WEB-ресурс научно-практических конференций

Кривов'яз О.О.

Ужгородський національний університет

О.І.АСТАХОВ ПРО ОСНОВНІ ЗАГАЛЬНОДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ У ДЕМОНСТРАЦІЙНОМУ ХІМІЧНОМУ ЕКСПЕРИМЕНТІ

Специфіка навчання хімії полягає у тому, що експеримент виступає одночасно методом навчання, засобом добування нових знань і видом практики а також забезпечує виконання загальнодидактичних принципів навчання. Саме тому усі загальні принципи дидактики розглядаються через призму хімічного експерименту.

Як зазначав О.І Астахов , який одним із перших на Україні займався питанням методики і техніки шкільного хімічного експерименту, основними загальнодидактичними принципами під час проведення демонстраційного хімічного експерименту є принципи науковості, наочності та доступності.

Дослідження показує, що принцип науковості навчання у вітчизняній літературі вперше сформулював М.М. Скаткін у 1950 році і визначив основні вимоги щодо його застосування. Тоді як принципи доступності та наочності навчання сформульовані Я.А. Коменським .

Шкільний хімічний експеримент, як правило, має такі чотири основні види (чи їх поєднання): демонстраційний експеримент; лабораторний дослід; практична робота; домашній експеримент. Демонстраційним називають експеримент, який проводиться в класі вчителем, лаборантом, іноді одним учнем і має на меті унаочнити матеріал програми.

Багато вітчизняних та зарубіжних вчених-хіміків та методистів займалися питанням методики і техніки шкільного хімічного експерименту. О.І. Астахов один з перших на Україні проводив значні дослідження в цьому напрямку. Проте, на нашу думку, ці праці не стали відомі широкому загалу вчителів. Саме тому постає питання дослідження його педагогічної спадщини.

Мета даного дослідження – висвітлення деяких педагогічних поглядів О.І. Астахова щодо реалізації загальнодидактичних принципів науковості, наочності та доступності під час проведення демонстраційного хімічного експерименту

Дослідження показує, що найбільш концентровано з проведенням необхідних узагальнень О.І. Астахов описує принцип науковості в працях [2–4]. Якщо в [2, с.14] вчений називає « принцип науковості та високої ідейності навчання » , то в подальшому – « принцип науковості й доступності навчання » [4, с.51]. Вчений - методист творчо аналізує сутність даного принципу. Зокрема, вказує, що цей принцип ґрунтується на співзвучності ідей сучасної науки та навчального курсу, в якому розглядаються її основи [2, с.14].

Сама суть принципу науковості може бути виражена у трьох взаємозв’язаних положеннях: відповідати рівню сучасної науки; створити уявлення про часткові та загальнонаукові методи пізнання; демонструвати учням найважливіші закономірності процесу пізнання [5, с.13]. Науковість навчання на уроках хімії разом з наведеними положеннями зумовлюється також і глибиною знань, точніше, відповідністю їх сучасному стану науки. Звичайно, невиправданим буде занадто глибокий розгляд теоретичного матеріалу, який виходить за межі шкільної програми. Разом з тим, у багатьох випадках у курсі хімії вказують на певну умовність (або обмеженість) закону, положення, пояснюють, що згодом буде вказано на можливі винятки з них. Отже, на думку О.І. Астахова , під час навчання хімії важливо формувати динамічну систему знань, яку можна згодом уточнювати та доповнювати [2, с.18].

О.І. Астахов творчо і комплексно розглядає принцип науковості, оскільки він повинен узгоджуватись з такими важливими загальнодидактичними принципами навчання, як принцип доступності навчання, принцип систематичності навчання, і принцип свідомого засвоєння програмного матеріалу. Проте він застерігає, що зробити навчання з хімії оптимальним – не означає зробити навчання легким [4, с. 56]. Досить легкий матеріал учні засвоюватимуть без напруження, а це не відповідатиме поєднанню принципу доступності з принципом науковості. «Легке навчання» не сприяє розвитку розумових здібностей учнів. Доступність навчання хімії визначається межею розумових можливостей учнів.

Хімік-методист О.І. Астахов правильно зазначає, що наукові теорії та експерименти необхідно адаптувати до шкільного рівня у відповідності до підготовки учнів, обсягу їх знань, здатністю до абстрактного мислення [3, с. 10]. Але це не означає спрощення пояснень та викладу матеріалу на застарілих наукових відомостях. Навпаки, принцип науковості повністю пов'язаний з принципом доступності, можливості зрозуміти поданий матеріал на основі вже відомих фактів та експериментів.

О.І. Астахов також описує принцип наочності в працях [1–4]. Згідно [4, с. 65] принцип наочності заключається у сприйманні за допомогою органів чуття, та осмисленні. Якщо в [2, с. 19] вчений вважає, що принцип наочності створює сприятливі умови для проходження учнями діалектичного шляху пізнання істини, який розпочинається від живого споглядання, потім переходить в абстрактне мислення і від нього до практики, то в подальшому – формулювання змінюється. Реалізація принципу наочності полягає у створенні відповідних умов для чуттєвого сприймання учнем властивостей хімічних речовин, особливостей реакцій, їх осмислення, закріплення, вміння застосовувати набуті знання на практиці [4, с. 65].

Першим і безпосереднім призначенням хімічного експерименту на уроці О.І. Астахов вважав унаочнення і ілюстрування фактів, про які розповідає вчитель. Крім того, дослід навіть і такий який проводить не сам учень, а вчитель, примушує слухачів мислити явищами даної науки. Якщо експеримент методично правильно проведений, то учень мимоволі стає співучасником у цій роботі. Тому не можна забувати про виховне значення вдало проведеного досліду [1, с.21].

У процесі дослідження вбачаємо, що О.І. Астахов творчо і комплексно розглядав значення хімічного демонстраційного експерименту під час реалізації принципу наочності навчання хімії та сформулював такі основні положення: активізувати мислення учнів, підвищувати ефективність навчання, формувати науковий світогляд, наочно ознайомлювати з технікою експерименту, виховувати в учнів відповідальне ставлення до праці тощо [4,с.77].

На нашу думку, проведений огляд не охоплює всі розробки О.І. Астахова стосовно шкільного хімічного експерименту у процесі навчання хімії, саме тому подальше дослідження доцільно спрямувати на подальший аналіз педагогічних поглядів вченого.

Література:

1. Астахов О.І. Методика викладання хімії. Посібник для природнично-географічних відділів учительских інститутів. – К.: Рад. шк., 1953. – 252 с.

2. Астахов О.І. Застосування принципів дидактики в процесі навчання хімії // Викладання хімії школі. ? К.: Рад. шк., 1969. – Вип 5. – С. 13–37.

3. Астахов О.І. Педагогическое мастерство преподавателя высшей школы . Методические указания для молодых преподавателей . ? К.: КПИ, 1982. – 44 с.

4. Астахов О.І., Чайченко Н.Н. Дидактичні основи навчання хімії . ? К.: Рад. шк., 1984. ? 128 с.

5. Зайцев О.С. Методика обучения химии . – М.: Владос , 2000. ? 375 с.