WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Юхименко В.К.

Херсонський національний технічний університет

ПРОБЛЕМИ СТЯГНЕННЯ ПДВ,ЩО ПОВ’ЯЗАНІ З НЕТОТОЖНІСТЮ ОБ ’ЄКТА ТА БАЗИ ОПОДАТКУВАННЯ

Актуальність проблеми.

Податок на додану вартість протягом останнього десятиріччя головує за питомою вагою бюджетних надходжень держави. Але немає іншого податку, навколо котрого точилося б стільки політичних спекуляцій, непорозумінь, популістських тлумачень, теоретичної плутанини, піарівської перекрученості тощо.

Наприклад, стверджується, що бажана для платників податків відміна ПДВ, по-перше знизить рівень загальних цін аж на 20%, а по-друге, в тому, що надходження від сплати ПДВ в держбюджет майже дорівнюють податковому кредиту, що аби свідчить про нульовий фіскальний ефект ПДВ. Тобто, за такою думкою: відмінимо ПДВ – й ціни впадуть і держбюджет аж ніяк не постраждає.

Постановка проблеми.

Плутанини у таких викладках більш ніж треба. По-перше, максимально можливе зниження цін за відміною ПДВ було б не 20%,як стверджують противники існування ПДВ, а 16,7% (1/5 додана до 1 дорівнює 1/6 по відношенню до 1,2). По-друге, а хто казав, що ціни знизяться хоча б на 1/6? З великою знеохотою йдуть підприємці цим шляхом. По-третє, до чого тут міркування про прожерливий податковий кредит, що майже з’їдає увесь ПДВ? За цифрами податкового кредиту ховається фінансування різних напрямків фіскальної політики. Наприклад, так званий “чистий податковий кредит” за ПДВ означає скрите фінансування українського експорту. А якщо б, наприклад, ПДВ не існував, то згадана установка експортної політики фінансувалася б за рахунок інших бюджетних надходжень, тобто шляхом зростання інших податків.

Але ж повернімося до більш теоретичних питань щодо ПДВ.

Форма та механізм стягнення податку будуть тотожні з його теоретичною суттєвістю, коли

ПДВ(Т)= (Р-С)= (V+M), (1)

де - ставка оподаткування,

Р- ціна товару,

С- та частина собівартості товару, що не є доданою вартістю, тобто ціна елементів оборотного капіталу, що придбані зі сторони,

V- частина доданої вартості, що дорівнює вартості працевитрат ,

М – частина доданої вартості, що дорівнює прибутку фірми-виробника.

Це так звана формула обчислення ПДВ у відповідному відсотку безпосередньо до об’єкту оподаткування .

Але ж за низкою чинників, не останнім з яких є спрощення облікової роботи щодо стягнення ПДВ, на практиці діє система, що будується на пропорціюванні за відповідною ставкою найбільш наочної ринкової величини – ціни товару, тобто:

ПДВ(Т)= Р ₁ – “ПК” (2)

Т=0,2(Р-Т) - 1/6С ¹⁾ (3),

де: Р ₁ – ціна за мінусом ПДВ,

Р - ринкова ціна товару,

“ПК” - податковий кредит.

________________________________

1) нагадуємо, що коефіцієнт 1/6 випливає з такої логіки розрахунків:

Т=0,2(Р-Т)
Т=0,2Р-0,2Т

1,2Т=0,2Р

Т=0,2Р:1,2=1/6

Тобто ПДВ обчислюється к ціні товару, за радянських часів яку б умовно можна було б назвати ціною підприємства. Та це аж ніяк не значить, що сума ПДВ автоматично додається до цієї ціни, як аксіоматично стверджують автори одного із посібників: “Податок на додану вартість становить 20% бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг)” ²⁾ . Це якась дивна для ринкової економіки позиція. Що заважає платнику ПДВ не змінювати ціни за сплатою цього податку, або навіть і знижувати її? Тут механізм розрахунків ПДВ ототожнюється з нарахуванням ПДВ.

Та й Законодавець в принципі виходе з концепції ціни, взятої з ринку, коли трактує, що у разі продажу товарів без оплати, або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів… а також пов’язаній з продавцем особі база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Однак вказаний механізм спрощеного стягнення ПДВ на перший погляд викликає феномен переоподаткування , тобто:

ПДВ, обчислений за базою оподаткування:

Т ₁ = 0,2Р – 1/6С (4)

ПДВ, обчислений за безпосереднім об’єктом оподаткування:

Т ₂ = 0,2 (Р-С) (5)

Як бачимо,

Т ₂ – Т ₁ = (0,2Р-1/6С)-0,2(Р-С)=1/30С (6)

Умовно кажучи, виникає так звана податкова маржа величиною 1/30С (тобто вартості придбаних зі сторони елементів оборотного капіталу). Тому, щоб якось збалансувати вартісні результати стягнення ----------------------------------------------------------------------------------------

2) Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України, К.,2000,с.37.

ПДВ за теоретично обґрунтованим методом (тобто за об’єктом оподаткування ) та практично-діючим методом (тобто за базою оподаткування ) Законодавець забороняє підприємству включати суму податкового кредиту (1/6С) до собівартості продукції.

У такому разі вважається (за умов, що ціна продукції знизиться на ту ж величину), що спрацює такий механізм:

1-й крок: списання із собівартості 1/6С,

2-й крок: зниження відпускної ціни на 1/6С,

3-й крок: приведення суми ПДВ, обчисленого за базою оподаткування , до тотожної суми, що обчислена за об’єктом оподаткування:

Т = 0,2(Р-1/6С) – 1/6С= 0,2Р-1/30С-1/6С=

= 0,2Р – 1/5С = 0,2 (Р-С) (7)

Тобто такий механізм обчислення ПДВ стимулює не зростання, а зниження цін товарів, хоча і базується на хибній концепції ціни, як мікроекономічної категорії: вважається, що ціна формується як вторинна величина виключно на затратному підґрунті

Але ж навпаки, як макроекономічна категорія, ціна є первинною по відношенню до виробничих витрат. Ціна “береться з ринку”, а вже витрати мусять вписуватися в її межі.

Нарешті, відносно ПДВ як тягаря зростання загального рівня цін. Поширені думки у цьому напрямку занадто перебільшені. Якщо припустити, що вище згадана схема, за якою механізм обчислення ПДВ стимулює не тільки підвищення, але й зниження загального рівня цін, хоча б частково спрацьовує, можна бачити, що вплив ПДВ на рівень цін аж ніяк не досягає 20%-ої планки.

Наприклад, уявімо собі найпростішу трьохланцюжкову технологічну лінію виготовлення кінцевого продукту: деревина – напівфабрикати – меблі.

Табл.1 Розрахунок „чистого” ПДВ за технологічним ланцюжком виготовлення кінцевого продукту (в умовн . грош . од.)

Як бачимо, питома вага “чистого” ПДВ у сумі товарних цін (І) дорівнює

І= 83 / 640= 0,13=13%

Опоненти інституту ПДВ у цьому питанні виходять з формальної логіки, враховуючи вплив на ціни валового, а не “чистого” податкового зобов’язання. Розповсюджена практика збільшення товарних цін за ставкою оподаткування (+20%) ґрунтується на тому, що підприємці “індиферентно” ставляться до впливу на ціни податкового кредиту: з собівартості він “списується”, але до ціни справа не доходе.

Таким чином, вплив нетто-платежів за ПДВ на ціни підміняється впливом на них валового податкового зобов’язання.

В основному у цьому міститься підґрунтя масового негативного ставлення щодо ПДВ і думки про майже двократне перевищення його дійсного впливу на ціни товарів.

Література:

1. Фінансова діяльність підприємства /Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. та ін. – К.: Либідь,1998.

2. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України. – К., 2000.

3. Юхименко В. ПДВ: деякі проблеми стягнення//Економіка, фінанси, право. – 2002. – №9.