежно від їхнього подальшого застосування, оподатковуються на загальних підставах, що суперечить світовій практиці законодавства про неприбуткову організацію та зменшує величину додаткових надходжень в освіту [3].

Отже, для підприємницької діяльності закладів шкільної освіти перешкодою є відсутність законодавчих актів про статус некомерційної організації, де були б чітко визначені права та обов’язки закладів, які мають такий статус.

Погоджуючись з пропозицією науковців, вважаємо доцільним законодавчо встановити перелік освітніх послуг, які надаватимуться закладом, оскільки заклад шкільної освіти є освітньою установою. Затвердивши таке положення в Статуті закладу освіти в розділі “Загальні положення”, де розкривається предмет діяльності закладу, зазначивши, що “школа є некомерційною організацією і не ставить своїм завданням мати прибуток, реалізовуючи результати своєї діяльності”.

Оскільки, немає чіткої диференціації підприємницької й непідприємницької діяльності освітніх закладів, відкривається можливість тлумачити закон на свій розсуд і тим самим порушувати його [1].

Підсумовуючи вище сказане зазначимо, що заклади шкільної освіти поступово трансформуються у нові соціально-економічні умови розвитку, І найголовнішим є те, що позаду залишаються зволікання, вагання, невпевненість у реальних кроках реформ в освітянській сфері.

Оскільки, школа – це мікромодель суспільства, відповідно від неї залежить, якою буде Україна ХХІ століття.

Література:

1. Затуренська В.О. Питання економічних відносин у документах про шкільну освіту // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 4 (17). – С.18- 25.

2. Курець В.С. Економічна діяльність закладів шкільної освіти нового типу в умовах реформування вітчизняної економіки // І Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття”: Зб. наук. праць. – Том 6. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. – С. 77-79.

3. Ніколаєв В. Правові основи фінансування середньої освіти. // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2001. - № 5-6. - С.150.

4. Падалко О.С. Про економічну політику школи // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2004. - № 2-3. - С. 138-140.